❦
Lundi 5 juillet 1875
Усі мої задуми ні до чого не ведуть.
Toutes mes idées ne mènent à rien.
Навіщо мені це божевілля — бажати любові цього чоловіка? Це гріх, бо я його не кохаю. Якщо так триватиме, я не потраплю до раю. Бог не прощає зла, коли його чинять свідомо. Я зроблю себе негарною, погано вдягатимуся, відмовлюся від будь-якого кокетства. Ось із чим я прокидаюся.
Pourquoi ai-je la folie de désirer l’amour de cet homme ? C’est un péché puisque je ne l’aime pas. Si je continue je n’irai pas au paradis. Dieu ne pardonne pas le mal quand on le fait sciemment. Je m’en vais m’enlaidir, mal m’habiller, renoncer à toute espèce de coquetterie. Voilà comment je me réveille.
Смирнов бере урок хімії разом зі мною; він пхає носа в усі флакони, в усі пляшечки й виходить з мого підвалу з головним болем і з чорним кінчиком носа.
Smirnoff prend la leçon de chimie avec moi, il met le nez dans tous les flacons, dans toutes les fioles et sort de ma cave avec un mal de tête et avec le bout du nez noir.
Від суботнього вечора в мене дві гвоздики, біла й червона, — це вони приносять мені веселість.
J’ai deux oeillets, un blanc et l’autre rouge, depuis samedi soir, ce sont eux qui me portent gaieté.
Я йду на купання у своїй сукні від Ворта, довгій-предовгій. Мені сказали, що я гарненька. Діна й Марі купаються. Джирофле дметься на Джирофлу, а той досить спокійно сидить біля мене. Слава Богу, я починаю позбуватися страху, що він може подумати, ніби я в нього закохана, і поводжуся з ним так само, як з іншими.
Je vais au bain avec ma robe de Worth, longue, longue. On m’a dit que j’étais jolie. Dina et Marie se baignent. Giroflé boude Girofla qui reste assez tranquillement près de moi. Dieu merci, je commence à perdre la crainte qu’il peut me penser amoureuse de lui, et je me comporte avec lui comme avec les autres.
на полях
Джирофла в такому капелюсі, як я люблю, але я йому нічого не кажу.
dans la marge Girofla est en chapeau comme j’aime mais je ne lui dis rien.
Тітка їде до Монако о восьмій; думаю, малому хотілося прийти до нас увечері, бо він казав тітці, що вона не поїде, отим своїм особливим тоном.
Ma tante va à Monaco à huit heures, je crois que le petit avait envie de venir le soir chez nous, car il disait à ma tante qu’elle n’irait pas, avec ce ton qui lui est particulier.
Зрештою, він просто дурень. Як! знати, що є тераса і що всі щовечора виходять на цю терасу, — і навіть не пройти повз!
Après tout il n’est qu’une bête. Comment ! savoir qu’il y a une terrasse et qu’on va tous les soirs sur cette terrasse et ne pas même passer.
Я нуджуся з Марі на цій терасі; приходять Діна й Ольга, ми ховаємося, прослизаємо вздовж павільйону, проходимо через стайні, сідаємо в екіпаж і катаємося, куримо й сміємося. Я велю зупинитися біля Ніни — вона в Монако з мамою та іншими.
Je m’ennuie avec Marie sur cette terrasse, Dina et Olga arrivent, nous nous cachons, nous glissant le long du pavillon, passons par les écuries, montons en voiture et nous promenons, fumons et rions. Je fais arrêter devant Nina, elle est à Monaco avec maman et les autres.
Ми з Марі перевдягаємося в перкалеві сукні, як у ніццянок, покриваємо голови вуалями й капелюхами і йдемо пішки гуляти містом. Я не боялася, бо якби на нас напали, я вмить сказала б, хто я.
Nous nous habillons avec Marie en des robes de percale comme les Niçoises, nous couvrons la tête de voiles et chapeaux et nous en allons promener par la ville à pied. Je n’avais pas peur, car si on nous attaquait je me ferais à l’instant connaître.
На завершення дня я пишу Смирнову від імені мого дядька Саетоне, щоб той прийшов до нього завтра об одинадцятій.
Pour finir la journée j’écris à Smirnoff de la part de mon oncle Saëtone de le venir trouver demain à onze heures.
Суєта суєт! дим, дим, дим! пара, пара, пара! порох, порох, порох! Ось вам і всі мої прекрасні рішення!
Vanitas vanitatum ! fumée, fumée, fumée ! vapeur, vapeur, vapeur ! poussière, poussière, poussière ! Que toutes mes belles résolutions !
У мене є виправдання. Ніхто не каже мені, що цей чоловік мене кохає. Я навіть дуже дивна: ставлю себе в позу переможниці, яка жаліє переможеного й через надмір гордині кається. Напевно, Одіффре думає те саме, що і я.
J’ai une excuse. Personne ne me dit que l’homme m’aime. Je suis même très étrange de me poser en vainqueur qui a pitié et qui, par excès d’orgueil, se repent. Sans doute Audiffret pense la même chose que moi.
Примітки
В оригіналі латиною: «Vanitas vanitatum !» (Еккл. 1:2). ↩