Вівторок, 29 червня 1875

На музиці ми бачимо наших друзів Фіулулу й Енотеаса. Ґодар, о Ґодар, він був увесь у білому.
Мені хотілося б із ним познайомитися.
Сапоженікови й Смирнов у нас, я сиджу допізна. Ми довго сміялися наступного дня після того, як Смирнова привели без капелюха і він заночував у Сапоженікових, у ліжку Юркова, який щойно поїхав. Ми уявляли, як Юрков з якоїсь випадковості повертається, і яке в нього обличчя тієї миті, коли він запалює сірника й бачить, що його ліжко зайняте.
Мені сумно, як увʼязненій; я згадала ту блискучу зиму, коли тут був герцог. Повітря було свіже, сонце яскравіше, але не пекло, товариство було елегантне. На душі було добре. І він був тут — свіжіший, і вродливіший, і блискучіший за повітря, і за сонце, і за все найкраще товариство разом.