❦
Вівторок, 25 травня 1875
Mardi, 25 mai 1875
Я киплю, я палаю, я плавлюся!
Je bous, je brûle, je fonds !
Бо це велика справа замку Кастелардо — як у «Мадам Ерцгерцогині»1.
Car c’est la grande affaire du château de Castellardo -comme dans « Madame l’Archiduc ».
Та не забуваймо спершу сказати, що я робила на купанні.
Mais n’oublions pas de dire d’abord ce que j’ai fait au bain.
Іду туди зі своїми адʼютантами; Валіцький і Юрков ідуть за нами.
J’y vais avec mes aides de camp, Walitsky et Yourkoff nous suivent.
Джирофла побачив, як ми прийшли, і щойно ми сіли, його секундант, Саетоне, підходить до нас, а потім і він сам, ніби хоче сказати: о! о! ось і ви.
Girofla nous vit arriver et aussitôt que nous nous assîmes, son second, Saëtone, vient près de nous puis lui en ayant l’air de dire : oh ! oh ! vous voilà.
Щойно він наближається, я кажу: «Ну ж бо, ходімо, Марі, Ольго» — і ми йдемо геть.
Aussitôt qu’il s’approche je dis: Allons, partons Marie, Olga - et nous partons.
Ось ти й спіймався на гачок, прекрасний ніццянцю. Ти цього не сподівався! Він виходить услід за нами.
Tu es bien attrapé beau Niçois. Tu ne t’y attendais pas ! Derrière nous il sort.
Так тобі й треба, голубонько моя, у тебе є характер.
C’est bien fait ma chère fille, tu as du caractère.
викресленоЯ вбираюся до театру
Я була така зворушена (на купанні) любʼязністю Люсі, яка підійшла, взяла мене за руку й заговорила зі мною. Я така самотня, така покинута, що найменший вияв чемності мене розчулює.
J’étais si sensible (au bain) à l’amabilité de Lucie qui est venue me prendre par la main et me parler. Je suis si seule, si délaissée que la moindre marque de politesse m’attendrit.
До театру я вбираюся, біла сукня від Ворта. Мої секундантки теж у білому, тітка теж, і Паріс теж.
Pour le théâtre je fais toilette, robe blanche de Worth. Mes secondes sont aussi en blanc, ma tante aussi et Pâris aussi.
Я хотіла вбратися інакше, але подумала, що, попри одноманітність кольору, я завжди буду не така, як усі, завжди сама собою.
Je voulais m’habiller autrement, mais j’ai pensé que malgré l’uniformité de la couleur je serai toujours différente des autres, toujours moi-même.
Щойно Равель виходить на сцену, я кидаю йому букет, і він обдаровує мене двома своїми мавпячими усмішками — він чарівний.
A l’entrée de Ravel en scène, je lui jette un bouquet et il m’adresse deux de ses sourires de singe, il est charmant.
Ґалула з Одіффером.
Galula est avec Audiffer.
Минулої неділі мені кортіло задля забави спинити його на вулиці (його, Ґалулу) й розпитати про Дефоржа, нотаря, у якого він працює.
Dimanche dernier je voulais pour nous amuser l’arrêter dans la rue (lui Galula) pour lui demander des nouvelles de Desforges, le notaire chez lequel il travaille.
Вірна своїй обітниці зневаги, я не дивлюся вниз. Але двері відчиняються, і Марі вигукує: Ось Ґалула!2
Fidèle à ma promesse de mépris je ne regarde pas en bas. Mais la porte s’ouvre et Marie s’écrie: Voilà Galula !
Після перших фраз:
Après les premières phrases:
— Як ся має пан Дефорж, — питаю я, — чи правда, що він занедужав?
— Comment va M. Desforges, dis-je, est-ce vrai qu’il est malade ?
Марі й Ольга пирскають, а я, прокусивши собі губи до крові, роблю, як вони, Ґалула дивиться й бере з нас приклад, тітка й Паріс підхоплюють. Цілих пʼять хвилин мосьє Дефорж нас бавить, я жартую й пустую з малим Алулагом.
Marie et Olga éclatent et moi, après m’avoir mordu les lèvres jusqu’au sang fais comme elles, Galula regarde et suit notre exemple, ma tante et Pâris font chorus. Pendant cinq minutes maître Desforges nous amuse, je plaisante et badine avec le petit Alulag.
Коли ми вгамовуємось, він нахиляється до тітки: «Пані, я маю просити у вас дозволу», — а тоді тихіше: «дозвольте відрекомендувати вам мого друга, пана Еміля Одіффре». Далі я вже не слухаю. У мене наче штопор у серці, і я сповнена радості й утіхи. Несподіваного тріумфу ^1^
Quand nous nous calmons il se penche vers ma tante: Madame, j’ai une permission à vous demander, puis plus bas, permettez-moi de vous présenter mon ami M. Emile Audiffret. Je n’écoute pas davantage. J’ai comme un tire-bouchon dans le cœur, et suis remplie de joie et d’aise. De triomphe inespéré ^1^
на полях · annotation ultérieure de Marie, 1877
[Примітка: 1877. Одна з найпрекрасніших митей мого життя. 1880. Підтверджено.
[Annotation: 1 877. Un des plus beaux moments de ma vie. 1880. Approuvé.
Не як така, що мала б самостійну вартість, але це найбільший обсяг радості, якого я зазнала в житті; визнаю це, водночас визнаючи, що це, безперечно, не була ані найпрекрасніша подія, ані найблискучіший тріумф.]
Non comme ayant une valeur intrinsèque mais c’est le plus grand volume de joie que j’aie eu dans ma vie, le reconnais tout en reconnaissant que ce n’était certes ni le plus bel événement ni le plus éclatant triomphe.]
Я часто бажала, і багато чого, і ніколи бажане не справджувалось, ніколи я не зазнавала такого палкого, такого приємного, такого повного вдоволення. Я не вірила власним вухам.
J’ai souvent désiré et bien des choses, et jamais ce que j’ai désiré ne s’est accompli, jamais je n’ai éprouvé un contentement aussi ardent, aussi agréable, aussi satisfaisant. Je n’en croyais pas mes oreilles.
на полях · annotation ultérieure de Marie, 1877
[Примітка: 1877. Найбільша втіха, якої я досі зазнала, можливо, тому, що це було вперше.
[Annotation: 1877. Le plus grand plaisir que j’ai eu jusqu’à présent, peut-être parce que c’était la première fois.
1880. Підтверджено. Загалом це було майже ніщо, але втіхи я з цього мала на сто тисяч разів.]
1880. Approuvé. En somme ce n’était presque rien mais j’en ai eu du plaisir pour cent mille fois.]
Видно, що я щира, що не маніжуся, не вдаю погорди. Марі й Ольга кидаються до мене; Ідіть собі, ідіть собі3, — кажу я їм, не ворухнувшись, бо в ложі Дюранів, схований за товстуном Саетоне, Одіффер пильнує, яке враження справляють слова його друга. Даніс із-за плеча того ж громовідводу лорнетує нас.
On voit que je suis sincère, que je ne fais pas la petite bouche, la dédaigneuse. Marie et Olga bondissent vers moi, Allez-vous en, allez-vous en, leur dis-je sans bouger car dans la loge des Durand, caché derrière le gros papa Saëtone, Audiffer guette l’effet que produisent les paroles de son ami. Danis, de derrière l’épaule du même paratonnerre, nous lorgne.
Нарешті! давно вже час, після шести місяців розпачливого кокетства. Я вже замишляла помсту. Добрі люди, слухайте кінець цієї історії.
Enfin ! il était temps, après six mois d’une coquetterie désespérée. Je méditais déjà une vengeance. Bonnes gens écoutez la fin de l’histoire.
Мені здалося, що Ґалула сказав: у наступному антракті.
J’ai cru entendre dire à Galula - dans le prochain entracte.
Скільки тяглася ця пʼєса — годі й сказати. Я наче на розпеченому вугіллі, і серце моє калатає. А чому? Через чоловіка, якого я не кохаю ані трохи. Чому?
Ce qu’a duré la pièce est impossible à dire. Je suis sur des charbons brûlants et mon cœur bat. Et pourquoi ? Pour un homme que je n’aime pas même un peu. Pourquoi ?
Бо я думала, що він мене кохає, а в світі немає радості, рівної тій, якої зазнаєш, знаючи себе коханою чи вважаючи себе такою. Жінки, справжні жінки мене зрозуміють.
Parce que je pensais qu’il m’aime et qu’au monde il n’y a pas une joie égale à celle qu’on éprouve en se sachant ou en se croyant aimée. Les femmes, les véritables femmes me comprendront.
Завіса падає, Ґалула й Джирофла стоять обійнявшись, нарешті вони виходять. Я опановую вираз обличчя, а в мене всередині все тремтить. Чекаю хвилину, дві хвилини, три, пʼять, десять хвилин, нарешті дзвонять, завіса підіймається, і двоє чоловіків, Альмавіва й Фігаро, входять.
Le rideau tombe, Galula et Girofla se tiennent embrassés, enfin ils sortent. Je compose ma figure, et tout tremble en moi. J’attends une minute, deux minutes, trois, cinq, dix minutes, enfin on sonne, le rideau se lève, et les deux hommes, Almaviva et Figaro entrent.
Що це означає? Знаєте, що він утнув, — це вже занадто, таки занадто. О! як же я впала з висоти!
Qu’est-ce à dire ? Savez-vous ce qu’il a fait est fort, très fort. Oh ! que je tombe de haut !
Ах! негідник! Ах! зрадник! о шельмо!
Ah ! misérable ! Ah ! traître ! oh faquin !
Я вже не знаю, де я, мені хотілося б крізь землю провалитися. Гарна образа.
Je ne sais plus où je suis, je voudrais être sous terre. Un bel affront.
Гляньте лиш на цю собачу пику, на цю мавпу замість чоловіка. Це він із мене глузує!
Voyez-vous ce chien de visage, ce singe d’homme. C’est lui qui se moque de moi !
Тисяча громів! Ми всі наче занурені в теплувату воду.
Mille tonnerres ! Nous sommes toutes comme trempées dans de l’eau tiède.
Остання пʼєса видається мені огидною, та я все ж сміюся й тримаюся якомога краще.
La dernière pièce me paraît détestable, je ris cependant et fais aussi bonne figure que possible.
Цей нікчемний хлопчисько не може всидіти спокійно: то закидає руку на шию своєму Фігаро, то пересідає, то знов пересувається, наче на голках, і йде геть, не дочекавшись кінця.
Le misérable garçon ne se tient pas tranquille, tantôt il jette son bras autour du cou de son Figaro, puis il change de place, se déplace de nouveau, il a l’air d’être sur des épingles et s’en va avant la fin.
Ґалула бачить, як ми відʼїжджаємо; на щастя, я чемно кажу йому добривечір, хоч мені кортіло його задушити.
Galula assiste à notre départ, heureusement je lui dis poliment bonsoir, j’avais envie de l’étrangler.
Кажу «на щастя», бо вони не такі вже нікчемні, як я гадала, — зараз побачимо.
Je dis heureusement parce qu’ils ne sont pas si misérables que je croyais, on va voir.
І бачу бридкого Одіффре, що сидить [унизу] біля «Золотого дому». Яке страхіття!
Et je vois l’affreux Audiffret assis [au bas] de la Maison Dorée. Cette horreur !
Усю дорогу я не могла отямитися від подиву. Та о щастя! Дивуйтеся з Бога!
Je ne pouvais revenir de ma surprise le long de la route. Mais ô bonheur ! Admirez Dieu !
Я була в жахливому стані й не знала, як заспокоїтися; переказую тітці слова Ґалули:
J’étais dans un état affreux et ne savais comment me tranquilliser, je répète à ma tante les paroles de Galula
— Та ні, — каже вона, — він не казав «у наступному антракті».
— Mais, dit-elle il n’a pas dit dans le prochain entracte
— Як це не казав!
— Comment il n’a pas dit !
— Ні, не казав, він сказав, що... Пані, дозвольте відрекомендувати вам одного з моїх друзів, пана Еміля Одіффре, а тоді стишив голос: він давно вже мене мучить, але я мав спершу спитати, чи ви того бажаєте.
— Non, il n’a pas dit, il a dit que... Madame, permettez-moi de vous présenter un de mes amis M. Emile Audiffret, et puis il a baissé la voix, il me tourmente depuis longtemps mais je devais vous demander si vous le voulez.
Ось слова моєї тітки — але чи це Ґалулині слова?
Voilà les paroles de ma tante, maintenant sont-ce celles de Galula ?
Чому ж тітка моя — особа, якій не можна йняти віри?
Pourquoi ma tante est-elle une personne indigne de foi ?
У неї поважна звичка перекручувати всі слова й усі факти. Надто цього разу мені так хочеться їй повірити, і, доклавши певних зусиль, я цього досягаю — хоч і не цілком.
Elle a la respectable habitude de pervertir toutes les paroles et tous les faits. Surtout cette fois je voudrais tant la croire et, avec quelque effort j’y parviens, pas entièrement cependant.
Я кидаюся в ліжко, аби скоротити час, мені бракує терпцю чекати до завтра, щоб розповідати, щоб обмірковувати.
Je me jette dans mon lit pour abréger le temps, je n’ai pas la patience d’attendre demain pour raconter, pour commenter.
Або це підлий позер, або грубий неотеса!
Ou c’est un vil poseur ou c’est un grossier mal élevé !
Примітки
Madame lʼArchiduc — опера-буф Жака Оффенбаха (театр Буфф-Парізьєн, 1874), фарс про змови в італійському герцогстві. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩