Вівторок, 11 травня 1875

На обіді в нас усі Сапоженікови. Я люблю, коли вони бувають у нас, але через це лягаю пізно, бо ввечері всі лишаються в саду, і ми сміємося та кричимо.
Ми вчотирьох хапаємо Марквич і несемо її в сад. Звісно, через це ми кричимо й регочемо, мов божевільні, а то й гірше.
Я раз у раз говорю про те, щоб стати королевою, та й інші теж.
Я привчаю їх до пустощів.