❦
Вівторок, 24 серпня 1875
Mardi 24 août 1875
Цілий ранок мене дратують, кепкують із мене.
On passe la matinée à m’exaspérer, à me taquiner.
За обідом подають страви з цибулею, і я мало не плачу від цього жахливого смороду.
A dîner on sert des choses à l’oignon et je pleure presque à cause de cette odeur affreuse.
Мене аж тіпало, коли я бачила, як усі ці смердючі німці напихаються копченим язиком і картоплею, засипаною цибулею! Фе! фе! фе.
Je rageais de voir tous ces Allemands nauséabonds se bourrer de langue fumée et de pommes de terre couvertes d’oignon ! Fi ! fi ! fi.
Та уявіть собі, як їм тхне з рота — фе! фе! фе! фе! фе!
Imaginez-vous donc leur haleine fi ! fi ! fi ! fi ! fi !
Повернувшись зі Швальбаха — я туди їжджу щодня, — повернувшись, кажу я, так, повернувшись, я вечеряю, а по вечері стаю така весела, що любо глянути. Не знаю, звідки береться ця веселість, я нічого не пила, я люблю бути такою, мені все всміхається. Я почала з чорних тривог про наше влаштування у Флоренції, а закінчую поривами радості й незрівнянним спокоєм.
De retour de Schwalbach, tous les jours j’y vais, de retour ai-je dit, oui, de retour, je soupe et après souper deviens si gaie que c’est un charme. Je ne sais d’où elle vient cette gaieté, je n’ai rien bu, j’aime à être ainsi, tout me sourit. J’ai commencé par de noires inquiétudes sur nos arrangements à Florence et je finis par des élans de joie et par une tranquillité sans pareille.
Усе здається мені вже зробленим або таким, що неодмінно зробиться за моїм бажанням, — виїзди, коні, сукні. Словом, усе для цієї зими.
Tout me semble fait ou devoir se faire selon mes désirs, les équipages, les chevaux, les robes. En un mot tout pour cet hiver.
Цієї зими я виходжу у світ — у той світ, який я обожнюю, якого домагаюся криком і випрошую навколішки, бо це моє життя, моє щастя. Я виходжу у світ, я починаю жити й намагатися здійснити свої мрії. Стати славетною — мене вже знає чимало людей.
Cet hiver je fais mon entrée dans le monde, dans ce monde que j’adore que je demande à grands cris et à deux genoux, car c’est ma vie, mon bonheur. Je fais mon entrée dans le monde, je commence à vivre et à tâcher de réaliser mes rêves. A devenir célèbre, je suis déjà connue par bien des gens.
Я дивлюся в дзеркало й бачу себе гарною. Я гарна, я гарна, чого ж мені ще треба, хіба ж я не можу з цим усього досягти. Боже мій, даючи мені цю дрібку краси (кажу «дрібку» зі скромності, бо й це забагато, як на дар від Тебе, Боже мій), Ти даєш мені більше за будь-що!
Je me regarde dans la glace et je me vois jolie. Je suis jolie, je suis jolie, que me faut-il de plus, ne puis-je pas tout avec cela. Mon Dieu en me donnant ce peu de beauté (je dis peu par modestie, c’est encore trop venant de Vous mon Dieu), Vous me donnez plus que n’importe quoi !
Я почуваюся вродливою, мені здається, що все мені вдасться, усе мені всміхається, і я щаслива, щаслива, щаслива!
Je me sens belle, il me semble que tout me réussira, tout me sourit, et je suis heureuse, heureuse, heureuse !
Ці коні видаються мені крилатими зміями з Нептунової колісниці, я підіймаю собі волосся над чолом, наче щоб краще все це уявити.
Ces chevaux me paraissent les serpents ailés du char de Neptune, je soulève mes cheveux sur le front comme pour mieux me figurer cela.
Розкіш, багатство доводять мене до нестями, я почуваюся зовсім іншою, я запалююся, говорю й жестикулюю, мов на сцені. Раніше я цього не розуміла й глузувала з акторів, вважала їх штучними, ненатуральними.
Le luxe, la richesse me donnent le délire, je me sens toute autre, je m’emporte et parle et gesticule comme au théâtre. Avant, je ne comprenais pas cela et me moquais des acteurs et les croyais affectés, pas naturels.
Моя долоня маленька, біла й тонка, а рука біла й округла!
Ma main est petite et blanche et effilée, mon bras est blanc et rond !
Я виходжу у світ, мені шістнадцять років! Серце моє калатає, і мені бракне дихання. Я співаю, мені хочеться витворяти безумства!
Je fais mon entrée dans le monde, j’ai seize ans ! Mon coeur bat et la respiration me manque. Je chante, j’ai envie de faire des folies !
Я прагну швидше вирушити, поїхати до Парижа й мерщій мати свою колісницю та своїх крилатих драконів! Аж дух мені перехоплює, Боже мій!3
Je désire plus vite partir, aller à Paris et avoir vite mon char et mes dragons ailés ! Cela me coupe la respiration, mon Dieu !
Примітки
В оригіналі латиною: «vox faucibus exit» — ремінісценція з «Енеїди» Верґілія (зазвичай «vox faucibus haesit» — «голос застряг у горлі»); у Марі «exit» — «виходить». Марі задихається від хвилювання. ↩
В оригіналі італійською: «Il fiato mi manca!» (оперний зворот). ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩