❦
Субота, 18 грудня 1875
Samedi, 18 décembre 1875
Сьогодні Святого Миколая1, іменини Коко. Ми снідаємо в нього чи в Ніни, як хто хоче. Ці збіговиська нікчем здаються мені селянським весіллям і викликають у мене бридке відчуття. О другій, геть запаморочена й отупіла, я тікаю й іду прогулятися з Діною під сірим небом і дрібним, ледь помітним дощиком.
C’est la Saint-Nicolas, la fête de Coco. Nous déjeunons chez lui ou chez Nina comme on veut. Ces réunions de faquins me font l’effet d’une noce de paysans et me produisent une vilaine sensation. A deux heures tout étourdie et bête je me sauve et vais me promener avec Dina par un temps gris et par une petite pluie imperceptible.
Лессер, Дунін-Барковський, Красень-Денний і Турнон були в нас.
Lesser, Dounin-Barkowsky, Belle-de-Jour et Tournon étaient chez nous.
Я майже чекала на візит Дивовижного, та Дивовижний — лише свиня.
Je m’attendais presque à la visite du Surprenant, le Surprenant n’est qu’un cochon.
Герцог де Кастрі та Патріс де Мак-Магон, син президента2, у Ніцці, і вони були на ранкових танцях у Середземноморському клубі.
Le duc de Castries et Patrice de Mac-Mahon, le fils du président, sont à Nice, et ont assisté à la matinée du Cercle de la Méditerranée.
Що ж робитимуть? Лишатися в Ніцці ще цю зиму чи їхати? Хай уже вирішують, бо це жахіття — висіти між небом і землею!
Que va-t-on faire ? Rester à Nice encore cet hiver, ou partir ? Qu’on décide, car c’est atroce d’être suspendue entre le ciel et la terre !
Ось що я зроблю. У середу піду на ранкові танці в Середземноморський клуб, а в четвер вирушу до Рима. Мене повезуть охоче3, бо мама боїться, що я схочу лишитися заради Одіффре, до того ж їй наснилися такі собі сни… а ще імʼя Дивовижного надзвичайно діє на моїх матінок, і вони кажуть, що він, певно, завдасть їм великого горя. Я ходила до Капаті4, каже мама, він вимовив імʼя Одіффре, і мені це лягло свинцем на серце.
Voilà ce que je vais faire. Mercredi j’irai à la matinée au Cercle de la Méditerranée et jeudi je partirai pour Rome. On m’emmènera avec empressement, car maman craint que je ne veuille rester pour Audiffret, elle a au surplus fait des rêves assez... et puis le nom du Surprenant produit un effet extraordinaire sur mes mères et elles disent qu’il va leur causer sans doute un grand chagrin. Je suis allée chez Capati, dit maman, il a prononcé le nom d’Audiffret et cela m’a été comme un plomb sur le cœur.
— А мені, — каже тітка, — щоразу, коли я чую це імʼя, стає якось чудно, від нього мене морозить.
- Et moi, dit ma tante, chaque fois que j’entends ce nom, je sens quelque chose d’étrange, il me donne froid.
Це аж лякає мене всерйоз, слово честі.
C’est à m’effrayer sérieusement, ma parole d’honneur.
Я ладна була поголосити про своє горе, та це геть зайве, бо кожен знає, що я ні на мить його не забуваю і що воно гризе мене вдень і вночі.
J’allais me lamenter de mon chagrin, mais c’est bien inutile, chacun sait que je ne l’oublie pas un seul instant et qu’il me ronge nuit et jour.
Я повернулася о пів на четверту. Я міряла кроками кімнату, стогнала, лаялася, потім помалу заспокоїлася й перекинулася кількома словами з Коліньйон, яка сидить у мене й вишиває подушку чи бозна-що. Тоді мені спадає на думку піти в Оперу — це літера «А», елегантна літера5, і дають «Дочку полку»,6 це майже премʼєра, минулого вечора бал у Франсії завадив багатьом прийти. Проджерс буде в Опері сьогодні ввечері, і Гостра з нею, я подивлюся, що робитиме Дивовижний. Я нетерпляче чекаю, коли повернеться мама, дзвонять, я біжу на сходи й бачу Діну та своїх Грацій. Я не люблю їх бачити, відколи почалися ці інтриги з Антоновим і відколи я бачу, що вони своїм брудним базіканням відштовхнули Одіффре, що весь їхній бруд падає на нас, що від нього годі відмитися, що на мені й на моїх рідних назавжди лишиться тінь. Я більше не люблю їх бачити.
Je suis rentrée à trois heures et demie. J’ai arpenté ma chambre, j’ai gémi, j’ai juré, puis peu à peu je me suis calmée et j’ai échangé quelques mots avec Collignon qui est chez moi, et brode un coussin ou je ne sais quoi. Alors j’ai l’idée d’aller à l’Opéra, c’est la lettre A une lettre élégante, et on donne « La figlia del Regimento », c’est presque une première, l’autre soir le bal de Francia a empêché beaucoup de venir. La Prodgers sera à l’Opéra ce soir, et la Pointue avec elle, je verrai ce que fera le Surprenant. J’attends avec impatience le retour de maman, on sonne, je cours sur l’escalier et je vois Dina et mes Grâces. Je n’aime pas à les voir depuis les tripotages avec Antonoff et depuis que je vois qu’elles ont par leur sale bavardage éloigné Audiffret, que toute leur saleté retombe sur nous, qu’il n’y a pas moyen de se débarbouiller, qu’il restera toujours une ombre sur moi, sur les miens. Je n’aime plus à les voir.
— Мама, де мама? — кажу я.
- Maman, où est maman ? dis-je.
— У Монако.
- A Monaco.
— А тітка?
- Et ma tante ?
— Теж.
- Aussi.
— Як!!!
- Comment !!!
— Якщо хочемо в театр, можемо піти з де Дайєнс.
- Si vous voulons allez au théâtre nous pouvons avec de Daillens.
— Дякую, моя люба, тисячу подяк7!
- Merci, ma chère, mille grazie !
Мене бере безмежна досада, і, щоб її вгамувати, я замикаюся на годину і, заплющивши очі, тихенько гарчу.
Je sens un dépit immense et pour le calmer m’enferme pendant une heure, et les yeux fermés rugis doucement.
Я сходжу вниз обідати, не сміюся, не розмовляю, а майже весь час сиджу із заплющеними очима. Лише під кінець Коліньйон заводить мову про те, щоб зіграти пʼєсу, ми розподіляємо ролі, і я трохи пожвавлююся, говорячи про ніццянців.
Je descends à dîner, ne ris pas, ne parle pas, mais reste assise presque tout le temps avec les yeux fermés. Vers la fin seulement Collignon parle de jouer une pièce, nous distribuons les rôles et je m’anime un peu en parlant des Niçois.
Тим краще, я ляжу рано; завтра буду свіжіша. Так, але я пропущу гарну виставу, я не побачу, чи піде Дивовижний до Гострої. Якщо я й хотіла піти, то заради нього: може, бачачи мене часто, він мене покохає. А щодо мене, то що рідше я його бачу, то більше він виграє.
Tant mieux, je me coucherai de bonne heure; je serai plus fraîche demain. Oui, mais je manquerai une belle représentation, je ne verrai pas si le Surprenant ira chez la Pointue. Si je voulais aller, c’était pour lui, peut-être qu’en me voyant souvent il m’aimera. Quant à moi, moins je le vois, plus il gagne.
Учора Коліньйон його жаліла.
Hier Collignon le plaignait.
— Бідолашний малий Одіффре, — казала вона, — мені так його шкода, якщо він усерйоз у вас закохається.
- Pauvre petit Audiffret, disait-elle, je le plains tant, s’il devient sérieusement amoureux de vous.
— Ах! якби ж то він закохався!
- Ah ! s’il le devenait !
— Але навіщо? Людина така нещасна, коли кохає, а її не кохають!
- Mais pourquoi, on est si malheureux quand on aime et qu’on ne vous aime pas !
— Ви питаєте навіщо!
- Vous demandez pourquoi !
І я розповіла їй усе, починаючи з вілли Бакіс, коли я виїжджала верхи з Полем.
- Et je lui racontai tout depuis la villa Baquis, lorsque je sortais à cheval avec Paul.
— Ну от, — спитала я, закінчивши, — думаєте, все це даремно? Ні, я сказала, що щось буде, і буде!
- Eh bien ! demandai-je ayant fini, croyez-vous que tout cela soit pour rien ? Non, j’ai dit qu’il y aurait quelque chose et il y aura !
— Я тільки питаю себе, — каже Коліньйон, — куди хилить ця дівчинка зі своїми висновками, з усіма своїми історіями, куди хилить ця маленька честолюбна панянка!
- Je me demande seulement, dit Collignon, où cette petite fille veut en venir, avec ses conclusions, avec toutes ses histoires, où veut-elle venir cette petite ambitieuse !
— Ви знаєте це не гірше за мене, інакше не усміхалися б так, як усміхаєтеся зараз!
- Vous le savez aussi bien que moi, sans cela vous ne souririez pas comme vous souriez à présent !
— І нащо вам це, ще одне пірʼячко на ваш капелюшок!
- Et à quoi cela vous sert, une plume de plus à votre bonnet !
— Який там капелюшок, кажіть — корона! Ще одна окраса моєї корони, і Одіффре — вельми гарна окраса! Та ні, він не здатен кохати, це мерзенна тварюка!
- Quel bonnet, dites une couronne ! Un fleuron de plus à ma couronne, et c’est un fort joli fleuron qu’Audiffret ! Mais non, il ne peut pas aimer, c’est un infâme animal !
— Хтозна, він, може, здатен більше, ніж інші. Одіффре чудовий хлопець, у глибині душі чудовий, і він був би такий нещасний!
- Qui sait, lui plus qu’un autre. Audiffret, c’est un excellent garçon, au fond, excellent, et il serait si malheureux !
— Ну от, ви вже його жалієте, змилуйтеся, панно! Це негідник, який ніколи не покохає. Ах! якби він мене кохав!
- Voilà que vous le plaigniez, de grâce Mademoiselle ! C’est un misérable qui n’aimera jamais. Ah ! s’il m’aimait !
— Ви б за нього не вийшли!
- Vous ne l’épouseriez pas !
— Звісно, ні.
- Sans doute, non.
— Бідолашний малий Одіффре.
- Pauvre petit Audiffret.
Вона його жаліє, і хоч я знаю, що жаліти його нема чого, мені якось радісно уявляти його нещасним.
Elle le plaint, et tout en sachant qu’il n’est pas à plaindre, j’éprouve une certaine joie à me l’imaginer, misérable.
Ах! якби він мене кохав! Це моя мрія.
Ah ! s’il m’aimait ! C’est mon rêve.
Сьогодні ввечері Бібі, мабуть, уже отримав листа з Лондона; Коліньйон отримала листа від свого брата, який відправив той, інший, тією самою поштою. Якщо він дізнається, що це я веду це похвальне листування, мені лишиться тільки повіситися. Ах! ну звісно, хіба ж я [не] відпиратимуся! Я відпиратимуся так добре — якщо Коліньйон скаже, що це я, якщо Ольга скаже, що це я, — я відпиратимуся, і відпиратимуся так добре, що мене вважатимуть невинною. Коли робиш капості, треба бути готовою до всього, а не дати себе впіймати, мов звіра, треба вміти виправдатися. Тож ви, звісно, розумієте, що, пишучи ці гидкі анонімні листи (писати анонімні листи дуже погано), я приготувалася до всього й незворушно чекаю будь-чого.
Ce soir Bibi aura reçu la lettre de Londres, Collignon a reçu celle de son frère qui a expédié l’autre par le même courrier. S’il découvre que c’est moi qui m’occupe de cette louable correspondance je n’aurais plus qu’à me pendre. Ah ! bien oui, est-ce que je [ne] nierai pas ! Je nierai si bien, si Collignon dit que c’est moi, si Olga dit que c’est moi, je nierai et je nierai si bien qu’on me croira innocente. Quand on fait des vilenies il faut être prêt à tout, et non pas à se laisser prendre comme une bête, il faut savoir se justifier. Aussi vous pensez bien qu’en écrivant ces laides lettres anonymes, (c’est très mal, d’écrire des lettres anonymes) je me suis préparée à tout, et attends de pied ferme n’importe quoi.
Зрештою, він ніколи не запідозрить мене в такій мерзенній низості. Особливо скандальний останній лист.
D’ailleurs il ne me soupçonnera jamais de tant de vilaine bassesse. Surtout la dernière lettre est scandaleuse.
Примітки
День святого Миколая — 19 грудня за православним календарем (6 грудня за західним); «Коко» — Ніколя Юркофф, супутник Ніни Сапоженікової, який святкує іменини. ↩
Патріс де Мак-Магон — син Патріса де Мак-Магона, маршала Франції та президента Республіки (1873–1879); його присутність на ніццькому світському заході відзначали як знак особливої уваги. ↩
Охоче (avec empressement) — мама й тітка прагнуть якнайшвидше відвезти Марі з Ніцци, подалі від Одіффре. ↩
Капаті — ворожбит чи ясновидець, до якого ходила мама; його згадка про Одіффре на імʼя її стривожила. ↩
Літера «А» (la lettre A) — абонементи в ніццькій опері позначалися літерами; «А» був найпрестижнішим розрядом. ↩
В оригіналі італійською: «La figlia del Regimento» — «Дочка полку», опера Доніцетті (1840). ↩
В оригіналі італійською: «mille grazie». ↩