П'ятниця, 4 червня 1875

На купанні з Сабатіні; біля дверей кабіни Одіффре, у білому, як і я, підходить мене привітати.
Він пустив свого коня вчвал, аби прибути першим, і справді прибув першим, але ми пройшли просто повз, так що, перетинаючи Набережну, він усе обертався, дивився й спинявся. Лише вертаючись, ми висіли.
Я купаюся мало й сама.
Я відпускаю Сабатіні, і всі ми йдемо пішки до «Румпельмаєра».
Я, Ольга, Ґалула попереду, а перед нами все ж Коліньйон і Ніна. Марі, Діна, Парі, Валіцький і Джирофла йдуть за нами.
Усі багато сміються через Пратера, якого Джирофла зве Джирофлою. Джирофла обіцяє пошукати мені коня для кавалькади, яку ми влаштовуємо в понеділок. Він питає мене, куди ми щодня ходимо, вийшовши від «Румпельмаєра», я кажу — до «Лондон-Гаузу».
Я вертаюся із Сапоженіковими, а Діна, Коліньйон і Парі йдуть до «Лондон-Гаузу» й застають там того чоловіка.
Це розрахунок чи випадок?
That is the question. Коліньйон каже, що вчора за чаєм, коли мама назвала мене печенькою, він стиха мовив: mio bella petchouna. «Я була здивована й глянула на нього», — додала вона.
Це дурниці.
Я цілком спокійна ще з учорашнього ранку, але цього вечора сумна.
Ми з'їдаємо кіло соняшникового насіння з Марі й Ольгою на моїй маленькій терасі, і я йду спати об одинадцятій, бліда й стомлена.

Примітки

По-англійськи: That is the question — «Ось у чім питання» (з «Гамлета» Шекспіра).
По-російськи: печенька — пестливе звертання, «печивонько, любонько».
mio bella petchouna — суміш італійської з російською (мало б бути mia bella): «моя гарна печенька».