Субота, 18 грудня 1875

Сьогодні Святого Миколая¹, іменини Коко. Ми снідаємо в нього чи в Ніни, як хто хоче. Ці збіговиська нікчем здаються мені селянським весіллям і викликають у мене бридке відчуття. О другій, геть запаморочена й отупіла, я тікаю й іду прогулятися з Діною під сірим небом і дрібним, ледь помітним дощиком.

C'est la Saint-Nicolas, la fete de Coco. Nous dejeunons chez lui ou chez Nina comme on veut. Ces reunions de faquins me font l'effet d'une noce de paysans et me produisent une vilaine sensation. A deux heures tout etourdie et bete je me sauve et vais me promener avec Dina par un temps gris et par une petite pluie imperceptible.

Лессер, Дунін-Барковський, Красень-Денний і Турнон були в нас.

Lesser, Dounin-Barkowsky, Belle-de-Jour et Tournon etaient chez nous.

Я майже чекала на візит Дивовижного, та Дивовижний — лише свиня.

Je m'attendais presque a la visite du Surprenant, le Surprenant n'est qu'un cochon.

Герцог де Кастрі та Патріс де Мак-Магон, син президента¹, у Ніцці, і вони були присутні на ранкових танцях у Середземноморському клубі.

Le duc de Castries et Patrice de Mac-Mahon, le fils du president, sont a Nice, et ont assiste a la matinee du Cercle de la Mediterranee.

Що ж робитимуть? Лишатися в Ніцці ще цю зиму чи їхати? Хай уже вирішують, бо це жахіття — висіти між небом і землею!

Que va-t-on faire ? Rester a Nice encore cet hiver, ou partir ? Qu'on decide, car c'est atroce d'etre suspendue entre le ciel et la terre !

Ось що я зроблю. У середу піду на ранкові танці в Середземноморський клуб, а в четвер вирушу до Рима. Мене повезуть охоче¹, бо мама боїться, що я схочу лишитися заради Одіффре, до того ж їй наснилися такі собі сни… а ще ім'я Дивовижного справляє надзвичайний вплив на моїх матінок, і вони кажуть, що він, певно, завдасть їм великого горя. Я ходила до Капаті², каже мама, він вимовив ім'я Одіффре, і мені це лягло свинцем на серце.

Voila ce que je vais faire. Mercredi j'irai a la matinee au Cercle de la Mediterranee et jeudi je partirai pour Rome. On m'emmenera avec empressement, car maman craint que je ne veuille rester pour Audiffret, elle a au surplus fait des reves assez... et puis le nom du Surprenant produit un effet extraordinaire sur mes meres et elles disent qu'il va leur causer sans doute un grand chagrin. Je suis allee chez Capati, dit maman, il a prononce le nom d'Audiffret et cela m'a ete comme un plomb sur le coeur.

— А мені, — каже тітка, — щоразу, коли я чую це ім'я, стає якось чудно, від нього мене морозить.

- Et moi, dit ma tante, chaque fois que j'entends ce nom, je sens quelque chose d'etrange, il me donne froid.

Це аж лякає мене всерйоз, слово честі.

C'est a m'effrayer serieusement, ma parole d'honneur.

Я ладна була поголосити про своє горе, та це геть зайве, бо кожен знає, що я ні на мить його не забуваю і що воно гризе мене вдень і вночі.

J'allais me lamenter de mon chagrin, mais c'est bien inutile, chacun sait que je ne l'oublie pas un seul instant et qu'il me ronge nuit et jour.

Я повернулася о пів на четверту. Я міряла кроками кімнату, стогнала, лаялася, потім помалу заспокоїлася й перекинулася кількома словами з Коліньйон, яка сидить у мене й вишиває подушку чи бозна-що. Тоді мені спадає на думку піти в Оперу — це літера «А», елегантна літера², і дають «La figlia del Regimento»,¹ це майже прем'єра, минулого вечора бал у Франсії завадив багатьом прийти. Проджерс буде в Опері сьогодні ввечері, і Гостра з нею, я подивлюся, що робитиме Дивовижний. Я нетерпляче чекаю на повернення мами, дзвонять, я біжу на сходи й бачу Діну та своїх Грацій. Я не люблю їх бачити, відколи почалися ці інтриги з Антоновим і відколи я бачу, що вони своїм брудним базіканням відштовхнули Одіффре, що весь їхній бруд падає на нас, що від нього годі відмитися, що на мені й на моїх рідних назавжди лишиться тінь. Я більше не люблю їх бачити.

Je suis rentree a trois heures et demie. J'ai arpente ma chambre, j'ai gemi, j'ai jure, puis peu a peu je me suis calmee et j'ai echange quelques mots avec Collignon qui est chez moi, et brode un coussin ou je ne sais quoi. Alors j'ai l'idee d'aller a l'Opera, c'est la lettre A une lettre elegante, et on donne "La figlia del Regimento", c'est presque une premiere, l'autre soir le bal de Francia a empeche beaucoup de venir. La Prodgers sera a l'Opera ce soir, et la Pointue avec elle, je verrai ce que fera le Surprenant. J'attends avec impatience le retour de maman, on sonne, je cours sur l'escalier et je vois Dina et mes Graces. Je n'aime pas a les voir depuis les tripotages avec Antonoff et depuis que je vois qu'elles ont par leur sale bavardage eloigne Audiffret, que toute leur salete retombe sur nous, qu'il n'y a pas moyen de se debarbouiller, qu'il restera toujours une ombre sur moi, sur les miens. Je n'aime plus a les voir.

— Мама, де мама? — кажу я.

- Maman, ou est maman ? dis-je.

Примітки

День святого Миколая — 19 грудня за православним календарем (6 грудня за західним); Коко (Микола Сапогеніков) святкує іменини. ↩

Патріс де Мак-Магон — син Патріса де Мак-Магона, маршала Франції та президента Республіки (1873–1879); його присутність на ніццькому світському заході відзначали як знак особливої уваги. ↩

Охоче (avec empressement) — мама й тітка прагнуть якнайшвидше відвезти Марі з Ніцци, подалі від Одіффре. ↩

Капаті — ворожбит чи ясновидець, до якого ходила мама; його згадка про Одіффре на ім'я її стривожила. ↩

Італійською: «La figlia del Regimento» — «Дочка полку», опера Доніцетті (1840). ↩

Літера «А» (la lettre A) — абонементи в ніццькій опері позначалися літерами; «А» був найпрестижнішим розрядом. ↩

Попередній запис Огляд зошита Наступний запис