❦
Середа, 10 листопада 1875
Mercredi, 10 novembre 1875
Ми з Діною мали щастя побачити палкого володаря замку у вікні.
Nous avons eu le bonheur de voir le châtelain fougueux à sa fenêtre, moi et Dina.
Поки ми на музиці, він проїздить повз нас у гарненькому візочку й, замість уникати мене, вітається. Він легко міг би й не вітатися: ландо було наполовину зачинене, і проїхав він дуже швидко.
Pendant que nous sommes à la musique, il nous passe dans sa gentille petite voiture et, loin d’éviter de me voir, salue. Il pouvait facilement ne pas saluer, le landau était à moitié fermé et il a passé fort vite.
Який гарний хлопець.
Quel joli garçon.
А чи каже він собі бодай: яка гарна дівчина?
Se dit-il, au moins, quelle jolie fille ?
Антонов і Немеков біля нас. Погляньте лишень на цих красенів!
Antonoff et Nemekoff sont près de nous. Voyez ces beaux hommes !
Коли музика скінчилася, ми піднімаємося до моїх Грацій і хизуємося на їхньому балконі. Бібі1 проїздить і навіть не дивиться вгору, на моє велике вдоволення, бо Ольга вся зашарілася від надії!
La musique finie, nous montons chez mes Grâces, et nous [nous] pavanons sur leur balcon. Bibi passe et ne regarde même pas, à ma grande satisfaction car Olga était rouge et aspirante !
Ах, але ж я вже була зібралася о другій годині їхати до Парижа, та премʼєру в Опері оголошено на суботу, і я лишаюся, провагавшись три години. Слабкий характер!
Ah ! mais, j’étais sur le point de partir à deux heures pour Paris, mais la première représentation de l’Opéra est annoncée pour samedi, je reste après avoir hésité pendant trois heures. Faible caractère !
Поїду в неділю.
Je partirai dimanche.
Яка шкода, що в мене немає сукні з декольте. У мене такі гарні руки. У Ніцці ніколи ще не бачили такої білизни та таких ліній.
Quel dommage que je n’aie pas de robe décolletée. J’ai de si beaux bras. A Nice ils n’ont jamais vu une telle blancheur et de telles formes.
викреслено[Два рядки закреслено]
[Deux lignes cancellées]
Я йду пішки з мамою, мені більше до вподоби з нею, бо я вища за маму, яка середнього зросту, тоді як тітка на півголови вища за мене.
Je vais à pied avec maman, j’aime mieux avec elle, car je suis plus grande que maman qui est de taille moyenne, tandis que ma tante est d’une demi tête plus grande que moi.
Жодної знайомої душі.
Pas une âme de connaissance.
— Здається, ти подобаєшся, — каже мені мати з вдоволенням, — усі на тебе дивляться.
— Il paraît que tu plais, me dit ma mère avec satisfaction, tout le monde te regarde.
— Це тому, що я в білому, — відповіла я скромно.
— C’est parce que je suis en blanc, répondis-je modestement.
Одіффре проїздить в екіпажі й знову вітається.
Audiffret passe en voiture et salue encore.
Я вже не червонію.
Je ne rougis plus.
— Який же він блідий, — каже мама.
— Comme il est pâle, dit maman.
— Може, він хворий, — кажу я сміючись, бо пані моїй матінці хотілося б приписати його блідість чомусь іншому. Але він знову проїздить набережною в тому самому напрямку, куди йдемо й ми.
— Peut-être est-il malade, dis-je en riant car Madame ma mère aimerait attribuer sa pâleur à autre chose. Mais il repasse encore par la Promenade dans le même sens que nous marchons.
— Боже мій, — вигукує мама, — як же він дивиться! Уперше бачу, щоб він так у тебе впʼявся очима. І наші погляди зустрілися, я навіть різко відвернулася, бо він пронизував тебе поглядом.
— Mon Dieu, s’écrie maman, comme il regarde ! C’est la première fois que je le vois tellement te fixer. Et nos yeux se sont rencontrés, je me suis même détournée brusquement, car il te perçait de son regard.
— Та невже! та ні, це його манера так на всіх дивитися, така вже в нього природа очей.
— Vraiment ! mais non, c’est sa manière de regarder tout le monde, la nature des yeux.
— Ні, ні, ах, та ну ж бо, — провадила вона, мовби сама до себе, — ніколи я не бачила, щоб він так дивився, і який же він блідий!
— Non, non, ah ! mais, reprit-elle comme se parlant à elle-même, je ne l’ai jamais vu regarder ainsi, et comme il est pâle !
Ми досить довго чекаємо екіпаж, сидячи на лавці, западає ніч, але я не боюся: мене ж так добре знають.
Nous attendons assez longtemps la voiture, assises sur un banc, il se fait nuit, mais je n’ai pas peur, je suis si connue.
Щойно ми сідаємо в екіпаж, як мама повторює те, що казала мені про погляд і блідість.
A peine en voiture que maman répète ce qu’elle m’a dit à propos des yeux et de la pâleur.
— І який же висновок ви робите, шановні пані?
— D’où vous concluez, Mesdames ?
— Ми зовсім ніякого висновку не робимо! — відповідають мені тріумфальним тоном.
— Nous ne concluons rien du tout ! me répond-on d’un ton triomphateur.
— Ах! то й чудово!
— Ah ! c’est heureux !
В Антонова Одіффре забрав хустинку й рукавичку Ольги, і мати з донькою, як завжди скорі на вигадки, вирішили, що все вже залагоджено й лишається тільки дякувати Господові Богу. Безумні! та він навіть візитівки своєї до них не закинув.
Chez Antonoff, Audiffret a emporté le mouchoir et le gant d’Olga, et avec leur promptitude habituelle d’imagination la mère et la fille s’imaginèrent que tout était fini et qu’il n’y avait plus qu’à remercier le Bon Dieu. Folles ! quand il n’a pas même jeté sa carte chez elles.
Учора за обідом тітка сказала, що Одіффре нарешті одружується зі своєю марсельською кузиною, що вона бачила в Дефоржа проєкт шлюбної угоди, що Дефорж їй усе розповів. Вона каже це так природно, що всі вірять, окрім мене, мами та Діни, які були в змові. Ольга зашарілася, очі повні сліз, усмішка розчарована.
Hier, à dîner, ma tante a dit qu’Audiffret se mariait enfin, avec sa cousine de Marseille, qu’elle a vu le projet de contrat chez Desforges, que Desforges lui a tout raconté. Elle dit cela si naturellement que tout le monde le croit, excepté moi, maman et Dina qui étions du complot. Olga était rouge, les yeux pleins de larmes, le sourire désappointé.
Я тішилася її мукою; вона сміялася й кричала, мов одержима, — так само, як я, коли дізналася про одруження герцога.
Je jouissais de son tourment, elle riait et criait comme une possédée, comme moi lorsque j’ai su le mariage du duc.
Валіцький, який пішов її проводжати, став свідком чарівної сцени: знеможена мати, яка вже гадала, що все залагоджено, крики й гримаси доньки! Оце цукерочка!
Walitsky qui est allé la reconduire a assisté à une scène adorable, prostration de la mère qui croyait tout arrangé, cris et grimaces de la fille ! Un sucre !
Сьогодні ввечері перша вистава в Цирку, я вагаюся дві години й зрештою не йду.
Ce soir la première représentation du Cirque, j’hésite deux heures et finis par ne pas aller.
Якщо Бібі буде там, він на мене плюне й залицятиметься до Ольги, а я лютуватиму. Мені анітрохи не приємно його бачити — я хочу, щоб він бачив мене, аби йому сподобатися.
Si Bibi sera là, il me crachera dessus et fera la cour à Olga, et je ragerai. Je n’ai aucun plaisir à le voir, je désire qu’il me voie pour lui plaire.
Ні, рішуче ні, не йду. У будь-якому разі краще не йти.
Non, décidément, je ne vais pas. Dans tous les cas, il vaut mieux ne pas aller.
Вечір минає у ворожінні й балаканні дурниць. Листа мені все обіцяють, і я тільки те й роблю, що вигукую:
Le soir se passe à faire la bonne aventure et à dire des bêtises. La lettre m’est toujours promise, et je ne fais que m’écrier:
— Господи Боже! Хоч би він прийшов!
— Bon Dieu ! Pourvu qu’elle arrive !
— Та тобі вже пишуть, — каже мама, — там, ген там!
— Mais on t’écrit déjà, dit maman, là-bas, là-bas !
— Мамо, не кажіть дурниць.
— Maman, ne dites pas de bêtises.
— Та що тобі з того!
— Mais qu’est-ce que ça peut vous faire !
— А те, що це все, чого я зараз бажаю. Та зрозумійте ж нарешті!
— Ça peut me faire que c’est tout ce que je désire en ce moment. Comprenez donc cela !
Нічого я так не бажаю, і якщо це збудеться, я буду вдоволена.
Je ne désire rien autant et, si ça arrive, je me tiendrai pour satisfaite.
— Ось бачте! — кажуть мама й тітка, бурхливо розводячи руками від подиву.
— Voyez ! font maman et ma tante, avec force gestes d’étonnement.
Моя відвертість приголомшлива. Та раптом хтось каже не знаю що, і мені це не до вподоби; я обертаю стілець і притуляюся чолом до стіни.
Ma franchise est abracadabrante. Mais voilà qu’on dit je ne sais quoi qui me déplaît, je retourne ma chaise et m’appuie le front contre le mur.
— Отож-бо, отож-бо! — вигукує тітка, — дуже добре, чудово, моя люба!
— C’est ça, c’est ça ! s’écrie ma tante, très bien, parfait, ma chère !
Аж тоді я помічаю, що те, що я щойно зробила, було геть у дусі Одіффре, він і сам не зробив би більше, достоту як він. Я червонію й сідаю... як годиться, усміхаючись тією особливою усмішкою, значення якої ніколи не сплутаєш.
Alors je m’aperçois seulement que ce que je venais de faire était tellement Audiffret, que lui-même ne ferait pas plus, comme lui. Je rougis et m’assieds... comme il faut en souriant d’un sourire particulier, au sens duquel on ne se trompe jamais.
Загалом я не нарікаю: прикрість, яку я відчуваю, — це прикрість пристойна, така, яку дозволено зазнавати кожній шляхетній душі. Це любовна прикрість.
En somme, je ne me plains pas, la contrariété que j’ai est une contrariété propre et celle qu’il est permis d’éprouver à chaque âme bien née. C’est une contrariété amoureuse.
Я вважаю себе жінкою серйозною — судіть самі.
Je prétends être une femme sérieuse, jugez-en vous-même.
Чим же я заклопотана?
A quoi suis-je occupée ?
Перекладаю на вірші листа до старого Одіффре.
A mettre en vers la lettre au père Audiffret.
Примітки
«Бібі» — ще одне пестливо-фамільярне прізвисько, яким Марі називає Одіффре. ↩