Неділя, 21 березня 1875

Я їду до церкви з дітьми, убраними в сіре, як і я.
Рівно о другій ми виходимо: я, Надінька і Поль, якого вчора піймали і привели додому з кафе. Музика починається лише о третій — о третій ми туди йдемо. Серафіна поруч — кілька разів глянувши в мій бік і побачивши, що я й не думаю з нею вітатися, вона питає мене про маму і, почавши з цього, розмовляла зі мною весь час.
Одіффре прогулювався туди-сюди перед міським садом; він не дивився на мене — але це нічого не доводить, бо й я на нього не дивилась. Треба ж докотитися до того, щоб перейматися таким мужланом! Бідна я. Потім ми пішли до кафе, де я їла, як дитина. Коли виходили, Одіффре стояв на балконі клубу.
Я бачила панночок у сіро-сталевих туніках, з якими розмовляв диявол — того дня, про який я говорила.
Чому ж він не приходить?
У нас є кухар — пристойний, а після Адама видається чудовим.
Вже три дні я хочу мати великі чорні очі. Це неможливо, на жаль! А подумати, що у мого нікчемного брата такі гарні — і стільки б із них було користі в добрих руках. Оскільки це неможливо, я хочу чогось іншого — негритянку. І негритянку матиму (будуть сміятися — але я не можу не сказати: якщо Бог дозволить).
Ребу прислала мені чудовий капелюшок із соломи (це Віжʼє — їй-богу, досить схожа).
Соломʼяний капелюшок, кажу, з білим і соломʼяним пірʼям і позаду — напівкорона з конвалій. Цей капелюшок можна вдягати і задом наперед. Я в захваті і тільки й роблю, що надягаю й знімаю його.
навскоси
Тієї пори я була дуже гарна — такою гарною я вже ніколи потім не була.
викресленоПонеділок, 22 березня 1875
Так і знала, що щось забула. Цього ранку ми говорили про принца Уельського. Цей чарівний принц, схоже, дуже розгульний, і говорили про його пригоди. Дідусь, який ніколи не проминає нагоди вставити слівце про герцога Гамільтона і якого я за це обожнюю, каже, що чув від одного французького графа, з яким познайомився в Женеві під час війни, що Гамільтон не в ладах зі своєю дружиною. Було б краще, якби він жив зі своєю Джоєю, — додав він.
Dessin à la plume : profil de femme sous un grand chapeau garni de plumes, les cheveux en boucles
Tête de femme au chapeau à plumes, de profil Mon Journal, t. 4 (fac-similé) — tome04.docx image 31 (après ¶4869)
— Ні, — каже мама.
— Ні, — повторила я.
— Але було б краще, — продовжує вона, — якби він одружився з порядною жінкою, бо насправді, кажуть, вона... але він одружився тому, що вона з родини зі звʼязками, і тому, що мати переконала його.
— Кажуть, що вона — я не знаю, як перекласти це слово — wild, як то кажуть.
— Ну, — каже дідусь, — це означає, що вона погано поводиться.
— Саме так! — кажу я радісно.
— Бачиш, Мусю, — продовжував дідусь, — треба завжди обирати когось із гарної родини. Яка родина, такі й діти; якщо бабуся розпусна, якщо мати розпусна — то й донька буде такою.
На великий мій жаль, я нічого не змогла сказати про герцогиню Манчестерську.
Вкладка
[Між рядками: А сказати було про що.]
Про це говорили ще довго — тут лише уривок. Потім, незадовго до обіду, коли ми знову зібрались у мами, говорили про когось — здається, про брата Боткіна.
— Те, що пробачається в житті чоловіка, не пробачається жінкам, — казала мама.
— Це абсурдно — для жінок те саме, що і для чоловіків: те, що негарне, не пробачається.
— Ну, уяви собі жінку з обличчям Гамільтона — він негарний і товстий.
— Ні, він гарний.
— А сестра у нього така красива, — вставила тітка, — і як вона на нього схожа.
— Справді, — кажу я переконано. Кілька днів я, якщо й думала про нього менше, то принаймні була спокійнішою — і ось вони знову пробуджують усі мої приспані пристрасті!
Бачите, коли йдеться про цього чоловіка, я більше не знаю, що говорю, — не можу писати; і якби нерівність письма могла виразити моє збудження! Я щохвилини спиняюся, стискаю кулаки, хитаю головою — я сама не своя! Бо я його кохаю, кохаю, кохаю, кохаю.
Боже мій, невже він ніколи не буде мій! І невже я завжди так мучитимусь?
Що більше часу минає, то більше я хвилююсь — кажуть, що з часом заспокоюються. Брехня! Брехня! Вигадки тих, хто не кохав.

Примітки

Серафіна — особа з ніццького товариства. ↩
Імовірно, служницю-негритянку; у грудні 1877 року Марі пише: «Ми взяли негритянку — я дуже люблю, коли мене обслуговують чорношкірі» (076/1877-12-14). Див. примітку до 008/1873-08-31. ↩
Ребу (Caroline Reboux) — найвидатніша паризька модистка. ↩
В оригіналі англійською: «is very wild» — «wild»: розгульний, нестриманий (вікторіанський евфемізм для морально нестриманої поведінки). ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі англійською: «wild». Слово лишається англійським, бо Марі саме про нього й говорить — не знає, як його перекласти; значення див. у примітці вище. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
Герцогиня Манчестерська — мати дружини Гамільтона; Марі не змогла сказати про її відому сумнівну репутацію при родині. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩