❦
Пʼятниця, 3 грудня 1875
Vendredi, 3 décembre 1875
Я була спокійна, я була незворушна, я вийшла з Діною в маленькому капелюшку з видри, я була гарна, на мене багато задивлялися. Потім ми забрали Джирофле, Джиро, як я кличу її віднедавна; ведемо її обідати додому, а потому сміємося й справді сиплемо дотепами, та намарно — нема кому нас слухати. Стільки гарних слів змарновано! Якби бодай якийсь журналіст міг їх почути, газетні дрібниці були б куди потішніші. Я б віддала бозна-що, аби Дивовижний міг побачити нас крізь замкову шпарину: Джиро, заклавши ногу на ногу, курить цигарку, Діна в позі китайської ляльки, підперши підборіддя рукою, а я простягнулася долі поряд із Фредеріком.
J’étais tranquille, j’étais calme, je suis sortie avec Dina en petit bonnet de loutre, j’étais jolie, on m’a beaucoup regardée. Puis nous avons pris Giroflé, Giro, comme je l’appelle depuis quelque temps; nous l’amenons dîner à la maison et après rions et faisons de l’esprit pour de vrai, mais en vain, il n’y a personne pour nous écouter. Tant de jolis mots perdus ! Si au moins quelque journaliste pouvait les entendre, les nouvelles à la main seraient plus amusantes. J’aurais donné bien des choses pour que le Surprenant puisse nous voir par un trou de serrure; Giro les jambes croisées l’une sur l’autre fumant une cigarette, Dina dans l’attitude d’une poupée chinoise, le menton dans la main, moi étendue par terre à côté de Frédéric.
навскоси
Фредерік — це пес!
en travers Frédéric c’est un chien I
А чого ми тільки не наговорили про нього! Я лягла долі, бо Діна сказала: це давня й свята історія! Ці слова діють на мене так, як колись діяло імʼя Гамільтона. Я вся стаю нервова, вся не знати яка, і якби я не лягла долі, мені довелося б усе потрощити, починаючи з самої себе.
Et ce que nous disions de lui ! Je me suis couchée par terre parce que Dina a dit: c’est une histoire ancienne et sainte ! Ces mots me produisent l’effet que me produisait avant le nom de Hamilton. Je deviens toute nerveuse, toute je ne sais comment et, si je ne me couchais pas par terre, il me faudrait tout briser à commencer par moi-même.
— Я тебе розумію, — каже Діна, — навіть мені від цього гидко. Та чи можна збагнути ці слова, сказані про Робенсон!
— Je te comprends, dit Dina, même à moi, cela me fait un vilain effet. Comprend-on ces mots dits à propos de la Robenson !
— Хіба ж ні, — вигукнула я, підвівши голову з килима й потому важко впустивши її знову, — хіба ж ні! І це сказав якийсь Одіффре, чоловік розпусний, бабій, ніццький гульвіса, що марнує життя між Лаурою, Джоєю, актрисами, дівками тощо тощо. Та таке личило б якомусь Раулеві де Бражелону,1 романному героєві, чоловікові, що покохав жінку, та ще й жінку, аж ніяк не схожу на Гостру американку.
— N’est-ce pas, m’écriai-je en relevant la tête du tapis et en la faisant lourdement retomber ensuite, n’est-ce pas ! Et cela, dit par un Audiffret, un homme vicieux, un coureur, un viveur niçois, qui passe sa vie entre Laura, Gioia, les actrices, les filles, etc. etc. Mais c’est bon pour un Raoul de Bragelonne, un héros de roman, un homme qui a aimé une femme, et une femme pas du tout comme la pointue américaine.
А в устах такого шибеника, як Дивовижний, це стає вдесятеро, всоте сильнішим, закоханішим, побожнішим! Слухай, я б усе на світі віддала, аби про мене сказали бодай стільки! І таку фразу викликала якась Робенсон! щось священне, святе — і це з Робенсон! Ах! бачиш, тут можна сказитися!
Dans la bouche d’un gamin comme le Surprenant cela devient dix fois, cent fois plus fort, plus amoureux, plus religieux ! Ecoute, pour qu’on dise autant de moi je donnerais tout au monde ! Une pareille phrase provoquée par une Robenson ! quelque chose de sacré, de saint, avec la Robenson ! Ah ! vois-tu, c’est à en rager !
— Ще б пак, та що мені до того! а проте я й сама казюся! — каже Діна.
— Je crois bien, moi, qu’est-ce que ça me fait à moi ! et bien moi, je rage ! dit Dina.
— Ах! люба моя, якби я не лежала, мені б довелося щось розтрощити, когось винищити! Стривай, я, мабуть, встану й розібʼю отого стільця, — і я встала, щоб це зробити, але Діна спинила мене, зауваживши, що на меблі ми небагаті.
— Ah ! ma chère, si je n’étais pas couchée il me faudrait casser quelque chose, exterminer quelqu’un ! Tiens, je crois que je vais me lever et casser cette chaise, et je me levai pour le faire mais Dina m’arrêta en me faisant observer que nous n’étions pas riches en meubles.
Карти віщують мені лише чорне. Я була спокійна, і ось я знову ревную до цілого світу загалом і до Робенсон зокрема, яку я мигцем бачила сьогодні на набережній, у закритій кареті.
Les cartes me prédisent des noirceurs. J’étais tranquille et voilà que je deviens encore jalouse du monde entier, en général et de Robenson en particulier que j’ai entrevue aujourd’hui à la Promenade et en voiture fermée.
Це жахливо — бути зневаженою й покинутою всіма! На мить улітку мені було краще, надходить зима — і я знову стаю найнещаснішою з істот. Не кажучи вже про Дивовижного, але дурного Еміля дʼОдіффре, погляньте на всіх інших — паскудники, пси, гамільтони, що плюють на мене.
C’est terrible que d’être méprisé et abandonné de tous ! Un instant en été j’étais mieux, l’hiver vient et de nouveau je deviens la plus malheureuse des créatures. Sans parler du Surprenant mais stupide Emile d’Audiffret, voyez tous les autres, des saligauds, des chiens, des Hamiltons, et qui me crachent dessus.
Це мусить змінитися, інакше я подохну! Карти віщують мені близьку смерть. Я була терпляча, поки була дитиною, але дванадцятого січня мені виповниться сімнадцять! Я в розпачі, я нещасна!
Il faut que cela change ou j’en crèverai ! Les cartes me prédisent une mort prochaine. J’étais patiente tant que j’étais enfant, mais le douze du mois de janvier j’aurai dix-sept ans ! Je suis désolée, malheureuse !
Перед Джиро й Діною я співала «Чи знаєш ти край…»2. У сорочці й коротенькій спідничці, мов Міньйон, з розпущеним волоссям, із жестами й почуттям — одне слово, мов актриса. Я співала чудово.
Devant Giro et Dina, j’ai chanté « Connais-tu le pays... ». En chemise et petite jupe comme Mignon, et les cheveux épars, et avec gestes et sentiment, comme une actrice en un mot. J’ai admirablement bien chanté.
Дивовижний дивиться лише на Паскуа й ходить тільки за лаштунки. Кажуть, ніби він закоханий у Меккочі, колоратурна прима-донна3. Гадаю, Паскуа стане моєю примхою: я даруватиму їй букети й коштовність. Сім років тому мені вже траплялося опікуватися співачкою в Росії, я подарувала їй гарний медальйон зі смарагдом. Це мене розважить.
Le Surprenant ne regarde que Pasqua, et ne va que dans les coulisses. On le dit amoureux de Meccoci, la prima donna leggiera. Je crois que je vais avoir un caprice pour Pasqua, je lui donnerai des bouquets et un bijou. Il m’est déjà arrivé il y a de cela sept ans de protéger une chanteuse en Russie, je lui ai donnée un beau médaillon avec une émeraude. Cela me distraira.
Я нудьгую, мов остання нещасниця.
Je m’ennuie comme une misérable.
Північ, завтра я не буду свіжою, та що там обличчя! Така вже, певно, наша нещаслива доля — бути зневаженими всіма.
Il est minuit, je ne serai pas fraîche demain, mais qu’importe la figure ! C’est sans doute notre malheureux sort d’être méprisés de tout le monde.
О! якби ви знали, як це жахливо для такої вдачі, як моя.
Oh ! si vous saviez comme c’est terrible pour un caractère comme le mien.
Сама, скрізь, завжди сама! Що ж я такого лихого вчинила, щоб мене так карали, так кривдили! Я не кажу про Одіффре, це була б розкіш.
Seule, partout, toujours seule ! Qu’ai-je fait de si mauvais pour être si punie, si maltraitée ! Je ne parle pas d’Audiffret, ce serait du luxe.
Я звертаюся до Бога, а Він мене відштовхує, Він мене не слухає. Чи буду я колись щаслива? Ніколи, бо я скоро помру.
Je me tourne vers Dieu et il me repousse, il ne m’écoute pas. Serai-je un jour heureuse ? Jamais, puisque je vais mourir.
Ти кажеш це, бо закохана, скажете ви. Ні, я кажу це не тому, що закохана: два роки тому, та й торік, не можна сказати, щоб я була закохана, а була така ж нещасна, як і тепер. Я втомлена, втомлена, втомлена від цих вічних голосінь.
Tu dis cela, parce que tu es amoureuse, direz-vous. Non, je ne dis pas cela parce que je suis amoureuse, il y a deux ans de cela, et l’année dernière on ne peut pas dire que j’aie été amoureuse et j’étais tout aussi misérable qu’à présent. Je suis lasse, lasse, lasse de ces éternelles lamentations.
Та як же тут не голосити!
Et le moyen de ne pas me lamenter !
О! я, мабуть, страшна негідниця! інакше Бог не зробив би мене такою сумною, такою покинутою!
Oh ! je dois être une grande coquine ! sans cela Dieu ne me rendrait pas si triste, si abandonnée !
— Пані де Дайєнс розповіла мені, — сказала Діна, — що Робенсон повʼязала Бібі краватку на очах у всіх, у Проджерс: Ідіть-но сюди, любий, я поправлю вам краватку, — сказала вона, і Бібі вклякнув перед нею навколішки. Усі дами були обурені.
- Mme de Daillens m’a raconté, a dit Dina, que la Robenson a noué la cravate de Bibi devant tout le monde, chez Prodgers: Venez ici, mon cher, que je vous arrange votre cravate, a-t-elle dit, et Bibi s’est agenouillé devant elle. Toutes les dames étaient scandalisées.
Ось іще одна річ, що мене розлючує!
Voilà encore une chose qui me met en colère !
Чому ж зневажають саме мене! Якби я була бридка, чи дурна, чи загнана, чи стара, як ті Лакруа, як Сторіатіне, та мені ж шістнадцять, я гарна, я дотепна. Не родися ні гарним, ні розумним, ні багатим, каже російське прислівʼя, а родися щасливим.4
Pourquoi moi seule je suis méprisée ! Si j’étais laide, ou bête ou fourbue, ou vieille, comme les Lacroix, la Storiatine, mais j’ai seize ans, je suis jolie, j’ai de l’esprit. Il ne faut naître ni beau, ni spirituel, ni riche, dit un proverbe russe, mais il faut naître heureux.
Так, щасливим — ось найвеличніше слово. Чому ж я нещасна?
Oui, heureux, c’est le plus grand mot. Pourquoi suis-je malheureuse ?
Щовечора я казала б те, що кажу сьогодні, якби не було безглуздо повторювати одне й те саме.
Tous les soirs je dirais, ce que je dis ce soir, si ce n’était pas absurde de répéter la même chose.
Повірте, навіть коли я цього не кажу, я завжди про це думаю, і всю минулу зиму я про це думала. Щомиті, скрізь, на уроці так само, як у театрі. Піду помолюся… а втім, навіщо! Хіба мене чують, хіба мене вислуховують, хіба мене жаліють!
Croyez bien que si je ne le dis pas, je le pense toujours, et tout l’hiver dernier je l’ai pensé. A chaque instant, partout, à la leçon comme au théâtre. J’irai prier... oui, à quoi bon ! Est-ce qu’on m’entend, est-ce qu’on m’exauce, est-ce qu’on a de la pitié pour moi !
Елена й Ліза Говард — вони щасливі! Їхнє щастя — образа для мене, бо вони мене скривдили!
Hélène et Lise Howard sont heureuses, elles ! Leur bonheur m’est une injure, car elles m’ont outragée !
Я питаю, чому я нещасна! Ні, немає в мене дотепності — хіба ж питають про таке, коли її мають.
Je demande pourquoi je suis malheureuse ! Non, je n’ai pas d’esprit, est-ce qu’on demande de pareilles choses, quand on a de l’esprit.
Народжуєшся щасливим або нещасним, і ніщо тут не зарадить — ні молитви, ні сльози, ні закони!.. Я — живий цьому доказ. Мені всього бракує!
On naît heureux ou malheureux et rien n’y fait, ni prières, ni larmes, ni lois !... J’en suis la preuve vivante. Tout me manque !
Ах! так, у мене ціла власна квартира, у мене сукні, черевички, як ні в кого! Та навіщо! Та яка з того користь!
Ah ! oui, j’ai tout un appartement à moi, j’ai des robes, des bottines comme personne ! Mais pourquoi ! Mais à quoi cela me sert !
Пів на першу ночі.
Il est minuit et demi.
Коли ж нарешті я поїду до Рима. Я хочу вчитися, я марную час ні на що, а коли вже нічого не робиш, то хоч мусиш розважатися, виходити у світ. Я марную час і нудьгую, а ниций ніццький люд мене відштовхує.
Quand donc irai-je à Rome. Je veux étudier, je perds mon temps pour rien, si on ne fait rien, on doit s’amuser, aller dans le monde. Je perds mon temps et je m’ennuie, le sale monde de Nice me repousse.
О! Якби вони знали, як мені через них боляче! Скаржитися — фе! Не хочу я їхньої жалості, я їх усіх ненавиджу, вони ж мене ненавидять, навіть не знаючи, яка я!
Oh ! s’ils savaient combien ils me font de mal ! Des plaintes, fi ! Je ne veux pas de leur pitié, je les hais tous, ils me haïssent bien sans savoir ce que je suis !
О! Біда над бідами! Собача доля! Ну й ну, от тобі й на!5
Oh ! misère des misères ! Chien de chien ! Bigre de bigre !
Ні, я все-таки піду помолюся. Хтозна?
Non, j’irai tout de même prier. Qui sait ?
Що б мені лишилося, якби не надія? Поки живеш — сподіваєшся.
Que me resterait-il si je n’avais pas l’espérance, tant qu’on vit, on espère.
Примітки
Рауль де Бражелон — романтичний герой роману Дюма «Віконт де Бражелон», взірець вірного коханця Луїзи де Лавальєр. ↩
В оригіналі французькою: «Connais-tu le pays...» — арія Міньйон з опери Амбруаза Тома. ↩
В оригіналі італійською: «prima donna leggiera» — лірико-колоратурне сопрано, провідна співачка на віртуозні партії. ↩
Російське прислівʼя: «Не родись красивим, а родись щасливим». Марі додає до нього «розумним» і «багатим». ↩
В оригіналі французькою: «Bigre de bigre!». ↩