❦
Понеділок, 15 березня 1875
Весна, весна, весна! Товариство розʼїхалося, на Прогулянці менше людей, сонце гарячіше, ранки гарніші, ночі пахучіші, а сутінки — ах, ось що я люблю! Цього року розʼїзд мене не засмучує, навпаки, мені хочеться швидше лишитися самій — самій, звісно, у певному сенсі: я хочу Одіффре чи щось таке, інакше я нудьгуватиму. Весна нагадує мені наші прогулянки з принцесою, наші розмови про герцога, віллу Бакіс, спів жаб, Блекпринса1 на його конику, «London House»2, а потім Одіффре, всього в білому, якого я не помічала, бо була цілком зайнята іншим.Lundi, 15 mars 1875
Справді, найсолодші наші радощі — у спогадах, добрих чи байдужих.
Vrai, nos plus doux plaisirs sont dans nos souvenirs, bons ou indifférents.
О другій ми вирушаємо: Паріс, Саша, Валіцький — перший екіпаж; другий — Ольга, Надінька й Жюлі; і нарешті третій — досить гарненький кошик, запряжений парою жвавих і милих білих коників, із дзвіночками, як у герцога, — я, Марі, Стьопа. Так домовилися ще вчора: ми їдемо оглядати російський фрегат «Князь Пожарський» (сіра сукня і капелюх, добре).
A deux heures nous partons, Pâris, Sacha, Walitsky, première voiture, deuxième voiture Olga, Nadinka et Julie et enfin troisième panier assez gracieux attelé de deux petits chevaux blancs vifs et gentils, et grelots comme le duc, moi, Marie, Stiopa. C’était convenu hier, nous allons visiter la frégate russe Prince Pojarski (robe grise et chapeau bien).
З першого ж кроку на судні я озброїлася найчарівнішою своєю усмішкою й не знімала її весь час. Нас прийняли, і кілька офіцерів повели нас оглядати фрегат, — але відомо, що на цю породу я не дивлюся.
Dès le premier pas que je fis sur le bâtiment je m’armai de mon plus beau sourire et le conservai tout le temps. Nous avons été reçus et conduits voir la frégate par plusieurs officiers, mais on sait que je ne regarde pas cette espèce la.
Оглянувши все, навіть машину і найчорніші та найбрудніші закутки, ми знову піднялися до їдальні, де вже були Валіцький, Саша і Паріс у товаристві барона Дунґен-Герн-Берґа, теж морського офіцера, ще одного офіцера і священника. Священник — дивна постать: почав він драгунським корнетом, потім був поліцейським комісаром, потім ченцем і нарешті священником. Великий пʼяниця, так само як і цей горе-барон. Барон запропонував нам подивитися на його хронометр — як кажуть, дуже незвичайний; приносять гарну деревʼяну скриньку, всі підходять подивитися, я теж, сподіваючись побачити якийсь цікавий механізм, — а натомість він дістає звідти чотири флакони різних лікерів: — Це мій хронометр, — каже він, — і я заводжу його щодня, — тобто щодня він спорожнює і знову наповнює ці чотири флакони, чи то графини. Тон, яким це було сказано, а ще його жест і обличчя, закохане в ці лікери, змусили нас [?] усіх до одного3. Я відчувала, що блідну, і, боячись, щоб мене не схопила морська хвороба, сказала, що пора їхати.
Après avoir tout visité même la machine, et les endroits les plus noirs et les salissants nous remontâmes dans la salle à manger où étaient déjà, Walitsky, Sacha, et Pâris en compagnie du baron Dungen Hern-Berg aussi officier de marine, d’un autre et du prêtre. Le prêtre est un curieux personnage il a débuté par être cornette de dragons, puis commissaire de police, puis moine et enfin prêtre. Grand ivrogne de même que cette espèce de baron. Ce dernier nous proposa de voir son chronomètre, très extraordinaire à ce qu’il paraît, on apporte une belle boîte de bois, tout le monde s’avance pour voir, moi aussi pensant trouver quelque machine curieuse, mais au lieu de cela il en tire quatre flacons de liqueurs différentes, - c’est mon chronomètre, dit-il, et je le remonte tous les jours, - c’est-à-dire que tous les jours il vide et remplit de nouveau ces quatre flacons ou carafes. Le ton dont c’était dit et puis son geste et sa figure amoureuse de ces ligueurs nous firent [?] tutti quanti Je me sentais pâlir et craignant d’avoir le mal de mer, je dis de partir.
Ми знову сідаємо в екіпажі й рушаємо назад. У порту Ніцци я бачу англійський пароплав, зупиняюся й посилаю спитати, чий він, але матроси — англійці, і наш грум нічого не може дізнатися; я виходжу, беру Марі під руку й підходжу до самого краю причалу; один матрос побачив мене й став на самому кінці пароплава. Кому належить цей пароплав?4 — гукнула я. Герцогові... .. ні, не так, просто: герцогові5
Nous reprenons nos voitures et repartons. Au port de Nice je vois un steamer anglais, je m’arrête et envoie demander à qui il est, mais les matelots sont anglais et notre groom ne peut rien savoir, je descends, prends Marie par le bras et m’approchant tout près du bord, un matelot me vit et se mit sur l’extrême fin du steamer. To whom belongs this steamer? criai-je, to the duke of... .. non pas, simplement, to the duke of
Мальборо6
Malborough
Скажу одну дуже дурну річ: ці англійські матроси здалися мені куди ближчими, ніж російські; байдужа на «Князі Пожарському», я відчула, як затріпотіла від самого лише наближення англійського пароплава, від того, що почула англійський голос.
Dirai-je une chose bien bête c’est que ces matelots anglais me parurent bien plus proches que les matelots russes, indifférente sur le Prince Pojarski je me sentis palpiter à l’approche seul d’un steamer anglais, à l’entendre d’une voix anglaise.
— Це не те, що я думала, — кажу я Марі, повертаючись до екіпажа.
- Ce n’est pas ce que je croyais, dis-je à Marie en regagnant la voiture.
— А що ж ви думали?
Que pensiez-vous donc ?
— Я думала, що він належить герцогові Гамільтону або принцові Вітґенштайну.
Je croyais qu’il appartenait au duc de Hamilton ou au prince de Wittgenstein.
Вона поставила мені ще якесь запитання, і ми заговорили про герцога, про Джою, про герцогиню. Жах!
Elle me fit encore je ne sais quelle question et nous nous mîmes à parler du duc, de Gioia, de la duchesse. Horreur !
Отож я мала втіху говорити про нього, розповісти все, що я про нього знаю, не червоніючи й не викликаючи найменшої підозри, — упродовж усієї нашої прогулянки.
J’ai donc eu le plaisir d’en parler, de dire tout ce que je sais sur lui, sans rougir et sans être soupçonnée aucunement, pendant toute notre promenade.
Людей, як я вже казала, мало, і мені це подобається. Пʼємо чай у родинному колі; тут Паріс і Маркевич.
Il y a peu de monde comme je disais et j’aime cela. On prend le thé en famille, Pâris et Markevitch sont ici.
Мама сказала мені вчора:
Maman me dit hier :
— Ах, якби ти була справді розумна, ти б поїхала до Росії й привезла б сюди Гриця.
*Ah si tu étais vraiment intelligente, tu irais en Russie et tu ramènerais ici Grytsaka.
— Мамо, це не так легко зробити, як кажуть.
Maman, cela n’est pas aussi facile à faire qu’on le dit.
— Я знаю, тому й кажу.
Je le sais, c’est pourquoi je le dis.
— Ні, якби мені було шістнадцять і всі шляхи були закриті, я б узяла цього.
Non, si j’avais seize ans, et que toutes les voies se fermeraient, je prendrais celui-ci.*
Маркевич сказав мамі, що йому написали з Полтави: мати повезла сина до Одеси, щоб відвадити [його] від нового сватання. — Ах, шкода, шкода, — каже мама, коли я ввійшла.
Markevitch a dit à maman qu’on lui a écrit de Poltava que la mère a mené son fils à Odessa pour [le] détacher d’un mariage nouveau. Ah c’est dommage, dommage, dit maman quand j’entrai.
— Що?
*Quoi ?
— Що Милорадовича одружують.
Qu’ils marient Miloradovitch.*
Їй-богу, мене взяла досада від цієї новини. Але потім мені пояснили, що це він хотів одружитися, а мати його забрала. Ось кому кортить оженитися! Бідний дурник!
Vrai Dieu, je sentis du dépit à cette nouvelle. Mais après on m’expliqua qu’il voulait se marier mais que sa mère l’a emmené. Voilà un qui a envie de prendre femme. Pauvre fou !
Він не знає, що це таке.
Il ne sait pas ce que c’est.
Примітки
В оригіналі англійською: «Blackprince» («Чорний принц») — кодове імʼя Марі. ↩
«London House» — модний ресторан-готель у Ніцці. ↩
В оригіналі італійською: «tutti quanti». ↩
В оригіналі англійською: «To whom belongs this steamer?» ↩
В оригіналі англійською: «to the duke of...», потім просто «to the duke of»; Марі навмисно тягне паузу до наступного рядка. ↩
В оригіналі англійською: «Malborough» — тобто герцогові Мальборо (написання Марі). ↩