Субота, 10 липня 1875

Настрій убивчий!
Я не виходжу, я змучена й сумна. Не хочу нікого бачити.
Я завжди обідаю сама у великому домі, до павільйону більше зовсім не ходжу.
Ось воно, це свято в Міському саду. Для всіх — утіха, для мене — тортури! Розважитися там можна, лише бувши патронесою.
Усі ці ніццькі вертихвістки нею є. Та й нащо описувати мою вічну муку!
Джирофла продає білети в будочці, ми в нього купуємо, але мало.
Я нудьгую до смерті. Я в нестямі. Хочу піти, але вже у дверях, у відчаї, передумую — і ми вертаємось. Я з моїми двома Граціями, а тітка з Ніною.
Осяяний сад, ці три оркестри, ці співаки, ця публіка — усе мене дратує!
О пів на одинадцяту розігрують Одіффреву томболу, виграші дуже кумедні.
Вино, живий баран, павич тощо. Джирофла — справжній вельможа серед усіх цих людей, убраний у сіре, як за тих часів, коли він наслідував того, що є; він бігає, поспішає, скрізь устигає — і все це з прегарною поставою й прегарною витримкою.
Та він кидає свою томболу й підходить до нас, а я позіхаю, мов нещасниця, і не звертаю на нього уваги.
[Навскоси: Навіщо було виказувати йому цю холодність! Я ж, може, відштовхнула його!]
Він іде, а підходить Ґодар і весь час лишається з нами. Я роблю з ним що можу і, ближче до кінця, оживаю й веселішаю, тож коли Джирофла підходить удруге, то застає мене за сміхом із моїм Дезіре. Я заледве озиваюся до нього, часто вдаю, що не чую, що він мені каже, — так само, як він робив зі мною.
Одне слово, якщо Audiffret cares for me only as much as I care for him, то я йому більше нічого не кажу. Бо цей хлопець не раз мене гнівив і принижував. Гадаю, я з ним поквиталася сповна. Терпіти його не можу й бачити не хочу, адже це не я; та, гадаю, що таки я.
Він веде нас до буфету, а на прощання я подаю руку Ґодарові й здалеку киваю предметові моєї уваги.
Ми говорили про це з тіткою, і я сказала їй, що піймати його важко, бо це не якесь невинне хлоп'я, а справжній гульвіса найвищого ґатунку. І додала, що було б не так уже й прикро його піймати, що я була б у захваті і що тоді він побачив би, який він нікчема, який я його, який я… тощо, тощо, тощо.
Ґодар за тиждень складає іспити — це нагадує мені того бридкого поляка.
Сапоженікови сідають у свій екіпаж, а ми у свій, і опівночі їдемо по Смирнова до його готелю, та він у Монте-Карло.
Чи казала я, що пускали феєрверк, який дав нам тему для розмови з Дезіре.
Не можу писати, я роздратована.
Тепер Одіффре і вродливий, і шляхетний, і вельможа, і милий, тощо, тощо. А все тому, що я зневажаю його вголос, — і тітка підносить його до небес. Мені приємно чути, як вона його вихваляє, — а колись казала про нього все можливе зло, коли я говорила про нього добре.

Примітки

Audiffret cares for me only as much as I care for him (англ.) — «Одіффре любить мене рівно настільки, наскільки я люблю його»; Марі переходить на англійську, щоб емоційно віддалитися. У рукописі «1 care» — описка замість «I care».