❦
Середа, 2 червня 1875
Mercredi 2 juin 1875
Хай мені ще скажуть, що я божевільна, що в мене розпалена уява.
Qu’on aille me dire encore que je suis une folle, que j’ai l’imagination montée.
Є щось незвичайне в моїй голові, і я нізащо в світі не зречуся своїх мрій. Відомо чи невідомо, що, засинаючи, я звикла подумки складати всілякі історії — легкі, серйозні, любовні, трагічні, дивовижні, завжди честолюбні, а раз на рік — прості.
Il y a quelque chose d’extraordinaire dans ma tete et je n’abandonnerai mes rêves pour tout au monde. On sait ou on ne sait pas qu’en m’endormant j’ai l’habitude de composer mentalement toutes sortes d’histoires, légères, sérieuses, amoureuses, tragiques, surprenantes, toujours ambitieuses et une fois par an, simples.
Ну ось одного вечора, цієї зими, я уявила саму себе в білій сукні, у капелюшку, як той, що ношу тепер (а тоді його ще не існувало), зі світлою парасолькою, підбитою рожевим, на прогулянці по майже безлюдній, як то годиться влітку, Англійській набережній, з Одіффре.
Eh bien un soir, cet hiver je me suis représentée à moi-même, en robe blanche, en un chapeau comme celui que je porte à présent (et qui n’existait pas alors) avec une ombrelle claire doublée de rose me promenant à la Promenade des Anglais presque déserte comme il convient en été, avec Audiffret.
Сьогодні о пів на шосту я їду на купання з тіткою, вбрана так, як щойно сказала; Одіффре, помітивши нас, завертає екіпаж і прибуває на дві хвилини пізніше за нас. Я купаюся.
Aujoud’hui à cinq heures et demie je vais au bain avec ma tante, habillée comme je viens de dire, Audiffret en nous apercevant fait tourner sa voiture, et arrive deux minutes après nous. Je me baigne.
— Ну, як купання? — каже він, коли я вийшла з кабіни.
— Eh bien ce bain ? dit-il quand je suis sortie de la cabine.
— Чудове, тільки трохи холодне. Я брехала — мені було тепло.
— Excellent, mais un peu froid. Je mentais j’avais chaud.
— Ах! якщо холодно, — вигукує тітка, — то треба пройтися.
— Ah ! s’il fait froid, s’écrie ma tante, il faut marcher.
І ми йдемо, я посередині, ліворуч Одіффре, праворуч тітка.
Et nous marchons, moi au milieu, à gauche Audiffret, à droite ma tante.
Геть так, як я собі уявляла. Від того вечора ця картина поставала разів із десять, і завжди однаково.
Tout à fait comme j’avais imaginé. Depuis l’autre soir le tableau s’est représenté une dizaine de fois et toujours pareillement.
Сьогодні це дійсність.
Aujourd’hui c’est la réalité.
Безперечно, це річ цілком проста, але прикметна тим, як вона збувається, а ще ж вона не єдина.
Sans doute c’est une chose toute simple mais remarquable à cause de la façon dont elle arrive et puis ce n’est pas la seule.
Якось у Бадені зі мною сталося щось подібне, а потім, уже недавно, у Ніцці того дня, коли я побачила герцога, 13 грудня 1872 року.
Une fois à Bade il m’est arrivé quelque chose de semblable, puis plus récemment à Nice le jour où je vis le duc, le 13 décembre 1872.
Це цікаво, і якби все, що я собі уявляю, отак збувалося, я була б задоволена.
C’est curieux et si tout ce que je m’imagine se réalise comme cela je serais contente.
Саме Гамільтон — та вісь, навколо якої обертаються всі мої мрії.
C’est Hamilton qui est l’axe autour duquel tournent toutes mes fantaisies.
Ну ось, якщо те, що я уявила про нього, збудеться, мені більше не буде чого просити.
Eh bien, si ce que j’ai imaginé de lui, arrive, je n’aurai plus rien à demander.
Тож ми йдемо, а завсідники Набережної витріщають очі, Дюрани більше за інших, — відома ж сварка Дюранів з Одіффре.
Nous marchons donc et les habitués de la Promenade ouvrent de grands yeux, les Durand plus que les autres, on sait la brouille des Durand et des Audiffret.
Монтеккі й Капулетті1.
Montecchi et Capuleti.
Гаразд, завтра вся Ніцца казатиме, що він у мене закоханий, а за тиждень — що я виходжу за нього заміж.
C’est bien, demain tout Nice dira qu’il est amoureux de moi et dans une semaine que je l’épouse.
Юрков і Валіцький підходять до нас, і Джирофла прощається з нами саме тоді, коли ми сідаємо в екіпаж, і так міцно тисне мені руку, що я думаю про це цілий день, і коли я про це думаю, то відчуваю цей потиск руки, і він видається мені не зовсім невинним.
Yourkoff et Walitsky viennent vers nous et Girofla nous quitte au moment où nous montons en voiture, en me serrant si fortement la main que j’y pense toute la journée et quand j’y pense je sens ce serrement de main et il me fait l’effet d’être pas tout à fait innocent.
на полях · annotation ultérieure de Marie
[Примітка: Я відчуваю його навіть тепер, 1877 року. Я вже не відчуваю його 1880 року.]
[Annotation: Je le sens même à présent en 1877. Je ne le sens plus en 1880.]
Він попросив дозволу прийти до нас увечері. Тітка сказала, щоб приходив завтра. Завтра ми музикуємо в родинному колі.
Il a demandé la permission de venir chez nous le soir. Ma tante lui a dit de venir demain. Demain nous faisons de la musique en famille.
Увесь наш дім говорить зі мною про Одіффер, усі сміються й шепочуться, а я всміхаюся й нічого не можу з собою вдіяти.
Toute notre maison me parle d’Audiffer et on rit et on chuchote, et je souris, et je ne puis m’en empêcher.
навскоси
Згубне заохочення родини, бездіяльної, нерозважливої та молодшої за мене.
en travers Funestes encouragements d’une famille désœuvrée et imprudente et plus jeune que moi.
Примітки
В оригіналі італійською: «Montecchi et Capuleti» — ворогуючі родини з «Ромео і Джульєтти»; Марі порівнює з ними ворожнечу Дюранів та Одіффре. ↩