❦
Субота, 27 листопада 1875
Samedi, 27 novembre 1875
Ми сідаємо на потяг об одинадцятій ранку. Поснідали ми о десятій, і коли все було готове до відʼїзду, покоївка тихенько прочинила двері: — Панно, — каже вона, — я ще дещо дізналася.
Nous prenons le train de onze heures du matin. Nous avons déjeuné à dix heures, comme tout était prêt pour le départ la femme de chambre ouvrit doucement la porte: Mademoiselle, dit-elle, j’ai encore appris quelque chose.
Одним стрибком я опинилася в коридорі:
En un bond je me trouvai dans le corridor:
— Що ви дізналися?
— Qu’avez-vous appris ?
— Щодо пана дʼОдіффре.
— Par rapport à M. d’Audiffret.
— Так, знаю.
— Oui, je sais.
— Так-от, я дізналася імʼя тієї жінки, що він її сюди приводив, це завжди та сама, ніколи інша, а коли він у Парижі, то завжди ходить до неї.
— Eh bien j’ai appris le nom de la femme qu’il a conduite ici, c’est toujours la même, jamais une autre, et quand il est à Paris il va toujours chez elle.
— Як її звати?
— Comment son nom ?
— Пані Лаура.
— Madame Laura.
— Пані Лаура?
— Madame Laura ?
— Так, о! та це дуже знатна кокотка, у неї коні, екіпажі й дві покоївки. А коли вона приходила сюди до пана дʼОдіффре, то вранці, щоб одягтися, посилала по свою покоївку.
— Oui, oh ! mais c’est une très grande cocotte, elle a des chevaux, des voitures et deux femmes de chambre. Et quand elle est venue ici chez M. d’Audiffret, le matin, pour s’habiller, elle a envoyé chercher sa femme de chambre.
— Це все, що ви дізналися?
— C’est ce que vous avez appris ?
— Так, це чимало, чи не так?
— Oui, c’est beaucoup, n’est-ce pas ?
— Безперечно, дякую.
— Sans doute, merci.
Я дала пʼять франків — і своїх пʼяти франків не змарнувала.
J’ai donné cinq francs, j’ai eu pour mes cinq francs.
Кокотки, вічно кокотки! Хіба ж це не паскудство? Не знаю, як думають інші, ті, хто старші за мене, пересичені, а щодо мене — я обурена.
Des cocottes, toujours des cocottes ! N’est-ce pas une vilenie ? Je ne sais comment pensent les autres, ceux qui sont plus âgés que moi, plus blasés, quant à moi je suis indignée.
Кохайте ж після цього бовдурів, що марнують життя з усякою наволоччю!
Aimez donc des brutes qui passent leur vie avec des canailles !
Цілий день у вагоні я тремчу, курю й кохаю цього бовдура. Неймовірно, скільки сцен я з ним напридумувала — не для роману, а просто для себе, цілими днями, тижнями, о! таку силу всього. І я бачила його таким прекрасним, що кохала його.
Pendant toute cette journée en wagon, je grelotte, fume et aime cette brute. C’est incroyable combien j’ai imaginé de scènes avec lui, pas pour le roman, simplement pour moi, des jours entiers, des semaines, oh ! une telle quantité de choses. Et je le voyais si beau que je l’aimais.