Понеділок, 8 березня 1875

Я розлючена, скажена, у відчаї! І через що? Через дрібницю: за нами не залишили ложу, яку я звеліла замовити у Французькому театрі.
Записку послали через Поля, але це негідне створіння й словом про неї не обмовилося, тож вийшло, ніби ми ухиляємося від оплати, і контролер віддав ложу іншим. О! жах, сором, ницість, дрібʼязковість, фе! фе! фе! фе! Боже мій, як ці дрібниці мене ранять і як надовго лишають слід у моєму серці.
Я замикаюся й плачу до сьомої, потім спускаюся й застаю в нас на обіді всіх Сапоженікових. Сидять до чверть на дванадцяту, тож і цього разу я лягаю пізно.