Вівторок, 24 серпня 1875

Цілий ранок мене дратують, кепкують із мене.

On passe la matinee a m'exasperer, a me taquiner.

За обідом подають страви з цибулею, і я мало не плачу від цього жахливого смороду.

A diner on sert des choses a l'oignon et je pleure presque a cause de cette odeur affreuse.

Мене аж тіпало бачити, як усі ці смердючі німці напихаються копченим язиком і картоплею, засипаною цибулею! Фе! фе! фе.

Je rageais de voir tous ces Allemands nauseabonds se bourrer de langue fumee et de pommes de terre couvertes d'oignon ! Fi ! fi ! fi.

Та уявіть собі їхнє дихання — фе! фе! фе! фе! фе!

Imaginez-vous donc leur haleine fi ! fi ! fi ! fi ! fi !

Повернувшись зі Швальбаха — я туди їжджу щодня, — повернувшись, кажу я, так, повернувшись, я вечеряю, а по вечері стаю така весела, що любо глянути. Не знаю, звідки береться ця веселість, я нічого не пила, я люблю бути такою, мені все всміхається. Я почала з чорних тривог про наше влаштування у Флоренції, а закінчую поривами радості й безприкладним спокоєм.

De retour de Schwalbach, tous les jours j'y vais, de retour ai-je dit, oui, de retour, je soupe et apres souper deviens si gaie que c'est un charme. Je ne sais d'ou elle vient cette gaiete, je n'ai rien bu, j'aime a etre ainsi, tout me sourit. J'ai commence par de noires inquietudes sur nos arrangements a Florence et je finis par des elans de joie et par une tranquillite sans pareille.

Усе здається мені вже зробленим або таким, що неодмінно зробиться за моїм бажанням, — виїзди, коні, сукні. Словом, усе для цієї зими.

Tout me semble fait ou devoir se faire selon mes desirs, les equipages, les chevaux, les robes. En un mot tout pour cet hiver.

Цієї зими я виходжу у світ — у той світ, який я обожнюю, якого волаю на все горло й випрошую навколішки, бо це моє життя, моє щастя. Я виходжу у світ, я починаю жити й намагатися здійснити свої мрії. Стати славетною — мене вже знає чимало людей.

Cet hiver je fais mon entree dans le monde, dans ce monde que j'adore que je demande a grands cris et a deux genoux, car c'est ma vie, mon bonheur. Je fais mon entree dans le monde, je commence a vivre et a tacher de realiser mes reves. A devenir celebre, je suis deja connue par bien des gens.

Я дивлюся в дзеркало й бачу себе гарною. Я гарна, я гарна, чого ж мені ще треба, хіба ж я не можу з цим усього досягти. Боже мій, даючи мені цю дрібку краси (кажу «дрібку» зі скромності, бо й це забагато, як на дар від Вас, Боже мій), Ви даєте мені більше за будь-що!

Je me regarde dans la glace et je me vois jolie. Je suis jolie, je suis jolie, que me faut-il de plus, ne puis-je pas tout avec cela. Mon Dieu en me donnant ce peu de beaute (je dis peu par modestie, c'est encore trop venant de Vous mon Dieu), Vous me donnez plus que n'importe quoi !

Я почуваюся вродливою, мені здається, що все мені вдасться, усе мені всміхається, і я щаслива, щаслива, щаслива!

Je me sens belle, il me semble que tout me reussira, tout me sourit, et je suis heureuse, heureuse, heureuse !

Я уявляю собі цих коней, що викидають ноги вперед, мов локомотив свої крила, і серце моє калатає, і vox faucibus exit¹. Il fiato mi manca!²

Je me represente ces chevaux, jetant leurs jambes en avant comme la locomotive ses ailes, et mon coeur bat et vox faucibus exit. Il fiato mi manca !

Ці коні видаються мені крилатими зміями з Нептунової колісниці, я підіймаю собі волосся над чолом, наче щоб краще все це уявити.

Ces chevaux me paraissent les serpents ailes du char de Neptune, je souleve mes cheveux sur le front comme pour mieux me figurer cela.

Розкіш, багатство доводять мене до нестями, я почуваюся зовсім іншою, я захоплююся, говорю й жестикулюю, мов на сцені. Раніше я цього не розуміла й глузувала з акторів, вважала їх штучними, ненатуральними.

Le luxe, la richesse me donnent le delire, je me sens toute autre, je m'emporte et parle et gesticule comme au theatre. Avant, je ne comprenais pas cela et me moquais des acteurs et les croyais affectes, pas naturels.

Моя рука маленька, біла й тонка, моє передпліччя біле й округле!

Ma main est petite et blanche et efilee, mon bras est blanc et rond !

Я виходжу у світ, мені шістнадцять років! Серце моє калатає, і мені бракне дихання. Я співаю, мені хочеться витворяти безумства!

Je fais mon entree dans le monde, j'ai seize ans ! Mon coeur bat et la respiration me manque. Je chante, j'ai envie de faire des folies !

Я прагну швидше вирушити, поїхати до Парижа й мерщій мати свою колісницю та своїх крилатих драконів! Аж дух мені перехоплює, Боже мій!

Je desire plus vite partir, aller a Paris et avoir vite mon char et mes dragons ailes ! *Cela me coupe la respiration, mon Dieu ! *

Примітки

vox faucibus exit (лат.) — «голос виривається з горла»; ремінісценція з «Енеїди» Верґілія (зазвичай «vox faucibus haesit» — «голос застряг у горлі»). Марі задихається від хвилювання. ↩

Il fiato mi manca! (іт.) — «Мені перехоплює дух!»; оперний зворот. ↩

Попередній запис Огляд зошита Наступний запис