❦
Вівторок, 1 червня 1875
Mardi 1er juin 1875
Хай йому грець!1
Cap de Biou !
Ну й погода! Вітер, курява, буря.
Quel temps ! Vent, poussière, tempête.
Я виходжу з Коліньйон і Діною. Мама й решта в Монако. На музиці ми бачимо Джирофлу, який лише проходить повз.
Je sors avec Collignon et Dina. Maman etc. à Monaco. A la musique nous voyons Girofla, qui passe seulement.
У «Румпельмаєра», коли я заходила, він підійшов і потиснув мені руку. Оце манери.
Chez Rumpelmayer, comme j’entrais, il vint me serrer la main. Voilà des façons.
Ми сиділи за столиком навпроти нього, він був із Данісом тощо. Я назвала Пратера (мого любого пса) Джирофлою; Коліньйон і Діна сміялися, і я теж.
Nous étions à une table en face de la sienne, il était avec Danis etc. J’ai appelé Prater (mon chien chéri) Girofla; Collignon et Dina riaient et moi aussi.
Шкодую, що не заговорила до малого, одне слово, одна фраза, байдуже що. О! так, я про це шкодую. Коли він підійшов і подав мені руку зі словами: «Добридень, панно, як ся маєте?» — треба було сказати щось інше, ніж Дякую, добродію. Шкодую про це. Зрештою, це не біда.
Je regrette de ne pas avoir parlé au petit, un mot, une phrase, n’importe quoi. Oh ! oui, je le regrette. Quand il est venu me tendre la main en disant: Bonjour Mademoiselle, comment allez-vous ? - Il fallait dire autre chose que Merci Monsieur. Je le regrette. Après tout ce n’est pas un malheur.
Я так граційно зачесала волосся, воно таке золотаве й легке, що просто чарівно. Очі мої блискучі й жваві, словом, обличчя моє осяяне. Я така гарна, що не знаю, де подітися. (Поки я пишу) обличчя, гідне пензля, легке, свіже, осяйне, а очі — просто сірі, але іскристі від лукавства й удоволення.
J’ai placé mes cheveux si gracieusement, ils sont si dorés et légers que c’est un charme. Mes yeux brillent et sont animés, en un mot ma figure est éclairée. Je suis si jolie que je ne sais où me mettre. (Pendant que j’écris) une figure à peindre, légère, fraîche, éclatante, et les yeux simplement gris mais pétillants de malice et de contentement.
Гляньте, добрі люди, що означає тінь... як би сказати... тінь зітхальника. Один у мене вже був, але я його ненавиділа, а цього я зовсім не ненавиджу. Тож це було б щось геть нове, той не рахується, позаяк я його ненавиділа й досі ненавиджу страшенно.
Voyez bonnes gens ce que veut dire un soupçon de... comment dire... un soupçon d’amoureux. J’en avais un, mais je le détestais, tandis que celui-ci je ne déteste pas du tout. Ce serait donc tout nouveau, l’autre ne peut compter puisque je le haïssais et je le hais encore terriblement.
Боже мій, цей чоловік учинить мені якусь капость, така ненависть неприродна.
Mon Dieu, cet homme me fera quelque vilenie, une pareille haine n’est pas naturelle.
Який жаль, що ніхто мене не бачить. О! яка я гарна, не лише гарна, а й граційна, та жвава, та дотепна (я кажу про своє обличчя). Ніхто цього не прочитає, я можу сміливо казати правду.
Quelle pitié que personne ne me voie. Oh ! que je suis jolie, pas seulement jolie, mais gracieuse, mais animée, mais spirituelle (je parle de ma figure). Personne ne lira cela, je puis bien dire la vérité.
Та, наче навмисне, я така гарна лише ввечері вдома, у домашньому вбранні, де завжди ніхто мене не бачить.
Mais, comme exprès, je ne suis jolie comme ça que le soir chez moi, en déshabillé, où suis toujours personne ne me voit.
Це кучеряве завите, золотаве волосся мене прикрашає, надто те, що на лобі й на скронях; на скронях воно сріблясто полискує й спадає дрібними кучериками, утворюючи мені наче ореол. Я бачила на чудовій севрській вазі мальовану Психею — і я схожа на неї, мов портрет.
Ces cheveux frisés bouclés, dorés, m’embellissent surtout ceux du front et des tempes ces derniers ont un reflet argenté et s’en vont en petites frisures me faisant comme une auréole. J’ai vu sur un magnifique vase de Sèvres Psyché, peinte, eh bien je lui ressemble comme un portrait.
Яка шкода, що мене не можна побачити, бо ніхто не повірить тому, що я тут кажу, ще, може, й засміють. А проте я кажу правду, саму лиш правду. Скажуть, що мені здається, ніби я кажу правду, що я себе засліплюю, але ні, зовсім ні.
Quel dommage qu’on ne puisse pas me voir, car on ne croira pas à ce que je dis ici, on se moquera peut-être. Et pourtant je dis la vérité, rien que la vérité. On dira que je pense dire la vérité, que je m’aveugle, mais non, pas du tout.
на полях · annotation ultérieure de Marie, 1880
[Примітка: 1880. Ця краса була недовговічна. Я себе не засліплювала, тож добре бачу, що обличчя моє тепер уже зовсім не таке гарне; зате постать краща...]
[Annotation:!880. Cette beauté n’a eu qu’un temps. Je ne m’aveuglais pas, ainsi je vois bien que ma figure n’est plus du tout si bien à présent: mais la taille est mieux...]
Я добре бачу, коли я негарна. Зрештою, немає нічого мінливішого за моє обличчя.
Je vois bien quand je suis laide. D’ailleurs rien de plus mobile que ma face.
Це, безперечно, Одіффре: до речі, він учора був у нас, я знайшла його візитівку на своєму туалетному столику.
C’est sans doute Audiffret: à propos, il a été hier chez nous, j’ai trouvé sa carte sur ma toilette.
Тож я казала, що це, безперечно, Одіффре приносить щастя моєму обличчю.
Je disais donc que c’est sans doute Audiffret qui porte bonheur à ma face.
Мама помітила цю переміну й сказала мені про це, і тітка теж.
Maman a remarqué ce changement et me l’a dit et ma tante aussi.
Боже мій, дай моєму обличчю й далі лишатися в такому стані.
Mon Dieu, continuez à me laisser dans cet état de figure.
За пʼять хвилин я, може, знову стану лише стерпною.
Dans cinq minutes peut-être je redeviendrai passable seulement.
Я щойно знову на себе глянула... Очі майже чорні, а губи вологі, що це зі мною. Та що ж це зі мною?
Je viens de me regarder encore... Les yeux sont presque noirs et les lèvres humides, qu’est-ce que j’ai donc. Mais qu’est-ce que j’ai donc ?
Очі майже чорні, а губи вологі, що це зі мною, що я така гарна? Це тривожно й неприродно.
Les yeux sont presque noirs et les lèvres humides, qu’est-ce que j’ai donc à être aussi jolie ? C’est inquiétant et pas naturel.
Я сьогодні, як і щодня відтоді, як мені відрекомендували Одіффер, схвильована й збуджена. Це втомлює, але я звикну.
Je suis aujourd’hui, comme tous les jours depuis la présentation d’Audiffer, agitée et animée. Cela fatigue, mais je m’habituerai.
Бавмося, бавмося,
Amusons-nous, amusons-nous,
Доки ми молоді. Зривайте, зривайте свою юність. Як цій квітці, старість Затьмарить вашу красу.
Tant que nous sommes jeunes Cueillez, cueillez votre jeunesse. Comme à cette fleur la vieillesse Fera ternir votre beauté.
Надто якщо мені доведеться терпіти Милорадовича, займімося Одіффре, вони схожі, і це дуже зручно, та не лише це. Мама вчора в театрі сказала із сяючим обличчям:
Surtout si je dois subir Miloradovitch, occupons-nous d’Audiffret, ils se ressemblent et c’est très commode, et pas seulement cela. Maman a dit hier au théâtre avec une figure rayonnante:
— Надю, а чого ж вона все-таки хотіла — познайомитися з ним.2
— Nadia, mais qu’est-ce qu’elle voulait pourtant, faire sa connaissance.
— Нікчема3, — відповіла тітка тим тоном, яким сказала б «любий ангеле», дивлячись на мене.
— Un nul répondit ma tante, du ton qu’elle eut dit, cher ange, en me regardant.
Перебільшують: ми знайомі з ним не тому, що я того хотіла, а тому, що він того хотів. Та байдуже.
On exagère, on ne le connaît pas parce que je l’ai voulu, mais parce qu’il a voulu. C’est égal.
Боже мій, я просила в Тебе маленький роман, і Ти, здається, мені його даруєш. Не відступай, будь поблажливий! Я нетерпляче чекаю завтрашнього дня.
Mon Dieu, je Vous ai demandé un petit roman, Vous semblez me l’accorder. Ne Vous retirez pas, soyez indulgent ! Je suis impatiente du lendemain. .
Я нетерпляче чекаю завтрашнього дня, я вся схвильована, я біжу лягати, аби скоротити час.
Je suis impatiente du lendemain, je suis toute agitée, je cours me coucher pour abréger le temps.
Ось уже втретє я витягаю цей щоденник зі скриньки, щоб дописати те, що спадає мені на думку. Я вся збурена, і моє писання теж.
Voilà la troisième fois que je tire ce journal de la boîte pour ajouter les choses qui me passent par la tête. Je suis toute bouleversée et mon écrit aussi.
Якби я обмірковувала, якби складала, — але я пишу, як думаю, і те, що думаю, а надто — як думаю.
Si je pensais, si je composais, mais j’écris comme je pense et ce que je pense, comme je pense surtout.
Я не торкаюся землі з радості!
Je ne touche pas la terre de joie !
Я бачу себе гарною, і мені здається, що світ належить мені.
Je nie vois belle et il me semble que le monde est à moi.
Я написала Полю листа з латинськими цитатами, щоб утерти носа батькові (я мало не сказала «батько-негідник», але це негарно).
J’ai écrit à Paul une lettre avec des citations latines, pour essuyer le nez à mon père, (j’allais dire faquin de père, mais ce n’est pas bien).
Примітки
В оригіналі ніццькою говіркою: «Cap de Biou !» — помʼякшене божіння, дослівно «Бичача голова!» (biòu — віл, замість Diou — Бог). ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩