❦
Понеділок, 29 листопада 1875
Lundi, 29 novembre 1875
О третій ми виходимо; я приїхала до Ніцци по гарну погоду, а застаю тут паризький холод. Я вдягаю капелюшок з видри у формі дитячого чепчика й велику соболину шубу, обтягнуту білим сукном. Цей туалет справляє фурор, і я непогана на вроду, попри втому.
A trois heures nous sortons, moi qui suis venue à Nice chercher du beau temps, j’y trouve un froid parisien. Je mets mon chapeau de loutre forme capote de bébé, et ma grande pelisse de zibeline recouverte de drap blanc. Cette toilette fait sensation, et je ne suis pas mal de figure, malgré la fatigue.
Одіффре забув свій надутий вигляд і, привітавшись, озирнувся й глянув на мене, наче кажучи: Ага! а тоді озирнувся ще раз здригнувшись, якщо можна так висловитися. Це мене потішило, і я посміялася з його здивованої міни.
Audiffret a oublié son air pincé, et après avoir salué s’est retourné et me regarda comme pour dire Ah ! ha ! et puis se retourna encore une fois en sursaut , si l’on peut s’exprimer ainsi. Cela m’a fait plaisir, et j’ai ri de sa mine étonnée.
— Це було мило, — каже мама, — він зробив так, як зробив би сестрі.
— C’était gentil, dit maman, il l’a fait comme il aurait fait à sa sœur.
— А по-моєму, — каже Коліньйон, — такі речі зухвалі.
— Moi, dit Collignon, je trouve que c’est impertinent ces choses-là.
— А по-моєму, — кажу я, — пика в нього дурнувата.
— Moi, dis-je, je lui ai trouvé une face stupide.
На вокзальній авеню ми бачимо у фіакрі, геть саму, пані дʼОдіффре, прекрасну, мов янгол, попри все.
A l’avenue de la Gare nous voyons, en fiacre et toute seule, Mme d’Audiffret, belle comme un ange, malgré tout.
— Прошу вас, — кажу я в екіпажі, — дайте Одіффре спокій, ним переймаються вже рік, він геть приївся. Щодо мене, то я починаю його ненавидіти — не його обличчя, а його вдачу, і вчора ввечері, заходячи до своєї кімнати, я сказала: Присягаюся ненавидіти пана Еміля дʼОдіффре й чинити йому завжди, скрізь і на кожному кроці всі капості, які тільки зможу.
— Je vous en prie, dis-je en voiture, laissez Audiffret tranquille, on s’en occupe depuis un an, il est bien usé. Quant à moi, je commence à le haïr, non pas sa figure, mais son caractère, et hier soir j’ai dit en entrant dans ma chambre: Je jure de haïr M. Emile d’Audiffret et de lui faire toujours et partout et à chaque pas toutes les misères que je pourrai.
Увечері приходить Барнола. Боже, який пліткар! Я слухала його з певним захопленням.
Barnola vient le soir. Dieu quel cancanier ! Je l’écoutais avec une certaine admiration.
І цей вечір був мені вельми корисний, я дізналася купу всього, купу ніццьких паскудств, купу пригод і скандалів, які вкладу у свій роман.
Et cette soirée m’a été fort utile, j’ai appris un tas de choses, un tas de saletés de Nice, un tas d’aventures et de scandales que je placerai dans mon roman.
Кажуть, ніби проти пані Проджерс зріє змова і що, починаючи з дружини префекта, ніхто не хоче її приймати.
On dit qu’une cabale se forme contre Mme Prodgers et qu’à commencer par la préfète personne ne veut la recevoir.
Бідолашна жінка. Я розумію, що то таке — бути поза товариством, і жалію її зі сльозами на очах, тим паче що вона була королевою.
Pauvre femme. Je comprends ce que c’est, que d’être en dehors de la société, et je la plains les larmes aux yeux, elle surtout qui a été reine.
Учора ввечері вона була у «Французькому» з Робенсон, яка вже втратила свіжість барв і якій двадцять вісім років. Потім цей клятий пліткар розповідає про скандал Одіффре в театрі, про нього трохи говорять, схоже, що картатимуть кляту дочку за те, що покинула матір. Барнола гадає, що Еміль принесе себе в жертву заради батька й сестри і поки що не одружиться, бо його дружина не схотіла б усього цього клятого балагану! — Гадаю, — каже великий пліткар, — що він пожертвує собою, він дуже любить батька, та й він добрий хлопець, здатний на самопожертву.
Hier soir elle était au Français avec la Robenson, qui n’a plus ses fraîches couleurs et qui a vingt-huit ans. Puis ce fichu cancanier raconte le scandale des Audiffret au théâtre, on en parle un peu, il paraît qu’on va blâmer la fichue fille d’avoir abandonné sa mère. Barnola croit qu’Emile va se sacrifier pour son père et sa sœur et ne se mariera pas à présent, car sa femme ne voudrait pas de tout ce fichu bataclan !. Je crois, dit le grand cancanier, qu’il va se sacrifier, il aime beaucoup son père, et c’est un bon garçon, capable de se sacrifier.
Але ось що паскудно, послухайте: Ґалула всюди торочить, що хотів би зі мною одружитися.
Mais ce qu’il y a de sale, écoutez, Galula dit partout qu’il voudrait m’épouser.
Така річ не потребує моїх коментарів. Це жахливо!
Une pareille chose n’a pas besoin de commentaires de ma part. C’est horrible !
Мені таки не щастить!
Je n’ai décidément pas de chance !
Ах! яке ж нудне життя!
Ah ! que c’est embêtant la vie !