Четвер, 19 серпня 1875

Мені наснився жахливий сон — я загубила зуб. Знак смерті в родині, а вчора мені снилося те саме, що й перед листом пані Говард. Та сьогоднішній сон так мене вразив, що о пів на сьому я йду до мами й лишаюся в її ліжку погомоніти.
Хто ж це має померти?
Те саме мені снилося перед смертю дядька Еміля. Цього разу — один із передніх зубів.
Я тривожуся за нашу зиму. Як усе це владнається?
Я й справді стривожена й змучена.
Здаля Одіффре видається мені пересічним і звичайним, і я дивуюся, що колись бачила його інакшим.
У своєму 29-му зошиті, на сторінці 304, я кажу: «Одіффре був тут, але цього разу в нього бридкий колір обличчя й негарна шкіра, отже, нічого в ньому нема. Він і існував лише завдяки своєму кольору обличчя. Коли я нагадую собі, що він видавався мені гарним, мене бере неабиякий подив».
Бідолашне дівчатко, що в Парижі плутало досаду й уражене самолюбство бозна з чим. У Парижі мене дратувало багато чого, а Одіффре своєю поведінкою переповнив чашу цього роздратування.
Як же я була б розлючена, якби хтось подумав інакше. Найбільше я лютувала в Ніцці: я чекала блискучої перемоги, а здобула лиш якусь дрібну дурницю.
О, та я була в нестямі. Дивно мені, як це виходить: я вважаю його гарним, а не кохаю, нітрохи. Надто здаля він видається мені бридким.
За обідом мені стає майже зле, не знаю, що це, певно, спека.
О третій ми їдемо до Швальбаха — Боже мій, яка різниця!
У Швальбаху видно живих істот: тут гуляють, чепуряться, ходять до джерела, грає кілька оркестрів, чарівні алеї, озеро, галерея, Kurhaus — словом, чарівне курортне містечко. Не наважуся сказати, що я про нього думаю: після Шланґенбада воно видається мені раєм, а його мешканці — янголами.
Я бачу там панну, яку в Ніцці звала пані Обезіана [мавпа], та її брата, такого собі малого, що часто бував із Кальдероном, маленьким смаглявим іспанцем.
Швальбах видається мені чарівним, і я хочу часто туди їздити. Я найняла вікторію й пару коней і роз'їжджатиму всюди, аби лиш не вмерти з нудьги в цьому нестерпному закутні.
Я рада, що відкрила для себе Швальбах.
Дорогою назад я кажу, що звелю виліпити з себе у Флоренції скульптуру, зовсім оголену. Та й справді неможливо не увічнити себе для нащадків — я не маю права дати загинути такій красі.

Примітки

Kurhaus (нім.) — «курзал», головна будівля для зібрань і розваг на німецьких водолікувальних курортах.
Обезіана — від російського «обезьяна» (мавпа); глузливе прізвисько, яке Марі дала цій панні ще в Ніцці.
Вікторія — легкий двомісний відкритий екіпаж із відкидним верхом і місцем для кучера спереду; модний прогулянковий повіз.