(192 слів)
Я наче розморена в теплій воді — попри мою рожеву сукню, попри Джирофлу, теж розпашілого, — говорю повільно й мов якась манірна особа.
(488 слів)
Я не виходжу, я змучена й сумна. Не хочу нікого бачити.
(1 524 слів)
До церкви й до монастиря, як минулої неділі. Черниці питали мене, чи не починає вже приходити покликання.
(374 слів)
Я снідаю сама з таким задоволеним виглядом, що можна вмерти зо сміху. Я тихцем розмовляю сама із собою зарозуміло й самовдоволено — можна подумати,...
(858 слів)
Як же я хочу, щоб приїхав дядько.
(196 слів)
У домі так порожньо, я так нудьгую¹. Я тішуся, лише коли бачу Одіффре, а поки його не бачу, мене огортає велика журба.