❦
Понеділок, 28 червня 1875
Іду купатися й бачу там Саетоне, мого дядька Саетоне. Біховець розмовляє з тіткою:Lundi 28 juin 1875
— Ви бачили Одіффре перед його відʼїздом? — питає мене дядько.
Avez-vous vu Audiffret avant son départ ? me demande mon oncle.
— Ні, пане.
Non Monsieur.
— Як! — вигукує він, наче я сказала щось неймовірне.
Comment ! s’écrie-t-il comme si je disais une chose incroyable.
— Він приходив, але нас не було вдома, тож він лише залишив свої візитівки.
Il est venu mais nous étions sorties, de sorte qu’il a laissé ses cartes seulement.
— А! — мовив дядько, ніби кажучи: «А, ну то інша річ, у це можна повірити», а потім:
Ah ! fit mon oncle, comme pour dire, ah ! la bonne heure, ceci est croyable, puis:
— Утім, він буде тут післязавтра; я сьогодні отримав від нього листа, він пише, що завтра чи післязавтра буде тут.
D’ailleurs il sera ici après-demain, j’ai reçu une lettre de lui aujourd’hui, il me dit que demain ou après-demain il sera ici.
Цієї миті в розмову втручається тітка.
A ce moment ma tante se mêle à la conversation.
Удома вона розповідає, що Саетоне сказав мені це стишеним голосом, що той написав листа саме для того, щоб дядько Саетоне мені це переказав, і так далі.
A la maison elle raconte que Saëtone m’a dit cela à demi-voix, que l’autre a écrit cette lettre pour que mon oncle Saëtone me le dise etc.
Отже, цей пан повертається через два дні, а я ж думала, що він приїхав ще сьогодні вранці: його віконниці були відчинені. Через це мені навіть не терпілося вийти з дому, і я пропустила переклад розділу з Цезаря та розучування тарантели Шопена.
Alors l’homme revient dans deux jours, et moi qui le croyait arrivé ce matin, ses volets étaient ouverts. J’étais même à cause de cela, impatiente de sortir et j’ai manqué la traduction d’un chapitre de César et l’étude d’une tarentelle de Chopin.
Увечері всі збираються в нас. Біховець, Саетоне й Ґалула — Ґалула з моїм су замість брелока.
Le soir on se rassemble chez nous. Bihovetz, Saëtone et Galula, Galula avec mon sou en breloque.
Танцюємо «Сера Роджера де Коверлі»1, граємо в безліч салонних ігор і сміємося, мов блаженні.
On danse Sir Roger de Coverley, on joue à beaucoup de jeux innocents et on rit comme des bienheureux.
Ці фати сидять до другої ночі й сиділи б іще довше, якби Марі та Ольга не подали знаку, та й тоді не було схоже, що їм хочеться йти.
Ces faquins restent jusqu’à deux heures du matin et seraient demeurés plus longtemps si Marie et Olga n’eussent donné le signal, et encore ils n’avaient pas l’air d’avoir envie de se retirer.
Мама тим часом лежала в себе хвора, у ліжку.
Maman était chez elle malade et au lit.
Примітки
«Сер Роджер де Коверлі» (Sir Roger de Coverley) — старовинний англійський контрданс, яким зазвичай завершували вечір танців. ↩