Середа, 12 травня 1875

Я вже сама себе не чую, така спека.
Я була твердо постановила провести літо в Ніцці, окрім подорожі до Росії, але тут на сонці тане все, навіть найкращі постанови. Після Росії я їду на морські купання до Англії; цей задум влаштовує мене зі ста причин — він, можливо, дозволить мені уникнути фатуму!
До речі, про мій фатум: схоже, він і досі закоханий, мати відіслала його до Одеси, де він захворів на черевний тиф. Вода ніжного серця, як ми кажемо. Мама прийшла сповістити мені цю новину, поки я вчилася: Муссю, Гриця одружується.
— Гаразд, я добре знала, що ви мені сповістите, бо, щоб про це говорити, ви прибираєте особливого виразу, якого не маєте за інших нагод.
Я йду до моря з усіма іншими й купаю Віктора Фредеріка, цього чудового пса.
Я обгораю, а обгорівши, бліднею. Як завжди влітку в Ніцці.
Ні, кляте місто, ти не отримаєш мене на літо.
Я повертаюся з театру; Джирофла-Джирофле-Джирофла був такий блідий, що видався мені цікавим. То було закриття «Буфів», у п'ятницю починаються вистави Равеля. Я зовсім не дивилася на Джирофлу й не можу сказати, чи дивився він на мене; раз, проходячи повз, мені здалося, що я бачила, як він обернувся й дивиться, спершись руками на спинку крісла.
Бідолашний хлопчина, його блідість справді прихиляє мене до нього.
На виході, коли екіпаж уже рушив, я знов його побачила, але цього разу червоного. Блідий він цікавий, червоний — приємно мене смішить.
Найдивовижніше в усьому цьому те, що, попри мої недавні слова, два роки, два місяці й двадцять один день — лише слова; я закохана в цього чоловіка дужче, ніж будь-коли, що аж дивно! Мені було чотирнадцять, і вже понад два роки, як я його не бачила. Дурниці — хіба ж я не казала, що, сама того не відаючи, кохала його від першої миті, бо коли я вперше почула його ім'я, то запам'ятала його, бо воно дивно мене вразило.
Кому мені треба казати, що я його кохаю, кого запевняти? До біса манірність! Я його кохаю, я його бачу, я його пам'ятаю — ось і все.
Щойно вийшовши заміж, я подамся до нього, бо моя свобода почнеться саме від мого шлюбу. Хоча мало б бути навпаки.
Бачите, як влаштований світ!

Примітки

Незрозумілий родинний вислів L'eau de cœur tendre («вода ніжного серця»), можливо, іронічний натяк на любовну недугу, що нібито призводить до хвороби.
По-російськи в оригіналі: Муссю, Гриця одружується (Moussia, Gritsia se marie) — Мусся — родинне зменшене ім'я Марі, Гриця — зменшене від Григорій (тобто Мілорадович).