❦
Четвер, 29 липня 1875
Я терплю всі прикрощі, що супроводжують відʼїзд. Усі поспішають, сердяться, бігають, забувають, згадують, кричать.Jeudi 29 juillet 1875
Я геть вибита з колії.
Je suis toute déferrée.
А тепер іще й кажуть, що залишимося до суботи.
Et voilà qu’on parle de rester jusqu’à samedi.
Цей Стьопа хотів би відкладати з дня на день. Така в нього вдача: ні на що йому не стає духу. Він мав виїхати з Росії на початку квітня, а виїхав тільки на початку липня. Це виводить з терпцю!
Ce Stiopa voudrait remettre de jour en jour. C’est son caractère, il n’a le courage de rien. Il devait quitter la Russie au commencement d’avril et il n’est parti qu’au commencement de juillet. C’est impatientant !
Ми лишаємося. Мене благають їхати, бачачи, що я засмучена, але я заявляю, що мене вивели з терпцю цими дурними балачками, і я не хочу їхати й не поїду.
Nous restons. On me supplie de partir voyant que je suis contrariée mais je déclare qu’on m’a impatientée par ces stupides discours et que je ne veux pas partir et ne partirai pas.
Після цього всі мені поступаються, а я вередую. У мене болить голова.
A la suite de ça, chacun plie devant moi et je fais la capricieuse. J’ai mal à la tête.
Ми їдемо до Вільфранша. Задля розваги я погрожую пальцем трьом священикам просто посеред Променаду — вони так і застигають ошелешені — і ще четвертому, товстому й поважному, на мосту, і, в захваті, повертаюся додому в найкращому на світі гуморі.
Nous allons à Villefranche. Pour m’amuser je menace du doigt trois curés en pleine Promenade qui restent ébahis et un quatrième gros et grave sur le pont et, enchantée je rentre de la meilleure humeur du monde.
За обідом, наполовину сміючись, наполовину всерйоз, я затіваю сварку з дідусем. Мій любий дядько Жорж тут — мушу терпіти цю пʼяницьку пику!
A dîner moitié riant, moitié sérieusement, je cherche querelle à mon grand-père. Mon cher oncle Georges est ici, je dois subir cette face d’ivrogne !
Зрештою, не біда лишитися ще на два дні. Час у мене є.
Après tout ce n’est pas un mal de rester encore deux jours. J’ai le temps.