Четвер, 21 жовтня 1875

Бібі встає й одразу розкладає карти, і їй випадає цілковитий успіх. Бібі в захваті, але Бібі стривожена: уже кілька днів вона блідне, і в неї трохи болить голова.
Бібі благає Бога вберегти її від хвороби!
О… я вже була зібралася обсипати себе найчарівнішими епітетами, але замість цього волію пояснити. Усі люблять тлумачити речі згідно зі своїми бажаннями. Я погано зрозуміла карти — ось що треба сказати замість того, що я написала на сторінці 70: Бібі лютий і засмучений, а смуток цей завдає йому подорож; над його головою, у його думках, — бубнова дама, під ногами в нього — чирвова дама. Більшого уточнити не можна, time will show, як кажуть англійці.
Що ж до карт Джої й моїх — тут я нічого не міняю, я витлумачила їх точно.
Я кажу все це ось із якого приводу. Джоя поїхала.
Ми були на музиці, на мить карету щільно оточили — для публіки: Біховець, Ґалула, Валіцький та Юрков. Я чекала на того чоловіка, який не прийшов.
До Ніни ми заходимо ненадовго перед обідом, Ольга приймає мене радо, Марі замкнулася в себе й нікого не хоче бачити. Уже два місяці, тобто відколи його родина приїхала з Мексики, Сіма їй більше не писав. Я радила їй усе порвати, не чекати образи, а самій випередити її, відступившись, — вона воліла чекати; але це ще нічого.
Діна, бувши в Женеві, присоромила його, того Сіму, за мовчання; він написав, Діна привезла лист. Марі була в захваті — над усяку міру.
— Люба моя, — сказала я їй того ж дня, — я знаю, що не люблять тих, хто каже те, що я зараз тобі скажу; воліють таких, як Діна, що приховують відоме їм із фальшивого почуття фальшивої делікатності й недоречної жалості. Слухай добре ці прості, але правдиві слова: Сіма тебе кидає напризволяще!
Напиши йому гарного листа, повного гордості, і відступися з честю, не чекай. Dixi. А тепер сердься.
Мені дуже жаль Марі, і водночас я тріумфую.
За три дні Сіма покидає Європу.
Бідолашна Марі, ось що означає кохати серцем!
Я одразу зрозуміла, коли вона казала мені, що Сіма так довго їй не писав через анонімні листи, які він діставав, бо думав, що вона його вже не любить, що забула його. Я одразу зрозуміла, до чого він хилить. А ця дівчина його заспокоює, запевняє, що ніколи нікого, крім нього, не покохає. Я нетямлюся за неї, коли уявляю, з якою задоволеною міною цей бовдур повезе все це до Мексики.
Легко мені про це говорити! А ця нещасна дівчина плаче від самого ранку. Ох, як же вона має страждати!
Виходячи від них, ми зустрічаємо Бібі-Саетоне, який люб'язно припадає до нас, притримує нам дверцята й увесь — мов мед. Удома ми говоримо про цю подію, і я кажу, що чоловіки — мерзенні тварини, яких треба тримати на повідку й під палицею.
— А я задоволена, я все передбачила. Треба добре триматись, надто ж із гордістю. Коли один хоче відступитися, він починає вигадувати тисячу приводів, а бідолашна жінка, що нічого не бачить, дорікає собі і тим, і сим, і сама вважає себе винною і в тому, і в тому, тоді як насправді їй нема в чому собі дорікати.
— Наче ви вже так уміли себе повести, — каже Діна.
— Звісно, що я вміла себе повести. Я весь час чинила так, щоб, коли Бібі піде доброю дорогою, моя поведінка лише трохи його підохочувала, а коли він піде поганою дорогою — вона вберегла мене від будь-якої очевидної образи.
— Так, — мовила мама, — мені сказали, що вчора ви прийняли його з висоти своєї величі.
— Не лише вчора, — урвала тітка, — а вже давно.
— Це правда, — кажу я, — інакше я ніколи не втішуся. Якби я не могла помститися цьому чоловікові, як хочу, я просто звеліла б його відлупцювати, бо він образив мене, змішавши з рештою панн!
— Яка я рада, — каже мама, — що в нас удома немає жодного Сіми; мої дочки чисті й непорочні від усякого кохання.
— Е! Ге! — кидає тітка, перекривлюючи Джирофлу. Учора ввечері були погляди згори донизу й знизу догори.
Лишаю тут нашу розмову, щоб вернутися до себе й записати, що думаю; зрештою, те, що думаю, я кажу всім нашим, огрубляючи й загартовуючи свої почуття через якийсь невідь-який фальшивий сором.
Отже, я заглиблюся в себе, щоб сказати: я така ж слабка, як і всяка інша. Знаєте, що мене мучить?
А те, що я суворо прийняла Бібі. Та затям собі, слабка дівчино, що лише так ти його й утримаєш. Чому його так важко взяти? Бо в мене нема сили чинити, як він, бо я навпомацки шукаю, боюся його образити, тоді як він поводиться зі мною, мов із казна-чим.
Один раз ти повелася як слід — то й розбий собі голову з розпачу! Бідолашний Бібі, невинний хлопчина, дитя! Я погано з ним повелася, образила його, чи не так?
О жінко, жінко! жінки, ви ж усі однакові, ви ж завжди будете однакові.
Учіться поводитись у мерзенної статі. Гляньте, як вони йдуть просто, без страху й докору, вони не бояться вас образити, вони з вами кепсько поводяться, а ви це терпите й схиляєтесь!
О ви, чоловіки, якщо це читаєте, знайте, що я від щирого серця шкодую, що надаю вам такої великої ваги. Але було б несмаком і поганою тактикою применшувати нашу вартість. Вартість наших ворогів примножує нашу. Що то за честь — перемагати кретинів!
Знайте, ви, ті, хто губить, ні, хто носить, хочу я сказати, панталони, — знайте, що ви маєте в мені супротивницю.
Бібі-Джирофла завершив мою освіту. Хай не думають, що, знаючи його манеру, я суджу інших за ним; ні, я знаю, що в кожного чоловіка своя манера, але я вже нічого не боюся; Бібі завершив мою освіту, сказала я, і — присягаюся Богом! — я зроблю честь своєму вчителеві.
Мені також до вподоби звеличувати вас, чоловіки, щоб підтримувати в собі шляхетний запал, який мене живить.
Невже й Джирофла теж поїхав?
Фе! яка гидота! бігати за дівкою!
Мама зі мною згодна, вона теж вважає це гидотою! Він усе в неї лишить, сказала вона.
— Не думайте так, пані, він дуже хитра тварина.
— Дуже хитра! А що з того, коли якась… (слово, яке мені не хочеться казати, але я скажу) — коли якась дурепа на кшталт цієї жінки заведе свої витівки! Та вона зведе його нінащо, він згине! — як ти кажеш.
А що, як я знов візьмуся курити? Бо мені нудно, нудно, нудно. Знов подався з тією жінкою, та хіба можна кохати таку…
О-го! що це я мало не сказала. Краще зачекати до завтра. Побачимо, чи він поїхав. Попри все я не відступаю. [Слова закреслено]
Нічого природного в поведінці Бібі щодо мене, як і в моїй щодо нього. Він для мене щось інше, ніж решта, як і я для нього щось інше, ніж решта.
Невідомо, навіщо ми все це вигадали. Але річ у тім, що все це є. Що саме? Nescio.
Мені весь час здається, що я недостатньо пояснила становище. А все тому, що щомиті мені здається, ніби я бачу його інакше, і я сама нічого не тямлю.
А проте це найпростіша в світі річ.

Примітки

time will show — англ. «час покаже»; Маринин англійський зворот.
Dixi — лат. «я сказала»; класична риторична формула на завершення промови.
«Звеліла відлупцювати» (bétonner) — незрозумілий неологізм, імовірно «побити» чи «розправитися фізично».
«Без страху й докору» (sans peur et sans reproche) — лицарський девіз Баяра («бездоганного лицаря»); тут ужито іронічно щодо чоловіків.
Nescio — лат. «не знаю»; класична манірність.