❦
Субота, 27 лютого 1875
Samedi, 27 février 1875
Я хотіла їхати до Сан-Ремо, але тітка, що повернулась вчора ввечері, спитала мене з ранку вже десять разів, чи їду я, хоча я й говорила «так» від самого ранку, — це мене роздратувало, і я не їду.
Je voulais aller à San Remo mais la tante qui est rentrée hier au soir, m’a demandé dix fois depuis ce matin si j’y vais quand je lui disais oui depuis le matin, cela m’a impatientée et je ne vais pas.
Небо проясніло, я виходжу — справді, замість весни у нас справжня осінь, яку я люблю; тільки не вистачає Блекпринса1 і його собак.
Le ciel s’éclaircit et je sors, vraiment au lieu d’un printemps nous avons un automne comme j’aime, il ne manque que Blackprince et ses chiens.
Через якийсь час беру Надіньку, але, проходячи повз клуб, я побачила купе Терффідуа.
Dans quelque temps je prends Nadinka, mais en passant le Cercle j’aperçus le coupé de Terffidua.
— Надінько, ти хочеш їсти?2
- Nadinka, veux-tu manger ?
— Так.3
— Oui.
— Ходімо сюди. — Добре4. (Блакитна сукня з жакетом, сірий капелюх, добре.) Під галереєю — натовп людей, серед них Манара, цей італійський нахаба, і Терффідуа. Надінька дуже обурена, що на нас так дивляться ці нікчеми, — не Манара зокрема, а весь цей набрід узагалі. Поки ми їмо, Манара підходить постукати у вікно, щоб покликати дівчину за прилавком, — досить дивний спосіб, бо поруч із вікном були двері; але оскільки ніхто не відповів на цей поклик, він увійшов у двері разом із Терффідуа та ще одним. Жалюгідний італієць, ти заплатиш мені за свої нахабні манери! Дощ знову розходиться, і ми йдемо до Тур-Маньяна — щось на зразок вілли, де, як кажуть, жила нянька, — і Надінька шукає нову.
— Allons ici. - C’est bien. (Robe bleue et jaquette, chapeau gris bien), sous la galerie était une foule de gens entre autre Manara le faquin italien et Terffidua, Nadinka très scandalisée de nous voir tant regardées par cette canaille, non pas par Manara en particulier mais par toute la canaille en général. Pendant que nous prenions notre repas. Manara vint frapper à la fenêtre pour appeler la demoiselle de comptoir, manière assez fantaisiste d’appeler puisqu’à côté de la fenêtre était la porte, mais, personne ne venant à cet appel, il vint à la porte avec Terffidua et un autre. Misérable Italien tu me payeras tes airs impertinents ! La pluie recommence furieuse et nous allons à la Tour Magnan, espèce de villa où disait-on il y avait une bonne d’enfants et Nadinka en cherche une.
Потім разом із Олександром і Жюлі — до Менбі, Платона й інших. За кілька хвилин до обіду мене раптом охоплює спогад про герцога, і я притуляюсь до великого дзеркала й закриваю очі. Повернувшись із павільйону, замість того щоб, як завжди, вдягнути пеньюар і сісти писати й пити чай, я сіла на ліжко, навіть не знявши сірої мантильї, в якій перетинаю двір, — і тихо, блаженно заплакала.
Puis avec Alexandre et Julie chez Manby, Platon etc. Quelques minutes avant dîner je suis prise d’un souvenir du duc qui me fait adosser à la grande glace et fermer les yeux. De retour du pavillon au lieu de passer ma robe de chambre pour écrire et prendre le thé, comme j’en ai l’habitude, je m’assis sur le lit sans même ôter la mantille grise, avec laquelle je traverse la cour et pleurai mais doucement et béatement.
Вкладка · Annotation ultérieure de Marie
[Примітка: 13 грудня 1872, липень 1872 — Очі закриті, бо тоді я краще його бачу. То це справді правда? Це не уява, я це не вигадала, не видумала? Що більше часу минає, то більше я в цьому переконуюсь. Дивно, однак, — дивно тому, що це вперше. Це існує — це чи щось інше, — бо я відчуваю щось нове, ніжне, сумне, а часом — шалене, болісне, незбагненне. Такою я буваю, коли думаю про цього чоловіка, а не про когось іншого, — отже, це він.
[Annotation: décembre 13,1872, juillet 1872 - Les yeux fermés parce qu’alors je le vois mieux. Alors c’est donc vrai, ce n’est pas l’imagination, je ne l’ai pas inventé, fait ? Plus de temps s’écoule et plus je m’en convainc. C’est étrange, pourtant, étrange parce que c’est la première fois. Cela existe, cela ou autre chose, puisque je sens quelque chose de nouveau, de doux, de triste, puis par moment de furieux, de douloureux, d’impossible à expliquer. Je suis comme cela quand je pense à l’homme, pas à une autre personne, donc c’est lui.
Я сильна й горда, бо ношу в собі своє кохання, сховане від усіх; але воно моє, і я його бережу.
Je suis forte et orgueilleuse parce que je porte en moi mon amour, caché à tous, mais il est bien à moi et je le garde.
Сильна й горда — але й слабка, й принижена теж. Я — кохаю першою, я — бажаю чоловіка, я — зізнаюся в такій ницості!
Forte et orgueilleuse mais faible et humiliée aussi. Moi aimer la première, moi désirer un homme, moi avouer une pareille bassesse !
Невже я побачила й покохала його — щоб ніколи більше не побачити і щоб він ніколи нічого не знав? Невже три роки я думала про нього вдень і вночі — даремно?
Est-ce que je l’aurais vu et aimé pour ne plus le revoir et pour qu’il ne sache jamais rien ? Est-ce que pendant trois ans j’aurais pensé nuit et jour à lui pour rien ?
Невже він ніколи не дізнається, невже він ніколи не покохає мене? Невже я принизилась даремно?
Est-ce qu’il ne le saura jamais, est-ce qu’il ne m’aimera pas un jour ? Est-ce que je me serais abaissée pour rien ?
Невже Бог дав мені це гарне тіло, це миловидне личко5, цю білу шкіру, рожеві й свіжі щоки, ці румʼяні вуста і золоте волосся — щоб я загинула в безвісті? О! Ні, ні — звичайно ні! Бог не робить нічого даремно! А якщо Він зробив мене такою, щоб покарати мене муками?
Est-ce que Dieu m’a donné ce beau corps, cette jolie figure, cette peau blanche, des joues roses et fraîches, ces lèvres vermeilles et ces cheveux d’or pour que je me perde ainsi dans l’obscurité ? Oh ! non, non assurément non, Dieu ne fait rien pour rien ! Et s’il m’avait faite ainsi pour me punir en me tourmentant ?
Якщо Він дозволяє мені вірити, що я чогось варта — лише щоб я була нещасною?
S’il me permet de croire en ma valeur pour que je sois malheureuse ?
Бо я заслужила кару: я була й залишаюся вперта, зарозуміла; я поводилась із дідом, мамою, тіткою як із рівними собі, а з усіма іншими — як із нижчими. Я марнославна і жадібна до блиску і слави!
Car j’ai bien mérité une punition, j’étais et je suis volontaire, hautaine; j’ai traité en égaux mon grand-père, ma mère, ma tante et en inférieur tout le reste. Je suis vaine et avide de pompe, de gloire !
Але я не зла, Боже мій, я не помикаю ні слугами, ні бідними. Даю, коли можу.
Mais je ne suis pas méchante, mon Dieu, je ne rudoie ni les domestiques ni les pauvres. Je donne quand je peux.
Клянусь — хоча мені й не треба клястись; Бог знає, що я говорю правду, — клянусь, що ніколи не робила зла навмисно, що ніколи не хотіла нікого принизити, що ніколи не давала відчути ні гувернантці, ні підлеглому, що вони нижчі, — що було б так жорстоко, — що ніколи не бивала собак; о, я брешу, я брешу — кілька разів, в несамовитості, я зганяла свій гнів на бідолашному Пратері6, даючи йому стусани; зате бездомних собак я ніколи не кривджу — навпаки. Що ще можу я сказати на своє виправдання?
Je jure et d’ailleurs je n’ai pas besoin de jurer, Dieu sait bien que je dis la vérité, je jure que je n’ai jamais fait de mal avec préméditation, que je n’ai jamais voulu humilier personne, que jamais je n’ai fait sentir ni à une institutrice ni à un obligé son infériorité ce qui serait si cruel, que je n’ai jamais battu les chiens, oh je mens, je mens, plusieurs fois, furieuse, je venais apaiser ma colère en donnant des coups à mon pauvre Prater, mais en revanche je ne maltraite jamais les chiens errants au contraire. Que puis-je dire encore pour me justifier.
Боже мій, часом я запальна, але я не зла; я кілька разів дорікала Діні та іншим їхнім невіглаством — але лише тоді, коли вони дратували мене, намагаючись довести те, чого самі не знали. Смиренно прошу в Тебе прощення, о Боже мій, за всі мої навмисні й ненавмисні провини — прости ж мені, Великий Боже, будь милостивий.
Mon Dieu, par moments je suis emportée mais je ne suis pas méchante, j’ai reproché plusieurs fois à Dina et d’autres leur ignorance mais seulement quand ils m’impatientaient en voulant me prouver des choses qu’ils ne savaient pas. Je vous demande bien humblement pardon, ô mon Dieu de toutes mes fautes volontaires et involontaires, pardonnez-moi donc, Grand Dieu, soyez clément.
Чи покараєш Ти мене, Господи, і примусиш страждати — бо я з утіхою можу сказати, що страждаю... і... від кохання. Але ні: не було прикладів, щоб кохали, а людина, яку кохають, не дізналась про це рано чи пізно, — і все ж, якщо він ніколи не думатиме про мене, чи матиму я сміливість сказати, о ні, ні!
Me punirez-vous donc Seigneur et me ferez vous souffrir, car j’ai la satisfaction de pouvoir dire que je souffre et............d’amour. Mais non il n’y a pas eu d’exemples qu’on aimât sans que la personne qu’on aime ne le sût tôt ou tard, et pourtant s’il ne pensera jamais à moi, aurai-je le courage de dire, oh non, non !
Але що таке кохання? Ось де питання. Усі про нього говорять — ніхто не знає. Цьому дивному відчуттю дали імʼя, як і безперечній, але незбагненній силі електрики дали імʼя флюїду7, — електриці, з якої зробили цілу науку, навіть не знаючи, що це таке, і яку пояснюють афоризмами, припущеннями, вигадками. Пояснювати те, чого не розумієш, — треба бути вченим, щоб вдатись до такого безглуздя.
Mais qu’est-ce que l’amour ? Ah ! voilà. Chacun le dit, personne ne le sait. On a donné à cette sensation étrange un nom, comme on a donné le nom de fluide à la force incontestable mais incompréhensible de l’électricité, l’électricité dont on a fait une science sans seulement savoir ce que c’est, qu’on explique par des aphorismes, des suppositions des inventions. Expliquer une chose qu’on ne comprend pas, il faut être savant pour faire une pareille énormité.
Але хіба всі ці вчені, всі ці філософи не кажуть щохвилини таких піднесених безглуздостей — і хіба вони не ідіоти від надміру знань і дотепності?
Mais tous ces savants, tous ces philosophes ne disent-ils pas à chaque instant de ces sublimes énormités, et ne sont-ils pas des idiots à force de savoir et d’esprit.
Коли я читаю уривки з цих стародавніх мудреців, цих знаменитих філософів, я бачу в них чверть правди й здорового глузду та три чверті нісенітниці й марного пустослівʼя. Скільки їх намагалося пояснити кохання — одні грубо й матеріально, інші безглуздо, — і це природно: як можна братися пояснювати те, чого не розумієш? Воно безперечно існує — як і вогняні кулі8, — але що це таке? Ось де треба зупинитись: визнати, що воно існує, і відмовитись пояснювати непоясненне.
Quand je lis des passages de ces sages anciens, de ces philosophes célèbres, je trouve un quart de vérité et de bon sens et trois quarts de non-sens et de vains radotages. Combien ont expliqué l’amour, les uns grossièrement et matériellement, les autres bêtement, et c’est naturel, comment vouloir expliquer ce qu’on ne comprend pas. Cela existe incontestablement comme les boules de feu, mais, mais qu’est-ce que cela ? Voilà où il faut s’arrêter, admettre l’existence et renoncer à expliquer l’inexplicable.
Доказ того, що є речі, вищі за людський розум і доступні лише розумові Бога: Адама і Єву вигнали з Раю за те, що вони захотіли знати надто багато.]
Preuve qu’il y a des choses au-dessus de l’intelligence humaine, et au niveau seulement de celle de Dieu, c’est qu’Adam et Eve furent chassés du Paradis pour avoir voulu trop savoir.]
Примітки
В оригіналі англійською: «Blackprince» («Чорний принц») — кодове імʼя Марі для когось з Ніцци (можливо, повʼязаного з британською спільнотою). ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
«figure» у французькій 1870-х — обличчя, а не постать. ↩
Пратер — пес Марі (згадується в щоденнику вже з січня 1873 р.). ↩
«флюїд» — термін 19-го ст. для електричної сили, що відображає фізику до відкриття електрона. ↩
«Вогняні кулі» — імовірно, кульова блискавка: її бачило багато свідків, але пояснити не могли; Араго, який збирав такі свідчення, назвав її однією з найнезбагненніших загадок фізики. ↩