❦
Понеділок, 22 березня 1875
Lundi, 22 mars 1875
Мені здається, я божеволію, — я молюся Богові, але ні на що не сподіваюсь, більше не вірю. Я більше ніж нещасна.
Je pense devenir folle, je prie Dieu mais je n’espère rien, je ne crois plus. Je suis plus que malheureuse.
Раніше я нічого не мала — тепер маю не більше. Але раніше я вірила в Бога, а тепер вже ні. Жах! Я вірю — але Він мене більше не чує. Він мене залишив, Він мене випробовує. Я не Йов, я ремствую, я бунтую, я кричу, я плачу, я богохульствую!
Avant je n’avais rien, à présent je n’ai pas davantage. Mais avant je croyais en Dieu et à présent je n’y crois plus. Horreur ! J’y crois mais Il ne m’entend plus. Il m’a abandonnée, Il m’éprouve. Je ne suis pas Job, je murmure, je me révolte, je crie, je pleure, je blasphème !
Щасливі язичники — вони могли вдаватись до кількох божеств; покинуті одними, зверталися до інших. У мене лише один Бог — і Він мене покидає.
Heureux païens qui pouvaient avoir recours à plusieurs divinités, abandonnés des unes, ils se tournaient vers les autres. Je n’ai qu’un Dieu et il me délaisse.
Невже Він мене більше не почує? Невже покине назавжди навіки! Безумна — я кажу «покине», а Він уже покинув мене.
Ne m’entendra-t’il plus ? M’abandonnera-t-il pour toujours jamais ! Folle, je dis m’abandonera-t-il. Il m’a abandonnée.
Дух зла нашіптує мені бунт; Бог хоче мене випробувати — але в мене нема сил, я плачу і впадаю у відчай! Щасливі ті, кому ще немає шістнадцяти — у них є час. Непомітно я стала панною. Навіщо?
Le génie du mal me souffle la révolte, Dieu veut m’éprouver, mais je n’ai pas de force, je pleure et me désespère ! Heureux ceux qui n’ont pas seize ans, ils ont du temps. Sans m’en apercevoir je suis devenue jeune fille. Pourquoi ?
Навіщо мені дано так багато розуміти і так багато жадати? Чому я не шматок мʼяса, як Діна, — чому? Якщо я ніщо, якщо малоймовірно, що я стану тим, чим хочу бути, якщо Бог відвертається від мене і допускає, щоб я в Ньому сумнівалась, — навіщо Він дав мені розум, амбіцію, жагу слави?
Pourquoi m’est-il donné de tant comprendre ? et de tant désirer. Pourquoi ne suis-je pas un morceau de viande comme Dina, pourquoi ? Puisque je ne suis rien, puisqu’il n’est pas probable que je deviendrai ce que je veux être, puisque Dieu se détourne de moi et permet que je doute de Lui, pourquoi m’avoir donné l’esprit, l’ambition, la soif de célébrité ?
Чому ж Він не створив мене такою, як інші, коли вже я гнию в тіні!
Pourquoi ne pas m’avoir faite comme les autres puisque je moisis dans l’ombre !
Я негідна — але хіба Алківіад, Александр, Цезар були гідні?
Je ne suis pas digne, Alcibiade, Alexandre, César étaient-ils dignes ?
То були екстравагантні люди, честолюбці, жадібні до популярності, слави, — такі, як я!
C’étaient des extravagants, des ambitieux, des gens avides de popularité, de gloire, comme moi !
У них були можливості — але що можу я? У нашому жалюгідному столітті за найменшу дрібницю кидають каменем.
Ils eurent des occasions, mais moi que puis-je. Puisque dans notre misérable siècle pour la moindre des choses on jette la pierre.
Одягатись краще за інших — вже привід для осуду. Що можу я! Боже, надихни мене.
S’habiller mieux que les autres est un sujet de blâme. Que puis-je ! Dieu inspirez-moi.
Мій голос, спів — це лише минуща слава. Мені шістнадцять — час летить, і, як сказав хтось, я не памʼятаю хто, — мить, коли я пишу, вже далека від мене.
Ma voix, le chant n’est qu’une gloire passagère. J’ai seize ans, le temps fuit et comme a dit je ne sais plus qui l’instant ou j’écris est déjà loin de moi.
Я схожа на Цезаря, що плакав, дивлячись на статую Александра1: у його роки той вже був великим, а сам він — ще ні.
Je suis comme César qui pleurait en regardant la statue d’Alexandre, parce qu’à son âge il était déjà grand, et que lui ne l’était pas encore.
О амбіція — мука одних, найвище блаженство інших. Я проклинаю себе і радію тому, що я така, яка є. У мої роки я хотіла б уже бути. Хто знає — чи буду колись.
O ambition, tourment des uns, félicité suprême des autres. Je me maudis et me félicite d’être ce que je suis. A mon âge j’aurai voulu être. Qui sait, serai-je jamais.
Я або помру, або піднесусь.
Je mourrai ou je parviendrai.
За мене — ніщо, а проти мене — все.
Je n’ai rien pour et j’ai tout contre moi.
У мене немає щастя бути нічим — я досить велика, щоб не бути більшою.
Je n’ai pas le bonheur d’être rien, je suis assez pour ne pouvoir être davantage.
О, якби мені не було чого втрачати!
Oh ! si je n’avais rien à perdre !
У мене велика краса тіла, пристойна краса обличчя — і досить знань, щоб знати, скільки мені їх ще треба. Я вся — амбіція.
J’ai une grande beauté de corps, une convenable de figure et assez de science pour savoir combien il m’en faudrait. Je suis faite d’ambition.
Цього достатньо, щоб скотитися в небуття або піднестись до небес.
En voilà assez pour dégringoler dans le néant ou pour s’élever jusqu’aux cieux.
Я не матиму ні того, ні іншого — матиму посередність.
Je n’aurai ni l’un ni l’autre, j’aurai la médiocrité.
Я кохаю маму і, здається, кохаю одного чоловіка. Але кохання для мене — лише доповнення, примха, розвага; і я жертвую ним — хоч би яке воно було — заради амбіції.
J’aime ma mère, et je crois aimer un homme. Mais l’amour pour moi n’est qu’un accessoire, un caprice, un passe-temps, et je le sacrifie quelqu’il soit à l’ambition.
Вийти за Росіянина — о глузування! Народжувати дітей і мати щасливу старість. Це може зробити будь-яка нікчема.
Epouser le Russe, ô dérision ! Faire des enfants et avoir une vieillesse heureuse. Chaque faquine peut en faire autant.
Єдиний спосіб вирватися звідти, де я тепер, — це багатство. Ніколи ще не було яскравої слави без золота.
Le seul moyen par lequel je pourrai sortir d’où je suis c’est la richesse. Il n’y a jamais eu de gloire éclatante sans or.
Бідні люди — порядні люди, шановані — часто, частіше ж — невідомі.
Les gens pauvres sont des gens de bien, honorés souvent, plus souvent ignorés.
Це не те, що мені потрібно — не для того я народилась. Неможливо, щоб Бог створив мене даремно, щоб дав мені розум і це неосяжне, неймовірне, несказанне марнославство, цю жагу галасу і блиску, — даремно.
Ce n’est pas ce qu’il me faut, ce n’est pas pour cela que je suis née. Il est impossible que Dieu m’ait faite pour rien, qu’il m’ait donné l’intelligence et cette vaste incommensurable inouïe vanité, cette soif de bruit et d’éclat, pour rien.
Отже, колись я таки чимось стану — але коли, але чим? А якщо ні. Неможливо, кажу, неможливо — Бог мене бачить. Він мене чує, Він мене вислухає.
Je serai donc un jour, mais quand, mais quoi ? Et sinon. Impossible dis-je, impossible Dieu me voit. Il m’entend, Il m’exaucera.
Ось побачите — завтра я прогулятимусь набережною Англійців і перейматимусь лише Одіффре або Проджерс. Яка я велика — і яка я мала!
Vous allez voir que demain je me promènerai à la Promenade des Anglais et ne m’occuperai que d’Audiffret ou de la Prodgers. Que je suis grande et que je suis petite !
Якщо я мала — то через те, що занадто велика.
Si je suis petite c’est à force d’être grande.
Я сягаю зірок і падаю у Дюранів і Віжʼє. Ця суміш величі та дрібності не може дати звичайного результату? І все ж. Всемогутній Боже, відніми в мене сумнів, дозволь мені сподіватись і вірити в Тебе.
Je monte jusqu’aux astres et je tombe dans les Durand et les Vigier. Ce mélange de grandeur et de petitesse ne peut produire un effet ordinaire ? Et pourtant. Dieu-tout puissant, ôte-moi le doute, permets-moi d’espérer et de croire en toi.
Не покидай свого Алківіада в спідниці!
N’abandonne pas ton Alcibiade en jupes !
Примітки
Анекдот із «Порівняльних життєписів» Плутарха: Цезар заплакав, побачивши статую Александра, — бо в роки Цезаря Александр уже завоював світ. ↩