❦
Середа, 22 вересня 1875
Mercredi 22 septembre 1875
Учора, як і позавчора, полежавши якийсь час у ліжку, я встала, але цього разу не для того, щоб писати вірші, хай які кепські, — я встала, щоб повечеряти.
Hier comme avant-hier, après être restée quelque temps dans mon lit, je me levai mais cette fois pas pour faire des vers quelque mauvais qu’ils soient, je me levais pour souper.
Прокидаюся якась дивна, мов наступного дня по відʼїзді Ніццянина. Я люта! Я опустила до нього руку, лише певна, що підберу його, — аж ось він летить геть, мов листок, підхоплений вітром! наближається, мені здається, що я тримаю його, — та де там! він уже далеко. Це полювання мене знервувало.
Je me réveille toute drôle comme le lendemain du départ du Niçois. Je suis en colère ! Je n’ai abaissé ma main jusqu’à lui que dans la certitude de le ramasser et voilà qu’il s’envole comme une feuille emportée par le vent ! se rapproche, je crois le tenir, mais point ! il est déjà loin. Cette chasse m’a énervée.
Я в нестямі від того, що гналася за чимось негідним — і без успіху. Чи мене добре розуміють? Якби я зазнала поразки в серйозній боротьбі, я була б засмучена, дуже засмучена, але зрештою впокорилася б. Але тут! Я взялася за це лиш тому, що була певна успіху. Ах, якби я знала! Я гадала, що варто мені лиш подати знак, а то й того не треба, — ще менше, якщо це можливо!
Je suis furieuse d’avoir poursuivi une chose indigne, sans succès. Comprend-on bien ma pensée ? Si j’étais abattue dans une lutte sérieuse, je serais chagrinée, très chagrinée, mais je me résignerais à la fin. Mais ici ! Je ne m’en suis occupée que dans la certitude du succès. Ah ! si j’avais su ! Je croyais n’avoir qu’un signe à faire, pas même cela, moins si c’est possible !
«Ніколи не слід будувати планів!»
« Il ne faut jamais faire de plans ! »
І який сором перед усіма, перед усіма моїми рідними!
Et quelle honte devant tous, devant tous les miens !
Тьху, яке принизливе становище. Боже милий! Як же я ненавиджу його за це!
Fi, quelle position humiliante. Bon Dieu ! Que je le déteste donc pour cela !
я мов очманіла, і нова тривога мене переслідує. Зміна в Сапоженікових. Невже й вони теж, аби пливти за течією… О, далебі, це було б дивно! Не кажучи вже про їхню бідність, поговорімо хоча б про Юркова. Усі дивляться на це скоса; Париза спершу не хотіли приймати в клубі, а консулові зробили зауваження за те, що він відрекомендував «кокотку в чоловічій подобі».
je suis hébétée et une nouvelle crainte me poursuit. Le changement des Sapogenikoff. Est-ce qu’eux aussi, pour suivre le flot... Oh ! vraiment ce serait étrange ! Sans parler de leur pauvreté, parlons seulement de Yourkoff. Tout le monde regarde cela de travers, on n’a pas voulu recevoir Pâris au cercle dans le commencement, et on a fait une remontrance au consul parce qu’il a présenté « une cocotte masculine ».
Вони, що поїхали з Женеви, бо після тієї катастрофи дівчата захворіли, а в Женеві подейкували, нібито вони… — О, мене жахає повторювати таку мерзоту, — нібито в обох є дитина! Таке казали! Таке казали про двох дівчаток шістнадцяти й сімнадцяти років! про двох ангелів!
Eux qui sont partis de Genève parce qu’à la suite de la catastrophe les filles ont été malades et qu’à Genève on a dit qu’elles... - Oh ! j’ai horreur de répéter une pareille infamie -que toutes les deux ont un enfant ! On a dit cela ! On a dit cela de deux petites filles de seize et dix-sept ans ! de deux anges !
Вони, кого ми прийняли, мов найближчу рідню. Далебі, це було б надто гидко!
Eux que nous avons accueillis comme des parents les plus proches. Vraiment ce serait trop laid !
А хтозна? Щоб учинити, як пані Говард, або щоб заслужити запрошення від пані Тютчевої, вони таки це зроблять! Це посварило б мене з усім людським родом, та не так, як це зазвичай розуміють: це змусило б мене втричі дужче прагнути багатства й могутності, щоб бачити, як усі ці люди плазують мені до ніг, щоб розчавити їх своєю добротою та гордовитою прихильністю, щоб дати їм відчути, що — о! від мене їм жодних докорів!
Et qui sait ? Pour faire comme Mme Howard, ou pour mériter une invitation de Mme Tutcheff, ils le feront ! Cela me brouillerait avec le genre humain mais pas comme on l’entend, cela me ferait triplement désirer la richesse et la puissance pour voir tous ces gens ramper à mes pieds, pour les écraser par ma bonté et ma bienveillance hautaine, pour leur faire sentir que, oh ! de moi à eux pas de reproches !
Та чому ж я така прибита!
Mais pourquoi suis-je si accablée !
Що я заподіяла цьому світові? Чому він переслідує мене від самого народження? Це мене вбʼє, бо від цих думок я тупію, очі мої набувають ідіотського виразу, я нічого не хочу, я — ніщо, я знищена, знищена, і я не плачу.
Qu’ai-je fait à ce monde ? Pourquoi me poursuit-il dès ma naissance ? Cela me tuera, car à ces pensées je deviens stupide, mes yeux prennent une expression idiote, je ne veux rien, je ne suis rien, je suis anéantie, anéantie et je ne pleure pas.
Хіба ж це не ганебно, дівчино моя? Інша червоніла б за це все життя! А ти задоволена! Це стосується вечора.
N’est-ce pas honteux ma fille ? Une autre en rougirait toute sa vie ! Et toi, tu es contente ! Ceci se rapporte à la soirée.
Але ходімо спершу на Прогулянку. Спочатку в екіпажі, потім пішки з тіткою. За півгодини вона втомилася, і ми присіли на лаву; одразу ж надходить Фіулулу й каже, що вчора вони з дʼОдіффре приходили до нас, але, побачивши всі вікна темними, не наважилися зайти. За кілька хвилин зʼявляється пишний бевзь, убраний, мов на прогулянку до Лісу1; він іде з порту, де купив черепʼяний посуд для своєї олії. Він збирається стати розважливим. Я не могла стримати усмішки, почувши це, — я, що по дурості сказала «глиняний горщик», — і ось я вгадала. Я негайно вирішила зʼясувати ще один пункт своєї пісеньки.
Mais allons d’abord à la Promenade. D’abord en voiture, puis à pied avec ma tante. Elle s’est fatiguée au bout d’une demi-heure et nous nous assîmes sur un banc, aussitôt vient Fiouloulou disant qu’hier avec d’Audiffret ils étaient venus chez nous, mais voyant toutes les fenêtres noires n’osèrent pas entrer. Quelques minutes plus tard arrive le superbe imbécile mis comme au Bois, il vient du port où il a acheté des poteries pour son huile. Il va être sage. Je ne pus m’empêcher de sourire en entendant cela, moi qui ai dit « un pot en terre cuite » par bêtise, et voilà que j’ai deviné. Je pris immédiatement la résolution de m’éclaircir sur un autre point de ma chanson.
Проходить Креші, директор Опери, Джирофла хапає його й рекомендує, говорить про Італію, змушує мене говорити італійською, вихваляє мій голос перед професором, каже, що /7 треба, щоб я брала уроки, і таке інше, і таке інше. Креші, який вітав мене й робив мені реверанс, ще навіть не знаючи мене, тепер кланятиметься, адже його відрекомендував його ж володар і пан.
Passe Cresci le directeur de l’Opéra, Girofla le saisit et le présente, parle Italie, me fait parler italien, exalte ma voix au professeur, dit qu’il faut que je prenne des leçons etc. etc. Cresci, qui me saluait et me faisait la révérence avant de me connaître, va s’incliner maintenant puisque son seigneur et maître l’a présenté.
Бідоласі бракувало двадцяти тисяч франків, щоб обійняти керівництво театром, і Джирофла позичив йому цю суму з умовою, що той поверне її, коли зʼявляться прибутки. Тож він — справжній бог для цього чоловіка.
Il manquait vingt mille francs au pauvre diable pour prendre la direction du théâtre et Girofla les lui a prêtés à condition d’être remboursé quand il y aurait des bénéfices. De sorte qu’il est le dieu de cet homme.
Хлопчина знає, що про нього кажуть, і перед італійцем повівся так, щоб усіх іще дужче впевнити в цій думці.
Le garçon sait ce qu’on dit et devant l’Italien il s’est conduit de sorte à affermir tout le monde dans cette idée.
— А мені яке діло, коли я однаково їду з Ніцци?
— Qu’est-ce que ça me fait, puisque je m’en vais de Nice ?
— Тоді ви почнете давати уроки панні, у якої чудове контральто, — а тоді до мене:
— Alors vous commencerez à donner des leçons à Mademoiselle qui a une magnifique voix de contralto, - puis vers moi:
— Коли, панно?
— Quand Mademoiselle ?
Це створіння прибирає вигляду близького знайомого, але дарма…
Cette créature prend des airs d’intime, mais bah...
— Спершу навчіть співати пана, — кажу я Креші, — а там побачимо. І я пішла до тітки, що вже сиділа в екіпажі.
— Apprenez d’abord à chanter à Monsieur, dis-je à Cresci, et puis nous verrons. Et je m’en allai rejoindre ma tante qui était déjà en voiture.
Сьогодні ввечері вони приходять до нас. Як же всі все одне одному переповідають2! Креші знав від Саетоне, який у мене голос і як я співаю.
Ce soir ils viennent chez nous. Comme on se raconte tout ! Cresci savait de Saëtone quelle voix j’ai et comment je chante.
Я вбираюся в біле, сукня в стилі ампір (не надто ампір, бо для моїх шістнадцяти це було б надто сміливо), рожеві панчохи й пантофлі з російської шкіри. Перед дзеркалом мені кортіло перевдягнутися, я боялася здатися надто вичепуреною, бо обличчя моє було таке біле й рожеве, що надавало особливого блиску всьому іншому. Я не перевдягаюся й спускаюся до вітальні, де сидять тітка й двоє Ніццян.
Je me mets en blanc, robe Empire (pas trop Empire, ce serait leste pour mes seize ans), bas roses et mules cuir de Russie. Devant ma glace je voulais changer, j’avais peur d’être trop parée, car ma figure était si blanche et rose qu’elle donnait un éclat particulier à tout le reste. Je ne change pas et descends au salon où sont ma tante et les deux Niçois.
— Чи правда, пане, що у вас є особливо гарна шафа з дзеркалом?
— Est-ce vrai, Monsieur que vous avez une armoire à glace particulièrement belle ?
— Хто вам це сказав?
— Qui vous a dit ça ?
— Дехто, але скажіть-бо, чи правда?
— Quelqu’un, mais dites est-ce vrai ?
— Не знаю, у мене шафа з дзеркалом, як усі шафи з дзеркалом, нічого надзвичайного в ній немає. —
— Je ne sais pas, j’ai une armoire à glace comme toutes les armoires à glace, elle n’a rien d’extraordinaire.-
— Можливо, у покоях вашого батька? — каже Ґалула.
— Peut-être dans l’appartement de votre père ? dit Gaiuia.
— Ах! так, правда, у нього величезні шафи з дзеркалами.
— Ah ! oui, c’est vrai, il a des armoires à glace immenses.
— Отож-бо, бачите, що я мала рацію.
— C’est cela, vous voyez bien que j’avais raison.
Ось і другий мій пункт зʼясовано, і я виходжу з вітальні, щоб посміятися досхочу, а він лишається там, нічого не розуміючи.
Voilà mon autre point éclairci, et je m’en vais du salon pour rire à mon aise et lui reste là ne comprenant rien.
Кожен з них поцупив по фотографії-медальйону — три Грації разом3, — після багатьох марних спроб.
Ils ont volé chacun une photographie médaille, les trois Grâces ensemble, après bien des tentatives infructueuses.
Заговорили про Смирнова та його карикатуру, і, оскільки вони неодмінно хотіли її побачити, замість того щоб звеліти знести полотно вниз, я веду їх нагору, до своєї робочої кімнати.
On a parlé de Smirnoff et de sa caricature et, comme ils voulurent absolument la voir, au lieu de faire descendre la toile je les fais monter dans mon cabinet d’étude.
Так буде простіше, кажу я, ви, пане Ґалуло, візьміть свічку, а ви, пане, іншу, і ми піднімемося.
Ce sera plus simple, dis-je, vous, M. Gaiuia, prenez une bougie et vous, monsieur, une autre et nous monterons.
І ми піднімаємося, а оскільки сходи вкриті пилом та уламками тиньку, бо перший поверх захопили муляри, я підбираю свій шлейф, і мені це анітрохи не прикро, — мої ніжки й пантофлі з російської шкіри прагнуть очей: вони дістали аж четверо.
Et nous montons et comme l’escalier est couvert de poussière et de fragments de plâtre, puisque le premier est envahi par les maçons, je relève ma traîne ce dont je ne suis pas du tout fâchée, mes pieds et mes mules de cuir de Russie demandent des yeux: ils en eurent quatre.
Après avoir examiné tout en se promenant par la chambre avec leurs bougies, Girofla ouvre une armoire et le premier livre dont il lit le titre est: « Mémoires du maréchal duc de Richelieu ». Bigre ! voilà ce que je ne voulais pas.
— О-го! — мовив він промовистим тоном.
— Oh ! ho ! fit-il d’un ton expressif.
Ми знову спускаємося до вітальні, за чаєм цей чоловік розповідає, чи радше я змушую його розповісти про свою кампанію 1871 року.
Nous redescendons au salon, à thé l’homme raconte ou plutôt je lui fais raconter sa campagne de 1871.
Він розповідає нам, як крав у селян сало й гусей. Гусей — хапаючи за дзьоб, щоб не ґелґотали.
Il nous raconte comment il volait le lard et les oies aux paysans. Les oies en les saisissant par le bec pour les empêcher de crier.
Я не можу уявити його солдатом і кілька разів перепитувала його про те саме, а він повторював, і я сміялася, і він сміявся з моєї недовіри до його звитяги.
Je ne puis me le figurer soldat et je lui demandai à plusieurs reprises les mêmes choses et il répétait et je riais et il riait de mon peu de confiance en sa valeur.
Здається, він убив одного пруссака, лише одного!
Il paraît qu’il a tué un Prussien, un seul !
Я знову зібралася з думками, я вже не дурненька, я сміюся, навіть жартую, я знову прибрала свого невимушеного й гордовитого вигляду, я в захваті!
J’ai repris toute ma présence d’esprit, je ne suis plus bête, je ris, je plaisante même, j’ai repris mon air familier et hautain, je suis enchantée !
Сьогодні вранці я стерла вежу, роги й хвіст, бо хотіла перемалювати цього чоловіка анфас, але мені не вдалося. Цього вечора я змушую його надіти циліндр і ставлю його в усілякі пози.
Ce matin j’ai effacé la tour, les cornes et la queue voulant refaire l’homme en face, mais je ne pus réussir. Ce soir je lui fais mettre son tube et le fais poser de toutes les façons.
— Ваше від вас не втече, завтра ви будете на своєму місці. Не смійтеся, Ах! та стуліть-бо рота! І, звісно, він його розтуляв, сміявся, потім стуляв, а той розтулявся знову.
— Vous ne perdrez rien pour attendre, demain vous serez à votre place. Ne riez pas, Ah ! mais fermez donc la bouche ! Et naturellement il l’ouvrait, riait puis la fermait et elle se rouvrait encore.
Тепер у профіль, анфас, ні, нижче, насуньте капелюх глибше.
En profil à présent, de face, non plus bas, enfoncez davantage le chapeau.
— А ви бачили «Прекрасну Єлену»6? — урвав Фіулулу.
— Avez-vous vu « La Belle Hélène » ? interrompit Fiouloulou.
— Ні, — кажу я, не обертаючись і схиляючи голову то в один бік, то в другий, щоб краще роздивитися це обличчя, яке мені так важко скопіювати, а також щоб дивитися на нього, бо він гарний.
— Non, dis-je sans me tourner et en penchant la tête tantôt d’un côté tantôt de l’autre pour mieux me rendre compte de cette figure que j’ai tant de mal à copier et aussi pour le regarder, car il est beau.
— Бо ж, — провадив малий, — у першій дії є точнісінько така сама сцена.
— C’est que, continua le petit, il y a au premier acte une scène absolument pareille.
Справді, він має рацію. Ось тут і місце для не вельми втішного докору самій собі. Я, що вранці була в нестямі, увечері в захваті. Та що мені вдіяти, коли він мене розважає, коли я вважаю його чарівним! Сподіваюся, я щира.
En effet, il a raison. C’est ici la place de l’apostrophe peu gracieuse pour moi. Moi qui étais furieuse ce matin, je suis enchantée ce soir. Que voulez-vous que j’y fasse, puisqu’il m’amuse, puisque je le trouve adorable ! J’espère que je suis franche.
Уже не памʼятаю, з якого приводу він сказав:
Je ne sais plus à quel propos il dit:
— Бо мій батько за найменшого галасу одразу стріляє з пістолета.
— Car mon père, pour le moindre tapage, il tire de suite des coups de pistolet.
— Небезпечно приходити до вас у гості, — кажу я.
— C’est dangereux de venir chez vous, dis-je.
— Якось увечері мене самого зустріли пострілом із рушниці, я приїхав, не попередивши, а оскільки в мене були ключі, я зайшов, і садівник вистрілив. Бо я роздав усім старі мисливські рушниці.
— Un soir moi-même j’ai été reçu par un coup de fusil, je suis arrivé sans prévenir et comme j’avais les clefs, je suis entré et le jardinier a tiré. Car j’ai distribué à tout le monde de vieux fusils de chasse.
Це жахливо.
C’est effrayant.
Я хотіла розповісти про англійок, але це буде згодом.
Je voulais raconter les Anglaises, mais ce sera pour plus tard.
Потім розмовляють про спів, і знову:
Puis on parle chant et de nouveau:
— Вам конче треба брати уроки. Я пришлю вам Креші, ви вільні післязавтра о десятій? і ми співатимемо дуети, і таке інше, і таке інше, і таке інше…
— Il faut prendre des leçons, absolument. Je vous enverrai Cresci, êtes-vous libre après-demain à dix heures ? et nous chanterons des duos etc. etc. etc...
Зрештою, чому б і ні?
Enfin pourquoi pas ?
Завтра він зі своїм Креші шукатиме й на музиці7 скаже мені, що вони знайшли.
Demain il va chercher avec son Cresci et à la musique me dira ce qu’ils auront trouvé.
Я співаю з дʼОдіффре. Для будь-якої іншої це могло б бути небезпечно, але я ж, така закута в броню!
Moi chantant avec d’Audiffret. Pour toute autre ce pourrait être dangereux, mais moi, cuirassée comme je suis !
Ні, це дуже втішно.
Non, c’est très amusant.
Зазначмо тут, що завжди є цей поштовх
Notons ici qu’il y a toujours la secousse
Примітки
«Ліс» — Булонський ліс, модний паризький парк; убратися «як на прогулянку до Лісу» означало вдягтися з паризькою елегантністю. ↩
У рукописі тут позначка виноски (^1^), текст якої в оригіналі відсутній. ↩
Три Грації — Марі та сестри Сапоженікови, Ольга й Марі, за аналогією з трьома Граціями античної міфології. ↩
«Мемуари маршала герцога де Рішельє» — скандальні мемуари, приписувані Луї-Франсуа-Арману де Віньєро дю Плессі, герцогові де Рішельє (1696–1788), горезвісному лібертенові; читання, не належне для молодої панни. ↩
В оригіналі французькою: «Bigre!». ↩
В оригіналі французькою: «La Belle Hélène» — оперета Жака Оффенбаха (1864); у першій дії є сцена, де Єлена позує перед Парисом. ↩
«На музиці» — біля естради просто неба під час концерту духового оркестру, звичного світського ритуалу на набережній. ↩