Щоденник Марії Башкирцевої
CZENUKFR

Середа, 6 жовтня 1875

Віщування Кассандри

1 Твій син відсіль помандрує, Галасу багато наробить, Співатиме, кричатиме, реготатиме, Та гнитиме, та гнитиме!
2 До Парижа подасться, У Біньйона снідатиме, У Лісі прогулюватиметься, І гнитиме, і гнитиме!
3 Усі брудні кубла обходитиме, Кокоток утримуватиме, Набобом себе вважатиме, І гнитиме, і гнитиме!
4 У «Мулен Ружі» вечерятиме, Багато шампану питиме, Тарілки, келихи битиме, І гнитиме, і гнитиме!
5 У Мабілі витанцьовуватиме, Аж поки фрака не скине, Жовті рукавички свої замастить. Він гнитиме, він гнитиме!
6 Циліндр свій пом'явши, Сорочку свою роздере, А тоді по землі качатиметься, І гнитиме, і гнитиме!
7 Великий скандал учинить, Ганебно поводитиметься, А врешті нап'ється. Він гнитиме, він гнитиме!
8 Поліція його скарає, До буцегарні запхне, Де ніч він перебуде, І гнитиме, і гнитиме!
9 А коли звідти вийде, Ще гірше почне знову, У клубі гратиме й програватиме, І гнитиме, і гнитиме!
10 Усе програвши, плакатиме, Волосся на собі рватиме, За Андріо жалкуватиме! Та гнитиме, та гнитиме!
11 Тоді грецьку шапочку надіне, До Джої з'явиться, Що він злидар, їй зізнається, І гнитиме, і гнитиме!
12 Кохання проситиме, Та красуня його прожене, Бо платити він не зможе, І гнитиме, і гнитиме!
[Викреслено: 13: До Ніцци він повернеться, Білий костюм одягне, Із замку зійде, І гнитиме, і гнитиме!]
14 [виправлено на 18]: Що він розважливий, тебе запевнятиме, Тисячу нісенітниць тобі набалакає, Як стару дурепу тебе обдурить, І гнитиме, і гнитиме!
15 [виправлено на 19]: Із Саетоне обідатиме, У театрі показуватиметься, Вогняні погляди кидатиме, Та гнитиме, та гнитиме!
16 [виправлено на 20]: Уроки співу братиме, Та голосу свого не верне, Кашлятиме й витиме, І гнитиме, і гнитиме!
17 [виправлено на 29]: Усі статки свої розтринькає, Свій гарний замок продасть, Тебе саму під заставу віддасть, І гнитиме, і гнитиме!
18 [виправлено на 30]: Ці уламки позбирає, Знову все розтринькає, Один останній день поблискуватиме, І гнитиме, і гнитиме!
19 [виправлено на 31]: У друзів позичатиме, Ніколи їм нічого не верне, Усі твої останні гроші проковтне, І гнитиме, і гнитиме!
20 Зрештою покається, До ремесла повернеться, І сукно міряти буде, Та гнитиме, та гнитиме!
21 Ніколи не виправиться, Крамницю сколошматить, Прикажчиків збунтує, І гнитиме, і гнитиме!
22 На ремесло обуриться, Про добрі часи згадає, І зрештою втече, І гнитиме, і гнитиме!
23 Дядько на нього плюне, Негідником його назве, А тоді його прокляне, Він гнитиме, він гнитиме!
24 Тоді він спиниться, Грецьку шапочку насуне, Довкола себе роззирнеться, І гнитиме, і гнитиме!
25 [Викреслено: Знову гасати почне, Дружина його прожене, Зрештою він одружиться, На дружину, як на тебе, гримати буде, І нею переінакшений буде, І гнитиме, і гнитиме!
26 Мов темне місиво блукатиме, Перекидатиметься й крутитиметься, Бо гнити він повік повинен, І гнитиме, і гнитиме!]
Ось що дав сьогоднішній день. Гуляючи, я зайшла до Ніни, яка віддала мені Ольгу на цілий день.
Ми роздягаємось, вкладаємось у двох великих кріслах, із глеком крижаного лимонаду й книжкою перед нами, але читаємо небагато.
Я пробую її розговорити, але оскільки це вперше, не знаю, як до цього взятися.
Час від часу ми виходимо в коридор, і я даю їй у руки бінокль, вона дивиться, і її втіха тішить мене.
Раптом я бачу, як із провулка, що веде до замку, спускається фіакр із двома чоловіками, один із яких у білому й у маленькому капелюсі.
Я кажу про це Ользі, ми вбираємось і йдемо на терасу, де я й складаю те чудове віщування.
Ми марно чекаємо чоловіка в білому, я, певно, помилилася.
Увечері ми читаємо «Ізабеллу Баварську» — хіба ж можна читати щось інше з такою дівчиною, як Ольга! і зрештою, після останньої спроби щось із неї витягти, я відпускаю її, твердо пообіцявши собі спробувати знову.
Поки я не заговорила про Нього, розмова в'яла, але які крики, які вибухи сміху, коли я про нього заговорила!
Ми пишемо вдвох: «Тричі нещасний батьку» тощо — з окликами, з рогами та оздоблені фантастичними малюнками, аж від самого погляду на цей дивний папір неможливо було лишатися серйозним. Увечері я провела її набережною, повз дім Джої, я називала старого д'Одіффре татком, я зробила все, що могла, але вона тримається.
Я знаю, що вона його кохає, але хотіла б, щоб вона сказала це сама.
Поза Джирофлою між нами немає ні веселощів, ні розваги.
Це дивно.
А тепер, коли ця розмова під забороною, мало не заказана, ми прагнемо її куди більше.
Наш новий кухар годує на диво, і я в якнайкращому гуморі.
Сьогодні ввечері я й двох слів написати не годна.

Примітки

«Біньйон» — славнозвісний паризький ресторан на бульварі Італійців, місце збору модного товариства. ↩
«Ліс» — Булонський ліс, модний паризький парк для прогулянок. ↩
«Мулен Руж» — паризьке кабаре. (Знаменитий «Мулен Руж» на Монмартрі відкрили лише 1889 р., тож Марі або має на увазі інший заклад під цією назвою, або вживає назву вільно.) ↩
«Мабіль» — Баль-Мабіль, славнозвісний паризький танцювальний сад на авеню Монтень, пов'язаний із напівсвітом. ↩
«До буцегарні» — в оригіналі au violon, жаргонне «до буцегарні, у поліційну камеру». ↩
«Ізабелла Баварська» — історичний роман Александра Дюма (1835) про французьку королеву. ↩