❦
Примітка упорядників
Неділя, 4 липня 1875
[Два рядки закреслено]Dimanche 4 juillet 1875
Як ми й домовилися вчора, ми йдемо до церкви Святого Петра — самі панночки.
Comme nous l’avons dit hier, nous allons à l’église de Saint-Pierre, les demoiselles seules.
Я щиро молилася, ставши навколішки й спершись підборіддям на свої дуже білі й тонкі руки, але, згадавши, де я, сховала руки й сперлася інакше так, щоб виглядати негарною, — на знак покути.
J’ai bien prié, agenouillée et le menton appuyé sur mes mains très blanches et fines mais, me souvenant où j’étais, je cachai les mains et m’appuyai autrement de façon à m’enlaidir en guise de pénitence.
У мене той самий настрій, що й учора. Я вдягла тітчині сукню й капелюх. Виходячи з церкви, ми бачимо, як Одіффре проїжджає в екіпажі й знімає свій жалюгідний ніццький капелюх. З моїм бешкетним настроєм я не можу повернутися додому й веду свою галасливу компанію до монастиря, що навпроти церкви і сполучається задніми дверима з будинком, де живе Ніна.
Je suis de l’humeur d’hier. J’ai mis la robe et le chapeau de ma tante. En sortant d’église nous voyons Audiffret passer en voiture et ôter son misérable chapeau niçois. Avec mes dispositions tapageuses je ne puis rentrer chez moi, je mène ma bruyante compagnie au couvent qui est en face de l’église et qui communique par une porte de derrière avec la maison qu’habite Nina.
Ми входимо в це святе місце, несучи на своїх крилах стільки веселощів, радості й шаленства, що освячене повітря сколихується, а спокійні білі черниці веселішають і визирають з-за дверей із заздрісними обличчями.
Nous entrons dans ce saint lieu apportant sur nos ailes tant de gaieté, de joie et de folie que l’air sanctifié est remué et les sœurs calmes et blanches sont égayées et sortent de derrière les portes les faces envieuses.
Ми бачимо матір-настоятельку крізь її подвійні ґрати. Вона в монастирі вже сорок років.
Nous voyons la mère supérieure à travers sa double grille. Elle est depuis quarante ans au couvent.
Бідолашна!1
Misera !
Звідти ми піднімаємося до приймальні пансіонерок, і там я змушую танцювати сестру Терезу. Вона хоче навернути мене й вихваляє монастир, а я теж хочу навернути її й вихваляю світ. У середу ми познайомимося з кюре та вікарієм.
De là nous montons au parloir des pensionnaires et là je fais danser ma sœur Thérèse. Elle veut me convertir et me vante le couvent, et moi je veux aussi la convertir et lui vante le monde. Mercredi nous ferons connaissance du curé et du vicaire.
Ми по самі вуха в католицькій вірі.
Nous sommes jusqu’au cou dans la religion catholique.
Ну що ж! Я розумію, як можна пристрасно любити церкви й монастирі.
Eh bien ! je comprends la passion qu’on peut avoir pour les églises et couvents.
Страшенно спекотно; до четвертої години я відпочиваю — то пишучи, то в саду.
Il fait terriblement chaud, je me repose, en écrivant ou au jardin, jusqu’à quatre heures.
Тоді приходить мій друг Барнола й каже, що з сьогоднішньою зачіскою я схожа на Лавальєр2.
Alors vient mon ami Barnola et me dit que je ressemble à La Vallière avec ma coiffure d’aujourd’hui.
Потім їдемо на музику у двох екіпажах, які весь час тримаються пліч-о-пліч.
Après on va à la musique en deux voitures mais qui sont tout le temps côte à côte.
Приходять Терффідуа, Енотеас і Фіулулу; ми сміємося разом із Джирофлою і Джирофле.
Terffidua, Enotëas et Fiouloulou viennent, on rit avec Girofla et Giroflé.
Увечері ці три чоловічі Грації приходять до нас, і всі разом ми йдемо на той бал просто неба. Я знову в білому. До мене підводять Дезіре, графа дʼЕтьєна де Робійара.
Au soir ces trois Grâces masculines arrivent chez nous et tous ensemble on va à ce bal champêtre. Je suis de nouveau en blanc. On m’amène Désiré, le comte d’Etienne de Robillard.
Дезіре ще зовсім дитина, але я поводжуся з ним якнайлюбʼязніше, тим часом як Джирофла тиняється сам або з дядьком і чіпляється за кожен платан, що трапляється йому на шляху, доки хтось не прийде його відчепити.
Désiré n’est qu’un enfant mais je suis avec lui de la façon la plus aimable pendant que Girofla rôde seul ou avec son oncle et s’accroche à chaque platane qu’il rencontre jusqu’à ce que quelqu’un vient l’en décrocher.
Він танцює зі мною і, замість того щоб відвести мене в наш куток (ми займаємо цілий куток. Танцюють на довгому чотирикутному майданчику під гарними деревами, прикрашеними прапорами й ілюмінацією; музиканти сидять у гнізді із зелені), — так от, замість того щоб відвести мене на моє місце, він каже мені:
Il danse avec moi et au lieu de me reconduire dans notre coin, (nous occupons tout un coin. On danse dans un espace long et carré sous de beaux arbres garnis de drapeaux et illuminés, les musiciens sont dans un nid de verdure), je disais donc qu’au lieu de me reconduire à ma place, il me dit:
— Ходімо прогуляємося, бо ви зараз же підете ховатися туди, до інших. — І він каже це таким голосом, що я відповідаю:
Allons nous promener car vous allez tout de suite vous cacher là-bas avec les autres. Et il dit cela d’une telle voix que je lui réponds:
— Ходімо.
Allons.
— Це серйозно, що ви їдете?
Est-ce que c’est sérieux, que vous partez ?
— Так, дуже серйозно, кажуть навіть, що я не повернуся. Але це вже...
Oui, très sérieux, on dit même que je ne reviendrai pas. Mais ça c’est...
— Так, це вже... — повторює він тим самим тоном. Треба сказати, що на музиці говорили про те, що сказав Барнола, тобто що в нього передчуття, ніби я вийду заміж у Росії, і тоді я сказала мамі:
Oui, ça c’est... répète-t-il du même ton. Il faut dire qu’à la musique on a parlé de ce que Barnola avait dit, c’est-à-dire qu’il a un pressentiment que je me marierai en Russie et alors j’ai dit à maman:
— А що б ви сказали, якби я так зробила?
Et que diriez-vous si je faisais cela ?
Це подіяло.
La chose produit son effet.
Я говорю про його капелюх; сподіваюся, цей капелюх більше не зʼявиться.
Je parle de son chapeau, j’espère qu’il ne reparaîtra plus.
Один контрданс я пересиджую з нашими; Джирофла й Джирофле кепкують один з одного й смішать нас. Але коли починається наступна полька:
Je passe une contredanse assise avec les nôtres, Girofla et Giroflé se turlupinent et nous amusent. Mais quand on commence une autre polka:
— Мадемуазель, запевняю вас, що це наш танець, той був не такий, справді, саме цей і т. д., і т. д.
Mademoiselle je vous assure que c’est notre danse, l’autre n’était pas bien, vraiment c’est celle-là etc. etc.
— Ну що ж, — кажу я йому нарешті, — ходімо танцювати.
Eh bien, lui dis-je enfin, allons danser.
— А! Оце інша річ. — І ми йдемо.
Ah ! à la bonne heure. Et nous allons.
А Скарятіни й усі тутешні дами лютують, бачачи мене з усіма їхніми кавалерами. Особливо через Ґодара, сина префекта, за яким мала Скарятіна несамовито упадає. Дійшло до того, що її мати хотіла забрати в мене моїх кавалерів, повівши їх до себе на чай. Цей сад і її сад межують. Але вони втікають — усі, крім Дезіре, який повертається до мене поскаржитися на настирливість панни Скарятіної.
Et les Skariatine et toutes ces dames d’ici ragent de me voir avec tous leurs cavaliers. Surtout Godard, le fils du préfet, auquel la petite Skariatine fait une cour enragée. C’est au point que sa mère a voulu m’enlever mes cavaliers en les emmenant prendre du thé chez elle. Ce jardin et le sien se touchent. Mais ils se sauvent à l’exception de Désiré qui revient se plaindre à moi des assiduités de Mlle Skariatine.
Ніна й мама кажуть, що з розпачу, бачачи мене з Дезіре, Джирофла бʼється лобом об усі дерева. Ніна так кумедно розповідає, що всі сміються з будь-чого.
Nina et maman disent que de désespoir de me voir avec Désiré, Girofla se cogne le front à tous les arbres. Nina a une si amusante manière de dire qu’on rit de tout.
О пів на першу починає накрапати дощ, і ми їдемо.
A douze heures et demie il commence à pleuvoir et nous partons.
— Ану, пане, вставайте й проведіть мене під руку до нашого екіпажа.
Allons Monsieur, levez-vous, donnez-moi le bras jusqu’à notre voiture.
І кожен, наслідуючи цей приклад, подає руку дамам.
Et chacun suivant cet exemple donne le bras aux dames.
Ні, мені рішуче неможливо покохати Джирофлу.
Décidément, il m’est impossible d’aimer Girofla.
Я лише розважаюся.
Je m’amuse seulement.
— Зніміть капелюха й тримайте його над моїм, іде дощ.
Otez votre chapeau et tenez-le au-dessus du mien, il pleut.
— Ось, — слухняно відповідає він, — жодна крапля не потрапляє.
Voilà, répond-il en obéissant, pas une goutte ne touche.
— Які ж ви! Вам усе треба казати.
Comme vous êtes ! on doit tout vous dire.
Примітки
В оригіналі італійською: «Misera !». ↩
Луїза де Лавальєр (1644–1710) — фаворитка Людовика XIV. ↩