❦
Вівторок, 23 листопада 1875
Mardi, 23 novembre 1875
З ласки Божої та телеграфного листоноші я нарешті дізналася про придбання вілли Буамілон. Це дуже добре вкладення грошей для таких капіталістів, як ми. Тільки це наробить великого скандалу, позаяк цей маєток ще не оплачено, і я не хочу, щоб його оплачували, позаяк є інші, значно нагальніші виплати — меблі, наприклад, які нам потрібні і які — для нас, а не для когось іншого. Отже, скандал буде, бо маєток Буамілон перепродадуть, оскільки пані Романова не заплатить, і доки всі дізнаються, яку саме віллу перепродують, доти думатимуть, кричатимуть, волатимуть, що це вілла на набережній Англійців.
Par la grâce de Dieu et du facteur du télégraphe, j’ai enfin appris l’acquisition de la villa Boismilon. C’est un très bon placement d’argent pour des capitalistes comme nous. Seulement cela causera grand scandale attendu que cette propriété n’est pas encore payée et que je ne veux pas qu’elle le soit, attendu qu’il y a d’autres payements beaucoup plus pressants; les meubles par exemple qui nous sont nécessaires et qui sont, pour nous et pas pour d’autres. Il y aura donc scandale, car on revendra la propriété Boismilon parce que Mme Romanoff n’aura pas payé, et jusqu’à ce que tout le monde saura quelle villa on revend, on pensera, on criera, on hurlera que c’est la villa de la Promenade des Anglais.
Цю гарну оборудку довго від мене ховали, та ви ж знаєте, що бруд завжди спливає нагору. Мене запевняють, що наш новий маєток не оплачено, але я цьому не вірю ані на гріш. Півроку мене запевняли, що жодної вілли не купували, та й де ж би взялися ті гроші, про витрату яких я вже півроку марно допитуюся.
On m’a longtemps caché cette belle spéculation, mais vous savez que les saletés surnagent toujours. On m’assure que notre nouvelle propriété n’est pas payée mais je n’en crois rien. Pendant six mois on m’a assuré qu’on n’avait pas acheté de villa, et d’ailleurs où serait l’argent dont depuis six mois, je demande inutilement à connaître l’emploi.
Справді, ховаючись від мене, ви накоїте купу прикрих речей, у яких розкаєтеся, та запізно.
Vrai, en vous cachant de moi vous produirez un tas de choses fâcheuses, dont vous vous repentirez, mais trop tard.
А я, безглузда істота, ще й слухала докори, які насмілювалися кидати мені за меблі. Сорок тисяч франків викидають у вікно — і ще сміють говорити мені про меблі, які нам потрібні й які для нас!
Et moi, absurde créature, qui écoutait les reproches qu’on osait me faire pour les meubles. On jette quarante mille francs par la fenêtre et l’on ose me parler des meubles qui nous sont nécessaires et qui sont pour nous !
А я ще слухала й думала: може, я й справді даремно замовила на таку суму!
Et moi qui écoutais et qui pensais: peut-être ai-je eu tort de commander pour une telle somme !
«Люди, що діють темними манівцями, нерідко вміють обкрутити людей чесних».
« Les gens qui procèdent par des voies ténébreuses peuvent souvent entortiller les honnêtes gens ».
З цього листа, що я пишу пані моїй матері, зрозуміло, про що йдеться. А річ у тім, що в нас три вілли в Ніцці: наша, Буамілон і та, в якій мешкає мій любий і дорогий дядечко Жорж, бодай його чума задушила. Коли я дізналася про це сьогодні вранці, то проплакала дві години. Воно й зрозуміло. Справа йде до розорення. Але я не люблю розводитися про прикрі речі; якби ж то писанням можна було щось виправити, та хоч би скільки я писала — нічого не зміниться.
Par cette lettre que j’écris à madame ma mère on comprend de quoi il s’agit. Le fait est qu’on a trois villas à Nice, la nôtre, la Boismilon et celle où demeure mon bien-aimé et bien cher oncle Georges, que la peste étouffe. Quand j’ai appris ça ce matin j’ai pleuré pendant deux heures. Ça se comprend. On marche vers la ruine. Mais je n’aime pas à m’appesantir sur des sujets pénibles, si encore en écrivant je pouvais corriger, mais j’aurais beau écrire rien ne changera.
Зрештою, тітка збентежена тим, що наробила таких гарних справ.
Enfin il y a que ma tante est confuse d’avoir fait de si belles affaires.
навскоси Воістину дивовижно бачити, як та сама особа пише то живі й кумедні сторінки, то безглуздя на кшталт усього цього зошита. Від четвертої до пʼятої в мене була Берта.
[En travers: Il est remarquable vraiment de voir la même personne écrire des pages vivantes et amusantes et des inepties comme tout ce cahier ) De quatre à cinq heures j’ai eu la visite de Berthe.
Мені шиють божественні сукні, геть усі білі.
On me fait des robes divines et toutes blanches.
Я нудьгую до смерті, моя єдина втіха — крамниці, коли приміряю, мені легше дихати, тож, щоб дихати, я замовляю: щодня щось нове.
Je m’ennuie à crever, ma seule consolation sont les magasins, quand j’essaye je respire, aussi pour respirer je commande: chaque jour quelque chose de nouveau.
Дивно, мені зовсім не хочеться бачити Одіффре, я хочу лише, щоб він бачив мене, і все заради того самого, заради тієї дурної думки, яка мене не полишає. Сьогодні ввечері я сиджу й пишу — «Нещасний, ти згниєш!» — я напишу триста шістдесят пʼять таких листів, і щодня Бібі діставатиме по одному, він казитиметься. Порахую: триста шістдесят пʼять разів по пʼятнадцять сантимів — виходить пʼятдесят чотири франки на рік, недорого.
C’est bizarre, je n’ai nulle envie de voir Audiffret, je désire seulement qu’il me voie, toujours pour la même chose, pour cette stupide idée qui ne me quitte pas. Ce soir je m’occupe à écrire - Malheureux tu pourriras ! - je ferai trois cent soixante-cinq lettres pareilles et tous les jours Bibi en recevra une, il ragera. Je vais calculer trois cent soixante- cinq fois par quinze centimes, cela me fait cinquante-quatre francs par an, il n’est pas cher.
Примітка упорядників
на полях Марі робить множення 365 × 15
dans la marge Marie fait la multiplication 365 x 15
Позаяк у мене сила-силенна суконь і всіляких речей, мені хочеться повернутися до Ніцци. Я буду вбрана, як ніхто, і з дивовижною простотою.
Comme j’ai une quantité de robes et de toutes sortes de choses j’ai envie de retourner à Nice. Je serai habillée comme personne et avec une simplicité surprenante.
Ох і дістане ж він листів, клятий Одіффре! Геліогабале, ти згниєш! Сарданапале, ти згниєш! Мардохею, ти згниєш! Антіоху Епіфане, ти тощо.1 Креші плакатиме, Ардіго теж. — А далі Еміль, званий Розпусним! ти згниєш! Клятий гультяю, ти тощо.
Il en aura des lettres, le fichu Audiffret ! Héliogabale tu pourriras ! Sardanapale, tu pourriras ! Mardochée, tu pourriras ! Antiochus, Epiphane, tu etc. Cresci pleurera, Ardigo aussi. -Puis Emile, dit le Dépravé ! tu pourriras ! Fichu débauché tu, etc.
Я написала двадцять пʼять, а треба триста шістдесят пʼять. Ось бачите, я тільки й клопочуся цим клятим чоловіком.
J’en ai fait vingt-cinq, il en faut trois cent soixante-cinq. Voyez tout de même, je ne m’occupe que de ce fichu homme.
Але розлука мене зовсім не засмучує, ні, я почуваюся, як завжди, коли нікого не бачу.
Mais l’éloignement ne me rend pas triste, du tout, je me sens comme toujours lorsque je ne vois personne.
Примітки
Геліогабал, Сарданапал, Антіох IV Епіфан — стародавні владарі, відомі розпустою чи тиранією; Мардохей — біблійний персонаж із Книги Естер. Марі громадить ці імена як зневажливі звертання в анонімних листах до Одіффре. ↩