Вівторок, 30 березня 1875

Мій клятий брат їде до Росії з Сашею. Ця тварина витягує гроші з усього. Щойно продав мені свої Дюма, Гюго і В. Скотта за шістдесят франків. Зауважте, що він не міг їх везти — бо, щоб ввезти книги до Росії, їх треба пропустити через цензурний комітет — а це забрало б два місяці й завдало б безлічі клопоту.
Ми були з Надею у Ніни. Я звикла до цієї родини, хоча в ній нема нічого особливо привабливого. Сьогодні ввечері в опері — «Севільський цирульник».
У нас ложа прямо навпроти сцени (блакитна сукня, дуже добре).
Перший акт минув; Саша з Надею, захопившись якоюсь сімейною суперечкою, затримали нас, і Надя не пішла — так що я одна з Марі і Сашею.
Джирофла видається мені чарівним, і я дуже незадоволена, що він ходить до панни Буено й залицяється до неї. Марі, яка ні в чому не сумнівається, запевняє, що він робить це навмисне. Я повертаюсь зовсім як кобила без підків, підібгавши хвіст, мов побитий пес. Буде мені наука, як виділяти тих, хто мене не виділяє. І ще якби це був якийсь плобстер, а то ж такий чоловік! Тьху! Я принижена.

Примітки

В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
«Цензурний комітет» — царська цензура для книг, що ввозилися до Росії; огляд тривав місяцями. ↩
«Кобила без підків» — «déferrée», тобто розкута, без підків: переможена, пригнічена; ідіоматичне порівняння. ↩
В оригіналі: «plobster» — Маріїне власне слівце для чоловіків, які привертають її увагу; походження слова невідоме. ↩