Середа, 25 серпня 1875

Ми обідаємо в Батуріних. Чарівний обід і чудове вино; я небагато випила, а все ж паморочиться в голові. Маченька йде до кравчині міряти сукню, а я роздягаюся й п'ю багато води, та так і не можу зовсім протверезіти.
Стьопа й Валіцький лишаються в Батуріних, поки ми їдемо до кравчині. Близько сьомої ми повертаємося, і час минає pleasantly enough, а для мене deliciously, бо пані Батуріна — велика балакуха й говорить лиш про свій світ, про великий світ. Доволі дивна річ: учора ввечері, щоб заснути, я вигадувала собі історію з Blackprince, я називала його П'єром Вітґенштайном.
Чому П'єром?
І ось у Батуріних серед візитних карток я бачу: князь Еміль Сайн-Вітґенштайн. Розмова заходить про Вітґенштайнів, і виявляється, що той, що з Ніцци, зветься П'єром.
Хіба ж не дивно?
Увечері приходить графиня Рюдіґер, ця стара знаменитість. А невдовзі по тому ми вирушаємо до нашого чарівного Шланґенбада, на моє велике вдоволення, бо я не зовсім при собі. Це кляте вино затуманило мені розум. Мені було добре в цих людей через те повітря, яким я люблю дихати.

Примітки

pleasantly enough (англ.) — «доволі приємно».
deliciously (англ.) — «розкішно», «чудово».
Blackprince (англ. «Чорний принц») — кодове ім'я Марі для князя Вітґенштайна, її романтичної прихильності.