❦
Пʼятниця, 26 лютого 1875
Vendredi, 26 février 1875
Маркевич приходить — я пригощаю його в Рюмпельмайєра; гуляю сама принаймні годину, під час якої не бачу нікого, але раптом згадую: замість того, щоб снити, як попередніми ночами, про Джою, — я снила про герцога Гамільтона. Він стояв переді мною, я не могла говорити; нарешті, після великих зусиль, мені вдалося сказати: «Монсеньор»1 — але так виразно, що якби тітка була вдома, вона б неодмінно почула. Тим усе й скінчилося.
Markevitch vient, je lui donne à manger chez Rumpelmayer, me promène seule une heure au moins pendant laquelle heure je ne vois personne mais me souvins, tout à coup qu’au lieu de rêver à Gioia comme les nuits précédentes je rêvais au duc de Hamilton, il était debout devant moi, je ne pouvais parler, enfin après de grands efforts je parvins à dire: Monseigneur, mais si distinctement que, si ma tante était à la maison, elle m’entendrait assurément. Et ce fut tout.
Потім я побачила Терффідуа (Одіффре навпаки2) у купе — коли наші екіпажі розминалися, він висунув ніс у вікно; ледве він утратив мене з очей — чи, радше, ще до того, як перестав мене бачити, — я, відсунувшись у глиб ландо, посміхнулась — сама не знаю чому. Під час обіду Олександр розповідає всілякі історії про процес. Він мене майже заспокоїв. За пʼять років, що минули відтоді, як виїхав Жорж, імʼя Бабаніних знову набуло колишнього блиску; процес не наробить особливого галасу, а тепер, коли ми отримали перелік питань3, незабаром скінчиться — девʼяносто девʼять шансів виграти проти одного на програш. Судячи з того, що я чула і зрозуміла, це правда. Зрештою, якщо Олександр може керувати всім нашим майном і себе не забуде — у цьому нема великої біди; кожен управитель зробив би те саме, а краще, щоб нічого не йшло з родини.
Ensuite je vis Terffidua (Audiffret retourné) en coupé, comme nos voitures se croisaient, il mit le nez à la fenêtre, à peine ou plutôt avant même qu’il ne put plus me voir je souris, je ne sais trop pourquoi, en me retirant au fond du landau. Pendant le dîner Alexandre raconte des anecdotes de tous genres relatives au procès. Il m’a presque rassurée. Le nom des Babanine depuis le départ de Georges, depuis cinq ans a retrouvé sa splendeur d’autrefois, le procès fait peu de bruit et, maintenant que nous avons le questionnaire, va être terminé, il y a quatre-vingt-dix-neuf chances de gain contre une de perte. D’après ce que j’ai entendu et compris c’est la vérité. Après tout si Alexandre peut gérer tous nos biens, ne s’oublie pas soi-même, il n’y a pas grand mal à cela; chaque intendant en ferait autant et il vaut mieux que rien ne sorte de la famille.
Примітки
«Монсеньор» — форма звертання до герцога; Ваша Ясновельможність. ↩
Терффідуа — «Odiffret» навпаки (Audiffret) — жартівливе кодове імʼя Марі для свого залицяльника. ↩
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩