❦
Неділя, 28 лютого 1875
Dimanche, 28 février 1875
Ми прогулювались — Надінька, Марі й я — у таку гарну недільну погоду й захоплювались Джоєю, цією чарівною істотою, — я особливо, аж до того, що визнаю лише двох жінок, гідних уваги: вона і я.
Nous nous sommes promenées, Nadinka, Marie et moi par ce beau temps de dimanche et avons admiré Gioia, cette adorable créature, moi surtout, c’est au point que je n’admets que deux femmes qui vaillent, elle et moi.
Ми залишаємо Марі в неї вдома й повертаємось обідати. Вона приходить о восьмій, і ми вирушаємо до опери дивитись «Дінору»,1 яка, кажуть, тут добре поставлена. Беремо всіх дітей — Стьопу, Жюлі, Любу2, — і всі дивились на нас, коли ми входили; коли я почала розсаджувати цих малюків, Марі й сама була не набагато вища, а я в білій сукні, причесана просто, з кучерями, розпущеними по спині, — зовсім не була схожа на маму; Надінька теж дуже молода, в чорному, губилася в глибині. Справді, якби не зріст, мені дали б дванадцять років. Щойно всі влаштувались, я почала годувати їх апельсинами й сама їла, так що в ложі було любо-мило.
Nous laissons Marie chez elle et rentrons dîner. Elle revient à huit heures et nous allons à l’opéra, voir « Dinorah » qui, dit-on, est bien montée ici. Nous emmenons tous les enfants, Stiopa, Julie, Liouba, tout le monde nous regardait quand nous entrâmes et quand je commençai à installer ces petits hommes, Marie n’était guère de beaucoup plus grande et moi en robe blanche et coiffée simplement, mes cheveux bouclés sur le dos, n’avais pas bien l’air d’une maman et Nadinka aussi très jeune, en noir, s’éclipsait dans le fond. Vrai si ce n’était pas ma taille on me donnerait douze ans. Une fois placés, je leur fis manger des oranges et en mangeai moi-même de sorte que la loge était on ne peut plus plaisante.
Мені було весело, і я посміхалась, роздивляючись залу — добре заповнену цього вечора, — і свого Одіффер, який теж дивився, усміхаючись. У моєму злиденному становищі це моя єдина розрада. Хіба не безглуздо, що цей англієць поїхав! Огидний граф вже приходив кілька разів, але я жодного разу його не прийняла.
Cela m’amusait et je souriais tout en faisant la connaissance de la salle, bien garnie ce soir avec son Audiffer qui lui aussi regardait en souriant. Dans mon dénuement, c’est mon unique consolation. N’est-ce pas absurde que cet Anglais soit parti. Le détestable comte est déjà venu plusieurs fois, mais je ne l’ai jamais reçu.
Примітки
«Дінора» («Le Pardon de Ploermel») — опера Мейєрбера (1859), відома своєю «Піснею тіні». ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩