❦
Неділя, 28 листопада 1875
Dimanche, 28 novembre 1875
Я в Ніцці! Від Парижа до Ліона ми їхали в снігу. Та дивно — приїжджаючи у своє місто, я не в захваті, як раніше.
Je suis à Nice ! Depuis Paris jusqu’à Lyon nous étions dans la neige. Mais c’est drôle je ne suis pas transportée comme avant en arrivant dans ma ville.
У Тулоні ми зустріли Коліньйон і беремо її з собою. Мама й Сапоженікови зустрічають нас на вокзалі. Дорослі беруть фіакр, а ми вертаємося нашим екіпажем. Діна одразу розповідає мені про кожен раз, коли бачили Одіффре, і про великий скандал в опері. Мама й Діна були там того вечора, в ложі № 3, а в № 5 — старий Одіффре з дочкою. Дивовижний був у своїй ложі, у двері нашої ложі стукають, Діна відчиняє — це Одіффре; та коли він уже хоче подати їй руку, то зупиняється, вагається й сахається назад у коридор, наче переляканий. Він щойно побачив, як заходить пані дʼОдіффре, його мачуха, Діна дивилася крізь шпарку в дверях. Він кинувся до мачухи.
A Toulon nous avons rencontré Collignon et nous l’amenons avec nous. Maman et les Sapogenikoff nous reçoivent à la gare. Les grands prennent un fiacre et nous rentrons en notre voiture. Dina me raconte de suite toutes les fois qu’on a vu Audiffret, et le grand scandale à l’opéra. Maman et Dina étaient là, ce soir, au n° 3, au n° 5 étaient Audiffret père et sa fille. Le Surprenant était dans sa loge, on frappe à la porte de notre loge, Dina ouvre, c’est Audiffret; mais au moment où il va lui tendre la main, il s’arrête, hésite et se rejette dans le corridor comme effrayé. Il venait de voir entrer Mme d’Audiffret, sa belle-mère, Dina regardait par le trou de la porte. Il s’est précipité vers sa belle-mère.
— Я хочу Марі, — каже вона, — я хочу свою доньку, я прийшла по неї.
— Je veux Marie, dit-elle, je veux ma fille, je viens la chercher.
— Ви її не дістанете, пані!
— Vous ne l’aurez pas, Madame !
— Я хочу зайти до її ложі, я хочу свою доньку — і я зайду!
— Je veux entrer dans sa loge, je veux ma fille et j’entrerai !
— Ви не зайдете!
— Vous n’entrerez pas !
— Я хочу зайти!
— Je veux entrer !
— Та це ж щоб зчинити скандал, ви ж не вбрані для театру.
— Mais c’est pour faire un scandale, vous n’êtes pas habillée pour le théâtre.
— Я хочу свою доньку!
— Je veux ma fille !
Тоді, відчувши на собі чужі погляди, блідий, мов мрець, він підходить до мачухи й починає тихо й італійською благати її, склавши руки, а вона, притулившись спиною до стіни, вся в чорному, загорнена в довге манто, страхітливо вродлива, повторювала лише ці слова: Я хочу Марі, я хочу Марі!
Alors se sentant épié, pâle comme un mort, il s’appproche de sa belle-mère et se mit à lui parler bas et italien les mains jointes, mais elle adossée au mur, toute en noir, enveloppée d’un long manteau et belle à faire peur, ne disait que ces mots: Je veux Marie, je veux Marie !
— Гаразд, заждіть, пані! — вигукнув дʼОдіффре. — Марі, — каже він, відчиняючи двері ложі, — твоя мати тут!
— Eh bien attendez, Madame ! s’écria d’Audiffret, Marie, dit-il en ouvrant la porte de la loge, votre mère est là !
— Не може бути! — вигукнула Марі з жахом і відразою і, хутко зачинивши двері, знову сіла біля батька.
— Pas possible ! s’écria Marie avec frayeur et dégoût et, refermant vivement la porte, vint se rasseoir auprès de son père.
Тим часом Креші, ще двоє чоловіків і нещасний Еміль були в коридорі. Креші впрівав, мов віл, і благав пані дʼОдіффре стриматися.
Pendant ce temps Cresci et deux autres hommes et le malheureux Emile étaient dans le corridor. Cresci suant comme un bœuf, et suppliant Mme d’Audiffret de se contenir.
— Жаль було дивитися на бідолашного Еміля, — каже Діна, — він був блідий, мов мрець, зайшов до своєї ложі, зʼявився там, потім всівся в Арсонів, потім знову в іншій ложі, мов божевільний, мов несамовитий, силкуючись здаватися спокійним. А батько з дочкою сиділи нерухомо, наче боялися ворухнутися, замкнувшись у своїй ложі, вхід до якої стерегли.
— C’était pitié à voir ce pauvre Emile, dit Dina, il était pâle comme un mort, il est entré chez lui, s’est montré là, puis installé chez les Arson, puis encore dans une autre loge, comme un fou, comme un perdu, et tâchant de se montrer calme. Quant au père et à la fille ils sont restés immobiles comme s’ils avaient peur de remuer, et enfermés dans leur loge, dont on gardait l’entrée.
— Ми лишалися якомога довше, — веде далі Діна, — буцімто чекаючи на екіпаж; у театрі лишилися тільки ми та Арсони, які в салоні внизу чекали на розвʼязку сцени нагорі, звідки чулися крики й гуркіт жбурлених меблів, там, певно, розігралася жахлива сцена, там були пан дʼОдіффре, його дружина, дочка, Еміль і двоє правників. Арсони чекали, бо вони друзі й знають усе.
— Nous sommes restées le plus longtemps possible, continue Dina, sous prétexte d’attendre la voiture; il ne restait au théâtre que nous et les Arson qui dans le salon d’en bas attendaient l’issue de la scène d’en haut d’où l’on entendait des cris et le bruit de meubles jetés, il a dû se passer là une scène terrible, il y avait, M. d’Audiffret, sa femme, sa fille, Emile, et deux hommes de loi. Les Arson attendaient parce qu’ils sont amis et ils savent tout.
— Що ж, — кажу я, — мені шкода нещасного Еміля, від щирого серця.
— Eh bien, dis-je, je plains le malheureux Emile, et de tout mon cœur.
Цієї миті ми підʼїжджаємо до міського саду, там музика, а Еміль уже там, ось-ось сяде у свій екіпаж. На ньому було довге жовте пальто — геть як у Гамільтона.
En ce moment nous arrivons devant le jardin public, il y a musique, et Emile est là, prêt à monter dans sa voiture. Il avait un long paletot jaune tout à fait Hamilton.
Мені страшенно закортіло повернутися, щоб ще раз його побачити, але я ж їхала з вокзалу, та й він удав, ніби мене не помітив.
J’eus terriblement envie de retourner pour le revoir, mais je venais de la gare, et puis il a fait semblant de ne pas m’avoir vue.
Приїжджаю додому геть сумна, ми базікаємо про все: про Одіффре, про скандал, про всіх інших. Ґалула вчащає до Говардів, Одіффре задивлявся на Елену, що паленіла, мов вишня. Пані Проджерс прибрала до рук Пепіно й показала йому в театрі свої груди, заледве прикриті серпанком.
J’arrive à la maison toute triste, nous bavardons de tout, des Audiffret, du scandale, de tous les autres. Galula va chez les Howard, Audiffret a lorgné Hélène qui rougissait comme une cerise. Mme Prodgers a pris Pépino et lui a montré au théâtre sa poitrine à peine couverte d’un voile.
Одіффре був дуже ввічливий, щоразу на музиці підходив до екіпажа, але про мене не зронив ані слова, а в театрі, у ложі, балакав про все, як завжди, та коли хтось випадково назвав моє імʼя й сказали про мене кілька слів, він затнувся й тієї ж миті вийшов.
Audiffret a été fort poli, s’est approché de la voiture chaque fois à la musique, mais n’a pas dit un seul mot de moi, et, au théâtre, dans la loge, il causait de tout comme d’habitude, mais lorsque par hasard quelqu’un m’a nommée et on a dit quelques mots de moi il s’est coupé et est sorti à l’instant.
— Йому переказали те, що ви про нього казали, — каже мені мати, — і тепер він вас ненавидить.
— On lui a remis ce que vous avez dit de lui, me dit ma mère, et à présent il vous hait.
— Ось бачите, як зручно, — кажу я холодно, — я теж його ненавиджу.
— Voyez comme cela se trouve, dis-je froidement, moi aussi je le hais.
— Але він вас ненавидить, — каже тітка, — від кохання до ненависті лише крок, — додала вона, бо Коліньйон була тут.
— Mais lui vous hait, dit ma tante, de l’amour à la haine, il n’y a qu’un pas, ajouta-t-elle parce que Collignon était là.
— Треба бути такою обачною, — підхопила мати, — ви сказали: Одіффре годиться для одного туру вальсу, але для шлюбу — фе! яке паскудство! — а не подивилися, чи не було слуг у кімнаті.
— Il faut être si prudente, reprit ma mère, vous avez dit: Audiffret, c’est bon pour un tour de valse, mais pour le mariage, fi ! quelle saleté ! - et vous n’avez pas regardé s’il y avait des domestiques dans la chambre.
Може, вона й має рацію, пані моя мати.
Peut-être a-t-elle raison, madame ma mère.
Що зроблено, те зроблено. Думка про те, що він вчащатиме до Говардів, кригою сковує мене, я вже нічого не кажу й слухаю інших у такому стані, що будь-хто мене пожалів би.
Ce qui est fait est fait. L’idée qu’il va aller chez les Howard, me glace, je ne dis plus rien et écoute les autres dans un état qui ferait pitié à chacun.
У Сапоженікових є ложа в опері. Я піду.
Les Sapogenikoff ont une loge à l’opéra. J’irai.
Я купаюся при Ользі, потім читаю їй свій піднесений твір, а тоді ми вдягаємося.
Je me baigne devant Olga, je lui lis ensuite mon œuvre sublime et puis nous nous habillons.
На мені біла сукня з бережу,1 пошита кофтинкою, трохи мов нічна сорочка, відкрита спереду наче ненароком і затягнута на талії широким дитячим пояском. Я втомлена й не така біла, як зазвичай.
Je porte une robe de barège blanc, faite en chemisette un peu comme une chemise de nuit, ouverte devant comme par hasard et serrée à la taille par une large ceinture à l’enfant. Je suis fatiguée et pas aussi blanche que d’habitude.
Одіффре, батько й син, тут. Хто зна? Хто з двох жертва — чоловік чи жінка?
Les Audiffret père et fils sont là. Qui sait ? Qui des deux est la victime, l’homme ou la femme ?
Можливо, вона нікчема, розпусна жінка, якій діти потрібні лише задля грошей і скандалу. А може, чоловік — людина страшна, брутальна (він славиться своєю брутальністю), розбещена, груба, що разом із сином мордує її.
Peut-être qu’elle est une misérable, une femme dépravée qui ne veut ses enfants que pour avoir l’argent et faire du scandale. Il se peut aussi que le mari soit un homme affreux brutal (il est connu pour sa brutalité), débauché, grossier, qui la martyrise aidé de son fils.
А хто ще зна — хіба що диявол, та не я.
Et qui sait encore, le diable sans doute, pas moi.
Ця сцена в коридорі театру, ця красуня в чорному, що притулилася до стіни й вимагала своєї доньки, схилили мене на її бік.
Cette scène dans le corridor du théâtre, cette femme si belle habillée de noir, adossée au mur et demandant sa fille, m’ont fait pencher pour elle.
З іншого ж боку, ах! а от з іншого боку — тільки молодий. Батько — бовдур, дочка — негідниця, що перед суддями розповідала жахіття про свою матір, кажуть, ніби та була в звʼязку з князем Монако, і дочка більше не хотіла називати її матірʼю.
D’un autre côté, Ah ! par exemple d’un autre côté il n’y a que le jeune homme. Le père est une brute, la fille une fille indigne qui a, devant les juges, raconté des horreurs de sa mère, on dit qu’elle avait été en liaison avec le prince de Monaco et qu’elle ne voulait plus la nommer sa mère.
А хто зна, може, дитину розбурхали, навчили так казати, а батько переконав її, що мати — лиха жінка. Хто зна? Завжди — хто зна. Я нікого не суджу, я розповідаю це тому, що ця справа стосується чоловіка, який мене цікавить, і тому стає для мене майже особистою.
Et qui sait, l’enfant est peut-être exaltée, enseignée à dire cela, persuadée par son père que sa mère est une mauvaise femme. Qui sait ? Toujours, qui sait. Je ne juge personne, je raconte cela parce que cette affaire, touchant un homme auquel je m’intéresse, me devient presque personnelle.
Зала ще сумніша, ніж зазвичай. Жодного разу, відколи я в Ніцці, я не мала приємного вечора в Опері. Пепіно вітає мене знизу й іде до Проджерс, яка, певно, сьогодні ввечері знову покаже йому щось дуже гарне.
La salle est encore plus triste que d’habitude. Jamais depuis que je suis à Nice, je n’ai eu une soirée agréable à l’Opéra. Pépino me salue d’en bas et s’en va chez la Prodgers qui va sans doute ce soir lui montrer encore quelque chose de très beau.
Молодший Одіффре якийсь скуйовджений, не знаю, що він накоїв, я уникала на нього дивитися. Не хочу, щоб він гадав, ніби цікавить мене. Батько, такий пристойний2, гарний поряд із сином.
Audiffret fils a l’air ébouriffé, je ne sais ce qu’il a fait, j’ai évité de le regarder. Je ne veux pas qu’il pense qu’il m’intéresse. Le père, si comme il faut, est beau à voir avec son fils.
Під кінець, коли старий лишається сам, я розглядаю його в бінокль, ховаючись за Марі, силкуюся віднайти в його обличчі риси молодшого — він на нього схожий.
Vers la fin, quand le vieux reste seul, je le lorgne, me cachant derrière Marie, je tâchais dans sa figure de retrouver les traits du jeune, il lui ressemble.
Ніхто до нас не зайшов. Зала загалом була бридка й сумна, ми вчотирьох сміємося попри загальний смуток.
Personne n’est venu nous voir. La salle en général était laide et triste, nous rions à nous quatre malgré la tristesse générale.
Повертаюся отупіла й байдужа — це найгірший стан. Я б воліла плакати.
Je rentre abrutie et indifférente, c’est le plus vilain état. J’aimerais mieux pleurer.
О! ці карти! ці кляті карти, що віщують мені найдрібніше.
Oh ! les cartes ! ces maudites cartes qui me prédisent les moindres des choses.
На завтра вони обіцяють мені превелику радість для серця і що я побачу темного короля. І ось я завмерла, склала руки й заплющила очі — така я була щаслива, бачачи ці карти. Я не хочу казати, що кохаю його, а проте поводжуся так, ніби кохаю. Щоразу, коли я вже ладна сказати «кохаю його», я відступаю. Я погано бачила його сьогодні ввечері: без бінокля я бачу кепсько, а розглядати його в бінокль не наважилася.
Pour demain elles me promettent une très grande joie sur le cœur et que je verrai le roi brun. Eh bien je me suis arrêtée, je joignis les mains et fermai les yeux, tant j’étais heureuse en voyant ces cartes. Je ne veux pas dire que je l’aime et pourtant je fais comme si je l’aimais. Chaque fois que je suis prête à dire je l’aime, je recule. Je ne l’ai pas bien vu ce soir, sans binocle, je ne vois pas bien, et je n’ai pas osé le lorgner.
Але ж негоже цим перейматися, кажу я собі, це соромно, це паскудно — перейматися чоловіком, який на мене навіть не дивиться, який поглузував з мене. І я його не кохаю, а проте поза ним для мене зараз немає нічого. Усе, що він робить, видається мені добрим. Я думаю лише про нього, вдягаюся лише для нього, з кожним новим капелюшком я думала в Парижі, яке враження справлю на нього; хай він заговорить до мене, хай прийде — і я цілком вдоволена, хай виявить увагу — і я щаслива. Де його немає, там для мене немає нічого. Я стежу за його найменшими вчинками, найдрібніші речі набувають ваги, якщо їх сказав він, я памʼятаю його найменші слова й часто говорю, як він, наскільки це можливо, не маючи такого чоловічого й низького голосу, як у нього.
Mais c’est indigne de s’en occuper, me dis-je, c’est honteux, c’est sale, d’un homme qui ne me regarde même pas, qui s’est moqué de moi. Et je ne l’aime pas, et pourtant, en dehors de lui il n’y a pour moi rien en ce moment. Tout ce qu’il fait me semble bien. Je ne pense qu’à lui, je ne m’habille que pour lui, à chaque nouveau chapeau je pensais à Paris, quel effet je produirais sur lui; qu’il me parle, qu’il vienne et je me trouve parfaitement satisfaite, qu’il se montre attentif et je suis heureuse. Où il n’est pas, il n’y a rien pour moi. Je suis ses moindres actions, les moindres choses acquièrent de l’importance dites par lui, je me rappelle ses moindres mots, et souvent je parle comme lui, autant qu’il est possible sans avoir la voix masculine et basse comme chez lui.
У мене немає інших спогадів, окрім як про нього, щомиті мені є що сказати про нього або що повторити з його слів.
Je n’ai de souvenirs que de lui, à chaque instant je trouve quelque chose à dire de lui, ou à répéter un de ses mots.
Я хотіла викласти все це достеменно. Робіть висновок. Я добре знаю, що ви скажете: Ти його кохаєш! І, можливо, ви помиляєтеся. Я його не кохаю, я ненавиджу його з усією силою, з якою могла б його покохати.
J’ai tenu à énoncer tout cela exactement. Concluez. Je sais bien ce que vous direz : Tu l’aimes ! Et peut-être vous vous trompez. Je ne l’aime pas, je le hais avec toute la force avec laquelle j’aurais pu l’aimer.
Він принизив мене, обурив, образив, довів до сказу, до люті, і я ніколи йому цього не пробачу.
Il m’a humiliée, outrée, vexée, mise en furie, en rage et jamais je ne le lui pardonnerai.
Та йому начхати на моє пробачення! Безперечно, але я кажу за себе. Ніщо у світі не стирає в мені злопамʼяті, яку я раз затаїла. Мені здається, що якби він… ні, не казатиму, це було б надто безглуздо; так-от, мені здається, що хоч би що він зробив, я ніколи не забула б, що він колись мене зневажив.
Il ne se fiche pas mal de mon pardon ! Sans doute, mais je parle pour moi. Rien au monde n’efface chez moi la rancune que j’ai une fois gardée. Il me semble que s’il... non je ne dirai pas, ce serait trop bête; eh bien il me semble, que s’il faisait n’importe quoi, je n’oublierais jamais qu’il m’a un jour méprisée.
Чи розумієте ви, скільки болю, скільки жаху в цьому слові! Зневажена!
Comprenez-vous tout ce qu’il y a de blessant, d’affreux dans ce mot ! Méprisée !
Я ж розумію, я, що памʼятаю ляпаса, якого дав мені брат понад дванадцять років тому, і що, згадуючи його, лютую так, наче щойно його дістала; я, що затаїла в глибині серця якусь ненависть до брата через цю дитячу образу. То був, до речі, мій єдиний ляпас, зате я сама нароздавала їх усім чимало.
Moi, je comprends, moi qui me souviens du soufflet que mon frère m’a donné il y a de cela plus de douze ans et qui, en m’en souvenant, suis aussi furieuse que si je venais de le recevoir à présent; moi, qui ai gardé au fond de mon cœur une espèce de haine pour mon frère, à cause de cet outrage d’enfant. Ce fut d’ailleurs mon seul soufflet mais, en revanche, j’en ai donné une bonne quantité à tout le monde.
Я хотіла покохати Одіффре, він мене зневажає, тож я заходжуся ненавидіти його й чинити йому на кожному кроці, за кожної нагоди всілякі капості, і то не лише зараз і не лише тут, а скрізь, усе своє життя. Ах! він і не знає, скільки злості було в моїх очах сьогодні пополудні, коли я подивилася на себе в дзеркало, — я й сама трохи злякалася.
J’ai voulu aimer Audiffret, il me méprise, je vais donc me mettre à le haïr et à lui faire à chaque pas, à chaque occasion des misères et cela pas à présent et ici seulement mais partout, mais toute ma vie. Ah ! il ne sait pas combien de méchanceté il y avait dans mes yeux cet après-midi, quand je me suis regardée dans la glace, moi-même j’en fus légèrement effrayée.
Пробачити можна все, окрім зневаги. Я б пробачила жорстокість, спалах гніву, образи, кинуті в мить люті, навіть зраду, коли людина повертається й досі тебе кохає, але зневагу!
On peut tout pardonner, excepté le mépris. Je pardonnerais une cruauté, un emportement, des injures dites dans un moment de colère, une infidélité même, quand on revient et qu’on vous aime toujours, mais le mépris !
Ах! знайдіть-но мені жінку, справжню жінку, яка пробачила б зневагу, яка не зненавиділа б чоловіка, що її зневажив!
Ah ! trouvez-moi donc une femme, une vraie femme qui pardonne le mépris, qui ne déteste pas l’homme qui l’a méprisée !
А я, нещасна! як же мною гордують, як забувають, як зневажає мене весь світ! О! справді, бувають хвилини, коли я впадаю в розпач, мені вже бракує сили на мужність, коли все мене зраджує, коли все від мене тікає, коли все кривиться мені в обличчя! Та ні, нічого, нічого! Ах! так, сукні, сукні дуже вдалі, і капелюшки теж! ха-ха! ось що я маю — сукні!
Et moi misérable ! suis-je assez dédaignée, oubliée, suis-je assez méprisée par tout le monde ! Oh ! vrai il y a des moments où je désespère, je n’ai plus la force d’avoir du courage, quand tout me manque, quant tout me fuit, quand tout me fait la grimace ! Mais non, rien rien ! Ah ! oui les robes, les robes sont très réussies, et les chapeaux aussi ! ah ! ha ! voilà ce que j’ai moi, des robes !
Ось вам і щаслива дівчина! Та на кого ж я нарікаю? На мить мені здалося, що все змінилося, я помилялася. Усе як раніше, нас, як і раніше, відштовхують, нами гордують. О! ні, нічого не змінилося, геть нічого.
Voyez quelle fille heureuse ! Mais de qui est-ce que je me plains ? un instant j’ai cru tout changé, j’ai eu tort. Tout est comme avant, nous sommes toujours rejetés, dédaignés. Oh ! non, rien n’est changé, absolument rien.
Одіффре — лише соломинка, за яку я хапаюся, щоб нарікати на інше!
Audiffret n’est qu’un brin de paille auquel je m’accroche pour me plaindre des autres choses !
Боже! Боже! Невже Ти не покладеш край моїм мукам! Дай мені поїхати! Та в Римі буде те саме! Я проклята в цьому світі. Страшно це казати, та ще страшніше зазнавати.
Dieu ! Dieu ! Est-ce qu’il ne fera pas cesser mon tourment ! Que je parte ! Mais à Rome ce sera la même chose ! Je suis maudite dans ce monde. C’est terrible à dire, mais plus terrible encore à éprouver.
У мене вже немає сили, у мене вже немає мужності! Боже, Боже! Боже мій, зміни ж моє життя! Хіба я не заслуговую на жаль! Я ж так палко Тебе благаю.
Je n’ai plus la force, je n’ai plus le courage ! Dieu, Dieu ! mon Dieu changez donc mon existence ! Est-ce que je ne mérite pas de pitié ! Je vous prie tellement pourtant.
Боже мій, Ти моя єдина опора! Тому я завжди приходжу до Тебе — зійди ж бо хоч трохи до мене!
Mon Dieu vous êtes mon seul refuge ! Aussi je viens toujours à vous, descendez donc un peu vers moi !
Примітки
Береж (фр. barège) — легка вовняна або шовкова прозора тканина з міста Бареж у Франції. ↩
В оригіналі французькою: «comme il faut» — як належить, пристойний; маркер світської бездоганності. ↩