Щоденник Марії Башкирцевої
CZENUKFR

П'ятниця, 17 грудня 1875

Погода кепська, я лишаюся вдома й розповідаю Коліньйон усе, що тільки можна розповісти про Одіффре, про Сапоженікових тощо.
Приходить Барнола й розповідає про бал у Франсії.
— Одіффре був похмурий, — каже він, — сумний, мав знуджений вигляд.
Це звеселяє мені серце.
Чи це через мою відсутність він був сумний? Байдуже, він не розважився — я задоволена. Сьогодні ввечері в Опері «Цирульник». Знову!
Барнола лишається до другого антракту й іде, кажучи:
— Звільняю місце вашим гостям.
Приходять Одіффре й граф де Турнон. Дивовижний просить дозволу відрекомендувати свого друга пана Бержеро, іде по нього й повертається з ним. Потім всідається недбало й заходжується розповідати купу дурниць, говорить про мої карикатури і навіть про нашу вилазку до Башти з таким виглядом, що похитнув би віру й найпевнішого віруючого; я кажу йому, що він наївняк, коли вірить у таку неможливу річ, що то ми пожартували.
— Та як би я пішла до вас, перевдягнена й не знаючи вас? Ви ж ніколи не вірили в це серйозно, годі-бо!
Турнон поряд зі мною й увесь час до мене говорить.
Я подивилася на нього, подивилася на Красеня-Денного, мені більше до вподоби Красень-Денний, ніж Бержеро, а потім подивилася на Дивовижного. Che differenza!
У Турнона чорні зуби, у Красеня-Денного засмагле лице. А в Одіффре все гарне.
Та цієї миті мені знову спадає на гадку Лофтус, його чарівна шкіра, його колір лиця, його гамільтонівський вираз, той вираз його вуст, що робить його схожим на Гамільтона й на Аполлона Бельведерського. Щоб сказати «я кохаю Дивовижного», я роблю звабливо-лукаву міну, поблажливі й сміхотливі очі й випинаю губи, а щоб сказати «я кохаю Лофтуса», я заплющую очі, відкидаю голову назад і, притишуючи рукою калатання серця, ледь не зомліваю.
Чи розумієте ви різницю? Так, ви розумієте.
Був міцний потиск руки й легкий поштовх.
Після сцени уроку ми йдемо.
Я йду в захваті, я провела чарівний вечір.
Я мала купу всього сказати, та я трохи запаморочена й усе забуваю.

Примітки

«Цирульник» — «Севільський цирульник», опера Россіні (1816) за комедією Бомарше; одна з найчастіше виконуваних опер у Ніцці того сезону. ↩
Башта (la Tour) — резиденція Одіффре, Башта Одіффре в Ніцці; ходили чутки, ніби Марі відвідала його там перевдягненою, — випадок, який вона незмінно заперечувала. ↩
Італійською: Che differenza! — «Яка різниця!» ↩
Красень-Денний — прізвисько Марі для іншого молодика з її оточення, назване на честь квітки берізки (belle-de-jour). ↩
Аполлон Бельведерський — славетна антична статуя, взірець чоловічої краси. ↩
Гамільтонівський вираз — лорд Клод Гамільтон, або герцог Гамільтон, був для Марі незмінним взірцем чоловічої краси, з її особливою аристократичною світлістю й поставою. ↩
Сцена уроку — друга дія «Севільського цирульника», у якій Розіна бере урок співу під виглядом ученого вчителя (перевдягнений Альмавіва); одна з найвідоміших комічних сцен в італійській опері. ↩