Дощ, дощ, дощ — як осінньої пори, яку я люблю. Саша з Надею везуть мене до цирку з дітьми (блакитна сукня, чорний оксамитовий капелюшок Діни, добре) — капелюшок мені чудово личить. У сусідній ложі — сестри маленького чорнявого іспанця, одна з них, зблизька, просто чарівна. Це ті самі іспанки, що, здається, так захоплювались моєю білою сукнею і дивляться на мене прихильно. Саша стверджує, що вони пожирали нас очима — мене й Надію, а Стьопа — своїм маленьким голоском, який уже починає грубшати, та з малоросійським акцентом — каже:
Pluie, pluie, pluie comme pendant un automne que j’aime. Sacha et Nadia m’emmènent au cirque avec les enfants (robe bleue, chapeau velours noir de Dina, bien) le chapeau me sied à merveille. Dans la loge à côté sont les sœurs du petit Espagnol noir, une d’elles est ravissante vue de près. Ce sont les mêmes Espagnoles qui ont paru tant admirer ma robe blanche et qui me regardent aimablement. Sacha prétend qu’ils nous ont dévoré des yeux, moi et Nadia, et Stiopa dit de sa petite voix qui commence à être grasse et avec son accent petit-russien: