❦
Понеділок, 24 травня 1875
Lundi, 24 mai 1875
Музо! повідай, як ми прогулювалися перед вікнами Джирофли, а він без жилета дивився на нас із одного з тих вікон, ні про що не здогадуючись.
Muse ! dis comment nous nous sommes promenées devant les fenêtres de Girofla, lui sans gilet et nous regardant d’une de ces fenêtres sans se douter de rien.
О Музи, о високий генію, поможіть мені нині. О памʼяте, що записала те, що я бачив.1
O muse o alto ingegno or m’ajutate. O monte ! ch’io scrivessi cio ch’io vidi.
Тут минає твоя шляхетність.2
Qui si passa la tua nobilita .
Зранку я гасаю містом, і о другій усе готове. Овідієві метаморфози — ніщо проти тих, що їх я витворяю.
Dés le matin je cours la ville et à deux heures tout est prêt. Les métamorphoses d’Ovide ne sont rien en comparaison de celles que j’opère.
Відомо ж, що я тримаюся прямо, що в мене широкі плечі, високі груди, круглі й випнуті стегна та зад3, маленькі ноги. За пʼять хвилин я стаю пласким, худим чудовиськом, груди запали, одне плече вище за друге; те, що мало б випинатися, западає, і навпаки, ноги пласкі й довгі, очі запалі, зуби чорні, волосся чорне з сивиною. Убрана в чорну сукню з шовку та гренадину, у каштановий капелюшок, завʼязаний під підборіддям, у вуаль того ж кольору й сині окуляри. Сам диявол не зміг би мене впізнати. Марі й Ольга, у довгих сірих полотняних черевичках без підборів, у сукнях із перкалю, у білявих перуках, з волоссям по спині, у маленьких англійських капелюшках і з обличчями, вкритими густими синіми вуалями, удають двох маленьких дівчаток. І вони дуже добре виходять, бо ж і самі маленькі.
On sait si je me tiens droite, si j’ai les épaules larges, la poitrine haute, les hanches et le postérière [sic] ronds et proéminents, les pieds petits. Au bout de cinq minutes je deviens un monstre plat, maigre, la poitrine rentrée, une épaule plus haute que l’autre; ce qui doit ressortir enfoncé et vice versa, les pieds plats et longs, les yeux enfoncés, les dents noires, les cheveux noirs grisonnants. Vêtue d’une robe noire, soie et grenadine, un chapeau marron noué sous le menton, un voile de la même couleur et des lunettes bleues. Le diable lui-même ne pourrait me reconnaître. Marie et Olga, en longues bottines de toile grise sans talons, en robes de percale, en perruques blondes, les cheveux sur le dos, en petits chapeaux anglais et la figure couverte de voiles bleus, épais, représentent deux petites filles. Et elles sont très bien étant petites comme elle sont.
Ніна, яку я обожнюю за цю поступливість, убрана в чорне, а обличчя вкрите потрійною чорною вуаллю, мов жалібна елегія в довгих жалобних шатах...
Nina que j’adore pour cette complaisance, est habillée en noir et le visage couvert d’un triple voile noir, comme la plaintive élégie en longs habits de deuil...
Отак споряджені, ми прослизаємо сходами, перетинаємо двір і сідаємо у фіакр. Та ось несподіванка — візник Анж, той самий Анж, що служив у нас кілька місяців.
Ainsi arrangées nous nous glissons le long de l’escalier, traversons la cour et montons dans un fiacre. Mais ô surprise le cocher est Ange, le même Ange qui nous a servi plusieurs mois.
А втім, спершу він не впізнає. Коліньйон каже йому відвезти цих англійських паній до Тур-Одіффре.
Cependant, le premier temps, il ne reconnaît pas. Collignon lui dit de conduire ces dames anglaises à la Tour-Audiffret.
Уявіть собі, у якому ми були стані, бо після всіх цих мавпувань на Набережній, у театрі й усюди бути впізнаними — це був би жахливий скандал, про який гомоніла б уся Ніцца, надто тепер.
Je laisse penser quel était notre état, car après toutes ces singeries à la Promenade, au théâtre et partout, être reconnues serait un scandale affreux et dont tout Nice parlerait, surtout maintenant.
Попри мою британську вимову та змінений голос, клятий Анж щось підозрює й усміхається. Йому неважко здогадатися: він у нас служив, я щодня їздила в екіпажі, а сьогодні він бачить, як ми виходимо з дому; передусім він упізнав Ніну, а тоді вгадав і решту.
Malgré mon accent britannique et ma voix changée le maudit Ange se doute et sourit. Il lui est bien facile de deviner, il nous a servi, j’allais tous les jours en voiture et aujourd’hui il nous voit sortir de chez nous, c’est surtout Nina qu’il a reconnue et alors a deviné les autres.
Доїхавши до брами, я заходжу покликати сторожа; той виходить і, побачивши абияк убраних старих та двох ще гірше вбраних дівчаток, дивиться на нас скоса й каже, що немає розпорядження пускати оглядати замок.
Arrivées à la porte, j’entre demander le concierge qui vient et voyant des vieilles mal vêtues et deux petites filles encore plus mal vêtues nous regarde de travers et dit qu’il n’y a pas d’ordre pour laisser visiter le château.
Пʼятифранкова монета його помʼякшує, і ми входимо. Я ставлю йому кілька наївних чужинських запитань, кульгаючи й позираючи на вікна. Я питала, чи господар — барон дʼОдіффре, і чоловік казав «так», аж раптом я помітила юного барона, що в самій сорочці відчиняв вікно й сонними очима дивився, що це за мавпи.
Une pièce de cent sous l’adoucit et nous entrons. Je lui fais plusieurs questions naïves et étrangères, tout en boitant et regardant les fenêtres. Je demandais si le maître était le baron d’Audiffret, et l’homme disait, oui, lorsque j’aperçus le jeune baron en chemise ouvrant la fenêtre et regardant avec des yeux endormis qui étaient ces singes.
Та найкумедніше те, що сторож каже нам, ніби господар в Італії, а в замку самі лише слуги. Нічого не розумію.
Mais ce qui est drôle c’est que le concierge nous dit que le maître était en Italie, que dans le château il n’y avait que les domestiques. Je n’y comprends rien.
Я була сподівалася проникнути в дім, та не врахувала нашого жебрацького вигляду. Довелося вдовольнитися прогулянкою попід вікнами, а це, запевняю вас, було вже доволі зухвало.
J’avais bien espéré pénétrer dans la maison, mais j’avais compté sans notre apparence de solliciteuses. Il fallait se contenter d’une promenade sous les fenêtres et c’est encore bien hardi je vous assure.
Ми були геть мокрі від поту, перуки, стрічки та вуалі душили, а була ж лише четверта година.
Nous étions en nage, les perruques, les rubans et les voiles étouffaient et il n’était que quatre heures.
Ми проїжджаємо вулицями й вітаємося з усіма більш-менш пристойними людьми. У нашому екіпажі від цього зчинилися такі веселощі, що я мало не задихнулася.
Nous nous promenons par les rues et saluons tous les gens un peu bien. Ce qui produisit une telle gaieté dans notre voiture que je faillis étouffer.
Одіффре йде на купання, ми за ним; купальники приймають нас з усіма почестями, як новоприбулих, Саетоне вставляє монокль і розглядає нас, а тоді відвертається, мов від чогось шкідливого. Я сідаю на лавку з Ніною осторонь, а діти долі граються камінцями.
Audiffret va au bain, nous le suivons, les baigneurs nous font les honneurs comme à de nouvelles venues, Saëtone met son monocle et nous examine puis se détourne comme d’objets malfaisants. Je m’assieds sur un banc avec Nina à l’écart et les enfants par terre jouent avec les cailloux.
Цієї миті надходить Коліньйон із Діною. Діна в моїй білій сукні, у моєму капелюшку, з моєю парасолькою й густою білою вуаллю, у моїх накладних кучерях. Їй призначено вдавати мене! — і це мені вдалося. Юрков прийняв її за мене, та й сама я щомиті лякалася, дивлячись на неї.
En ce moment arrive Collignon avec Dina. Dina en ma robe blanche, mon chapeau, mon ombrelle et un voile blanc épais, mes fausses boucles. Elle est destinée à me représenter ! et j’ai réussi. Yourkoff l’a prise pour moi, et moi-même à chaque instant m’effrayais en la regardant.
викресленоДжирофла одразу тихенько наближається
Усі прийняли її за мене, бо ми майже одного зросту, вона трохи нижча, а ще ж мій убір тут, як і всюди, єдиний у своєму роді. Джирофла одразу тихенько наближається до неї й дивиться; я страшенно злякалася і, не маючи змоги заговорити до Діни, кажу панові Сапоженікову по-російськи, доволі гучно, щоб Діна почула: «Опустіть парасольку, він упізнає», — вона зрозуміла й зробила, як я сказала.
Tout le monde l’a prise pour moi, car nous sommes à peu près de la même taille, elle un peu plus petite, et puis mon habillement est unique ici comme partout. Aussitôt Girofla se rapproche doucement d’elle et la regarde, j’eus très peur et ne pouvant parler à Dina, je dis à M. Sapogenikoff en russe assez haut pour que Dina entende: Baissez votre ombrelle, il reconnaîtra, elle comprit et fit ce que je disais.
Дель Борго, дʼОзак, усі завсідники купалень нас бачили й приймали Діну за мене, а мене — за якусь пані Семюелс.
Del Borgo, d’Auzac, tous les habitués des bains nous virent, prenant Dina pour moi et moi pour une Mme Samuels.
Я насилу стримувалася, щоб не зареготати.
Je me tenais à quatre pour ne pas rire.
Лишатися довше ставало небезпечно; я виходжу, усе кульгаючи й дбаючи про те, щоб підняти сукню, аби видно було мої гарненькі ноги завдовжки в лікоть. Опинившись у фіакрі, ми мчимо додому, Діна теж; я знову набуваю своєї первісної подоби, вона — своєї, на щастя для мене, а щодо неї... Зрештою, вона біжить на купання із Сапоженіковими, а я, запнута вуаллю, як була вона, теж кидаюся на купання. Словом, ми граємо оперету «Жирофле-Жирофла». Коліньйон лишається вдома, а я сама йду пішки. Я застаю їх — сидять поряд із Джирофлою та компанією, і всі повертаються до мене.
Rester plus longtemps devenait dangereux, je sors toujours boitant et ayant soin de relever ma robe pour que l’on voie mes jolis pieds longs d’un coude. Une fois en fiacre nous courons chez nous, Dina aussi, je reprends ma forme première, elle la sienne, pour moi heureusement, pour elle... Enfin, elle court au bain avec les Sapogenikoff et moi voilée comme elle l’était me précipite aussi au bain. En un mot c’est l’opérette « Girofla-Girofla » que nous jouons. Collignon reste à la maison et moi seule à pied. Je les trouve assises à côté de Girofla et compagnie, tous se tournent vers moi.
— Ах! нарешті, ось і ви, та де ж ти була, Марі?
— Ah ! enfin, vous voilà, où donc étais-tu, Marie ?
— Та я ж вас шукала, я була тут із панною Коліньйон півгодини тому.
— Mais je vous cherchais, j’étais ici avec Mlle Collignon il y a une demi-heure.
І я хутко скидаю вуаль. Я червона, мов вишня. Джирофла дивиться на мене. Ми ні на кого не дивимось і сміємося. Паріс купається; захоплені прикладом, ми біжимо до кабіни, роздягаємось і одна за одною, мов Панургові вівці, кидаємось у море з помосту! Ніколи я не була така весела, ніколи ми не накоїли стільки дурниць; ми вертаємось у тріумфі. Паріс тягне дошку, до якої привʼязана Діна, я тримаю Діну за ноги, а Марі — мене.
Et je m’empresse de me débarrasser du voile. Je suis rouge comme une cerise. Girofla me regarde. Nous ne regardons personne et rions. Paris se baigne, entraînées par l’exemple, nous courons à la cabine, nous déshabillons et l’une après l’autre comme les moutons de Panurge, nous précipitons dans la mer du haut du pont ! Jamais je n’étais si gaie, jamais nous n’avons tant fait de bêtises, nous rentrons en triomphe. Paris tire la planche, à laquelle est attachée Dina, je tiens Dina par les pieds et Marie me tient par les miens.
Ніна весела, мов ангел; вона розповідає все з таким кумедним і таким несподіваним холоднокровʼям, що можна вмерти зо сміху.
Nina est amusante comme un ange, elle raconte les choses avec un sang-froid si comique et si surprenant qu’on meurt de rire.
Виявляється, що ці пани, коли ми виходили з кабіни, заходилися розсідатися, як ото в цирку, коли зʼявляється найкраща наїзниця4.
Il paraît que ces messieurs quand nous sortîmes de la cabine: commencèrent à faire asseoir, comme on fait dans un cirque quand apparaît la meilleure écuyère.
Вона каже, що я кидаюся так, як падають з дахів статуї на картинах, що зображають останній день Помпеїв. Хай йому грець, я в захваті.
Elle dit que je me jette, comme tombent des toits les statues dans les tableaux représentant le dernier jour de Pompei. Diable, j’en suis enchantée.
Джирофла й компанія виходять після нас.
Girofla et compagnie sortent après nous.
За обідом — зовсім інша річ: дідусь, якому набридло щомиті чути «Джирофла», заходжується з нами жартувати.
A dîner c’est bien autre chose, papa las d’entendre à chaque instant Girofla se met à plaisanter avec nous.
— «Знайшли собі якогось Ґалулу, Ґалулю, Талулу, що за чорт! та це ж мужлай! Чого вони приходять витріщатися на жінок на купанні! Треба йому сказати: свиня, ти ж не кінь5».
— « Vous avez trouvé un Halula, un Halulu, un Talulu, quel diable ! c’est un paysan ! Pourquoi ils viennent regarder les femmes au bain ! Il faut lui dire, cochon tu n’es pas un cheval
Дідусь хотів був вести далі, та це було неможливо.
Papa voulait continuer mais c’était impossible.
— Ха! ха! ха! — кричить Паріс, — свиня, ти ж не кінь!
— Ha ! ha ! ha ! crie Paris, cochon tu n’es pas un cheval !
— Ха! ха! ха! — повторює Діна, — свиня, ти ж не кінь!
— Ha ! ha ! ha ! répète Dina, cochon tu n’es pas un cheval !
— Хо! хо! ха! ха! — повторюють усі.
— Ho ! ho ! ha ! ha ! répètent tous.
Боже мій, Боже мій, дякую Тобі, що не дав мені задихнутися. А було ж до того зовсім близько.
Mon Dieu, Mon Dieu, je Vous remercie de ne pas m’avoir laisser étouffer. J’étais bien près de l’être.
Великий Боже, дякую Тобі, що зробив мене такою міцною! Нічого в мені не зламалося.
Grand Dieu je Vous rends grâce de m’avoir faite si solide ! Rien n’a été cassé dans moi.
А це дивовижно.
Et c’est surprenant.
Розпалені дурницями цілого цього дня, цього турецького карнавалу, ми сміялися з усього, але так, але так, що я й досі задихаюся.
Excités par les bêtises de toute cette journée, de ce mardi gras turc, on riait de tout, mais tant, mais tant, que j’étouffe encore en ce moment.
А Паріс нічого не знає. Ніна від нього ховається, вона його боїться.
Et Pâris qui ne sait rien. Nina se cache de lui, elle le craint.
Після обіду всі співають у саду, навіть дідусь! Оце концерт!
Après dîner tout le monde chante au jardin, même papa ! Quel concert !
Бідне ж я створіння, що не вмію розповісти, до чого це було кумедно, переказати всі дотепи, повторити все, все. Ні, слово честі, я млію. О! як же я бавилася, і то щиро.
Pauvre créature que je suis de ne savoir pas raconter combien c’était drôle, redire toutes les saillies, répéter tout, tout. Non, ma parole d’honneur, j’en pâme. Oh ! que je me suis amusée et sincèrement.
Так, співай, співай, і справді геть невинно, — а Джирофла?
Oui chante, chante, bien innocement en effet et Girofla ?
Примітки
В оригіналі італійською (з Дантового «Пекла», пісня II): «O muse o alto ingegno or mʼajutate. O monte ! chʼio scrivessi cio chʼio vidi.» Марі цитує по памʼяті з помилками (зокрема monte замість Дантового mente — «памʼять»). ↩
В оригіналі італійською (з Данте): «Qui si passa la tua nobilita .» У Данте: qui si parrà la tua nobilitate — «тут виявиться твоя шляхетність». ↩
У Марі: le postérière [sic] (мало б бути postérieur). ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
«Свиня, ти ж не кінь» — дідусь переказує російське прислівʼя дослівно (абсурдистська лайка). ↩