Неділя, 14 березня 1875

Я проспала дванадцять годин. Відколи мама повернулася, в домі знову життя: хоч яка вона хвора, вона — його душа.
Сіро, але тихо й мʼяко; я йду віднести квиток у нашу ложу у Французькому театрі до де Музе, яка дуже довго мене не відпускає, потім іду з Надінькою й дітьми в кафе!
Увечері в опері — «Трубадур» (синя сукня, гарна зачіска, синій бант посередині, добре); Надінька — у своїй білій вовняній сукні від Лаферʼєр, сукні в середньовічному стилі; я виписала собі таку саму з невеликою зміною, а ще замовила в Ребу капелюх фасону «Ватто» з жовтої соломки з білими й соломʼяного кольору перами.
Зала порожня, наскільки це взагалі можливо, — а я ж була в настрої підкорити світ!