Субота, 3 липня 1875

На морському купанні ми разом із Сапоженіковими та Ольжиним братом.
Енотеас тільки вклоняється й іде балакати з якимись жахливими мавпами. Я спала пʼять годин і почуваюся млявою.
Ми йдемо купувати квитки до Американського кафе. Це сад, де грають невеликі пʼєси й співають. Сьогодні вечір на користь потерпілих від повені, і туди йдуть усі.
Пані де Баллор і Вейкерслот просили маму прийти.
У нас дві власні лавки; ліворуч, біля мене, сидить Саетоне, а майже навпроти, трохи збоку, — Джирофла в соломʼяному капелюсі й з таким ніццьким виглядом, що й уявити годі. Проходячи, я кажу добривечір моєму другові де Бошу й панові де Баллору.
Ґодар, цей чарівний Ґодар, тримається віддалік, але незабаром підсувається ближче до Фіулулу, який сидить на чотири лавки попереду нас.
Цей чарівний хлопчина з випнутим, як у жінки, задом упадає коло мого друга Фіулулу. Оскільки він (він, Ґодар) нічого не важить, я дивлюся на нього, як мені заманеться; коли Фіулулу підійшов до мене, він, мій чарівний Ґодар, став біля дерева, де й простояв увесь вечір і де я час від часу шукала його очима.
Джирофла був меланхолійний, як закоханий, ледве розмовляв, дивився на акторів, потім опускав голову й ховав обличчя в долонях або затуляв його своїм жахливим капелюхом, і з-під капелюха його гарні чорні очі так пильно дивилися на мене, що я мимоволі, наче зачарована, оберталася до нього, і тієї миті, коли наші погляди зустрічалися, мене ніби струмом пронизувало, і я відверталася, але ненадовго.
Потім він дивився, відкривши обличчя. Думаю, він робив це навмисне, милуючись силою своїх двох вікон, відчинених у пекло.
Мене сповнює надприродна веселість, яку щомиті поновлюють і ніжні слова, що їх шепоче мені Саетоне, і Дезіре (я вголос бажаю Ґодара і назвала його Дезіре), який зі своїм дурнуватим виглядом здалеку приділяє мені увагу, і Джирофла, що, схиливши голову, виводить на піску мої літери M.B. на всі лади, потім свої — E.A., а щоб збити мене з пантелику, виводить O. S. — Ольга Сапоженікова; ця дитина вся червона від поглядів, які кидає на неї гарний юнак.
Вона думає, що він дивиться на мене, щоб збити людей з пантелику, а я думаю, що на неї він дивиться з тієї самої причини. Кожна з нас вважає себе улюбленицею — кумедно.
Ніна, що сидить позаду мене, дорікає мені, що я збила з ніг Джирофлу; я відсилаю її до її ж доньки:
Що ви з ним зробили, ви його зовсім убили, — каже вона мені.
І справді, що з ним таке?
І ти ще питаєш!
Ах! якби я могла в це повірити!!!!
Бо мушу зізнатися: цей чоловік мені подобається й дуже займає мої думки; днями я пробувала, чи зможу сказати, що кохаю його, але ні, я його не кохаю, проте він мені подобається і, головне, так займає мої думки, що можна й помилитися.
Я так палко, так шалено бажаю, щоб він мене покохав, що віддала б за це дуже багато!
Але не знаю, що зі мною цього вечора: я не тямлюся від радості, від щастя!! А чому? Одіффре кілька разів питає мене, чи піду я завтра на бал просто неба на користь потерпілих від повені на Півдні. Він вручає тітці запрошення за підписом голови Даніса.
Саетоне, Ґалула й похмурий красень розповідають мені історії про Даніса й кажуть, що завтра мені його представлять.
Мені хочеться літати — таке в мене натхнення й така веселість, але шалена, як у божевільної, і без жодної причини.
Джирофла висловлює бажання йти пішки, а за ним і решта. Мені першій спала на думку ця ідея, а він висловив її за мене. Але тітка садовить нас у суворе ландо, і, потиснувши руки нашим кавалерам, ми їдемо.
Пів години я сміюся, співаю й базікаю в їдальні; нарешті треба було йти до себе — була перша година ночі.
Але біля дверей я стою ще хвилин десять, не в силі перестати сміятися й говорити дурниці; мама спала, я боялася її розбудити.
Я щаслива, як пташки Божі, як усе найщасливіше на цьому світі, мені хочеться кричати про це на весь світ. Якщо мене спитають чому — не знаю.
Серце моє бʼється вільно, очі блищать, ноги, коли я йду, не торкаються землі, я почуваюся вільною, веселою, легкою.
Що несе мені ця шалена радість, що вона мені віщує?
на полях
(Скажуть, що я закохана, але нічого подібного.)

Примітки

В оригіналі англійською: «he is (he, Godard) of no consequence». ↩
Désiré (фр.) — «бажаний». Марі обігрує дієслово désirer (бажати): вона «вголос бажає» Ґодара, тож і прозвала його Дезіре. ↩
В оригіналі англійською: «knocked down». ↩