П'ятниця, 15 жовтня 1875

Зі свого старого сірого фетрового капелюха я роблю собі новий. Криси злегка підняті з обох боків, спереду срібна застібка, з-під якої виходять дві гарні сірі пір'їни, що вкривають наголовок, — і нічого більше.
Погода зимова, але не надто холодно.
Я й сьогодні вранці виходила, але нікого не бачила, окрім маленького чорнявого англійця.
По обіді нікого нема, я спускаюсь, ми йдемо й зустрічаємо пані Піратку — теж пішки. Я мало не торкнулася її сукні, так близько ми були.
Вікна Дивовижного, але дурного Еміля д'Одіффре, на мить відчинені вранці, знову зачинені.
Біховець і де Дайянс обідають у нас, де Дайянс ворожила мені на картах і провістила лист, який мене страшенно зацікавить і після якого мені доведеться ухвалити велике рішення.
Я також розклала свої таро на генерала, і за картами він скоро помре. Я, звісно, остереглася йому про це казати.
Та я й забула! Тітка пішла купувати фрукти перед церквою Святої Репарати, у старій Ніцці, зовсім поруч із крамницею сукна «Брати Одіффре й небіж». Жінки одразу обступили мене колом, я заспівала впівголоса il rossignol che vola — це їх захопило, і найстаріші пустилися в танець; я сказала все, що знаю по-ніццьки, — одне слово, всенародний тріумф. Торгівка яблуками вклонилася мені в реверансі, вигукуючи: che bella regina!
Не знаю, чому простолюд мене любить, та й сама я серед нього почуваюся добре, уявляю себе королевою, говорю до них прихильно й іду собі після маленької овації, як-от сьогодні.
Якби я була королевою, народ мене обожнював би.

Примітки

il rossignol che vola — італ./ніцц. «соловей, що летить»; популярна ніццька пісенька. Той самий «соловей», якого Марі вживає як прізвисько для Одіффре.
che bella regina! — італ. «яка прекрасна королева!».