❦
Пʼятниця, 26 листопада 1875
Vendredi, 26 novembre 1875
Пані Вінслоу була в мене. З Дювалем усе залагоджено, ми їдемо завтра… «Чи знаєте ви край…»?1 Ще б пак!
Mme Winslow a été chez moi. Avec Duval c’est arrangé, nous partons demain.. Connaissez-vous le pays... ? Pardieu !
Чекаю на зошит, що по нього пішла тітка, аби продовжувати свій роман, а позаяк мені поки нічого робити, силкуюся вигадати, що б тут написати.
J’attends le cahier que ma tante est allée me chercher pour continuer mon roman, et comme je n’ai en attendant rien à faire je tâche de trouver quelque chose à écrire ici.
Пані Вінслоу сказала мені, що зроду не бачила, щоб хтось так гарнішав, як погарнішала я від часів Спа. Бідолашна, вона ж не знає, що у Спа це була лише моя тінь, та ще й бридка тінь.
Mme Winslow m’a dit qu’elle n’a jamais de sa vie vu embellir comme j’ai embelli depuis Spa. Pauvre femme, elle ne sait pas qu’à Spa ce n’était que mon ombre et encore une vilaine ombre.
Цікаво, що чекає на мене в Ніцці. Чи побачу я Дивовижного з Робенсон? чи з Джоєю, чи ні з ким? Та вже ж не зі мною. Я ж бо геть пропаща.
Je me demande ce qui m’attend à Nice. Vais-je voir le Surprenant avec la Robenson ? ou avec la Gioia ou avec personne ? Sans doute pas avec moi. Je suis bien fichue moi.
Я не можу з цим змиритися, хоч би й хотіла. У мене була б купа прикрощів, бо я ніколи б не перестала сподіватися на те, чого прагну, а отже, за кожним сподіванням — розчарування.
Je ne puis pas accepter cela, pourtant même si je le voulais. J’aurais beaucoup de désagréments car je ne cesserais jamais d’espérer ce que je désire, et naturellement à chaque attente un désappointement.
Ні, справді, я вперта. Ніщо мене не відстрашує. Це й добре, і погано. Ворожу на картах, і вони кажуть мені, що цей чоловік про мене думає, що я постійно в його думках і в його серці, а проте мої власні карти недобрі. Якщо він думає про мене, мої карти мали б сяяти.
Non, vrai, je suis tenace. Rien ne me rebute. C’est bien et mal. J’interroge les cartes, elles me disent que l’homme pense à moi, je suis constamment avec sa pensée et sur son cœur et pourtant mes cartes à moi ne sont pas bonnes. S’il pense à moi mes cartes doivent être brillantes.
Мушу піти до пані Вінслоу, бо завтра ми їдемо. А мені б не хотілося до неї йти.
Je dois aller chez Mme Winslow, puisque nous partons demain. Je voudrais ne pas aller chez elle.
Я була в неї й познайомилася з її зовицею та матірʼю.
J’ai été chez elle et j’ai fait connaissance de sa belle-sœur et de sa mère.
Та повернувшись до себе, тітки не застаю, а покоївка саме розпалює вогонь. Це швейцарська вертихвістка, яка вічно сміється. Я розговорюю її й дізнаюся гарненькі речі.
Mais en rentrant chez moi je trouve ma tante sortie et la femme de chambre faisant le feu. C’est une drôlesse de la Suisse qui rit toujours. Je la fais causer, et j’apprends de belles choses.
Пана Еміля дʼОдіффре попросили покинути цей готель, бо він приводив сюди розпусних жінок, а сусіди, чуючи галас, який він зчиняв уночі в себе, поскаржилися.
M. Emile d’Audiffret a été prié de quitter cet hôtel parce qu’il y menait des mauvaises femmes, et que les voisins entendant le tapage qu’il faisait chez lui la nuit se sont plaints.
— І він вечеряв тут? — спитала я.
— Et il soupait ici ? demandai-je.
— О! ні, лише вночі, бо ж не видно було, еге ж, у його кімнаті.
— Oh ! non, seulement la nuit, parce qu’on ne voyait pas, n’est-ce pas, dans sa chambre.
— Ага!
— Ah ! ha !
Я знаю це від покоївки з другого поверху, де він жив, вона казилася на нього, бо він ніколи нічого їй не давав, а тільки служникові, а робила все вона, бо в нього завжди безлад, і всі його речі розкидані — пантофлі, все, все.
Je sais cela de la femme de chambre du deuxième où il a logé, elle était furieuse contre lui parce qu’il ne lui donnait jamais rien, mais seulement au garçon, et c’est elle qui faisait tout car chez lui tout est toujours en désordre, et toutes ses affaires traînent, les pantoufles, tout, tout.
Фе! люба моя, балакати зі слугами, фе!
Fi ! ma chère, causer avec des domestiques, fi !
Так, фе! та віднині я завжди балакатиму — дізнаєшся дуже цікаві речі.
Oui fi ! mais dorénavant je causerai toujours, on apprend des choses très intéressantes.
Коли жінка пішла, я заходилася стрибати з радощів, мов божевільна. Ах! якби був маскований бал, ох і наговорила б я йому всякого!
Quand la femme fut partie je me mis à sauter comme une folle de joie. Ah ! s’il y avait un bal masqué comme je lui raconterais des choses !
Але ось у чому річ. У картах для цього клятого чоловіка завжди випадає карта подорожі. Невже я приїду до Ніцци й не застану його? Це було б кепсько. Та байдуже, краще вже так, ніж його зневага, та й що мені робити в Ніцці — мені треба їхати до Рима.
Mais voilà ce qu’il y a. Dans les cartes pour ce fichu homme il y a toujours la carte du voyage. Est-ce que j’arriverai à Nice et ne le trouverai pas ? Ce serait laid. Mais n’importe, vaut mieux cela que son mépris et puis qu’ai-je à faire à Nice, il me faut aller à Rome.
Не знати чому я уявила собі, що Дивовижний приїде сьогодні ввечері до Парижа. Та потяг о сьомій привозить нам лише листа від мами; домашні листи ніколи мене не цікавили, я ніколи їх не читала… ! а тепер, отримуючи листа, я вся тремчу й нетямлюся з тривоги.
Je me suis je ne sais pourquoi imaginé que le Surprenant viendrait ce soir à Paris. Mais le train de sept heures ne nous amène qu’une lettre de maman; jamais les lettres de la maison ne m’intéressaient, jamais je ne les lisais... ! et voilà que je suis tremblante et anxieuse à présent en recevant une lettre.
І не можу не зізнатися, що це через Дивовижного — у Шланґенбаді було те саме, бо тітка вічно писала про Джирофлу. Сьогодні ввечері я даремно тривожуся, мама про нього ані слова.
Et je ne puis ne pas dire que c’est à cause du Surprenant, à Schlangenbad c’était la même chose, parce que ma tante écrivait toujours de Girofla. Ce soir je suis anxieuse en vain, maman n’en dit mot.
Невже я його справді кохаю? Хіба ж я знаю! Я лиш констатую факти, ось і все, що можу сказати.
Est-ce que je l’aimerais vraiment ? Est-ce que je sais ! Je constate des faits, c’est tout ce que je puis dire.
На свій сором зізнаюся: якби я знала, що Дивовижний десь-інде, а не в Ніцці, я б навіть не спитала тітку, що в листі, і навіть не переймалася б, є там новини чи ні.
A ma honte, j’avoue que si je savais le Surprenant ailleurs qu’à Nice, je ne demanderais même pas à ma tante ce que contient la lettre, je ne m’inquiéterais même pas s’il y a des nouvelles ou non.
Це мерзенно, бо ж він на мене плює.
C’est abominable car il me crache dessus.
Примітки
«Чи знаєте ви край…» (в оригіналі французькою: «Connaissez-vous le pays») — арія Міньйон з опери Амбруаза Тома за Ґете, що виражає тугу за Італією (тут — за Ніццою). ↩