Вівторок, 19 січня 1875

Завтра перегони в Ніцці. Я сумую за Ніццею — я одна в Парижі, така загублена, така маленька. Горе над горем.
Я позувала у Валері в блакитній сукні, зі своєю зачіскою і туфлями з чорного атласу з ажуром і китайськими гострими носками. Думаю, вийде гарно.
Потім прогулянки бульварами, але я уникаю дивитись у вітрини — бо нічого не можу купити!
Потім до Лаферʼєр — я приміряла майже готові сукні; біла шовкова — чарівна, і з сірим фетровим капелюхом я маю вигляд, наче зійшла з модної картинки, — і це зволила зауважити Кароліна! — королева ганчірок. Вона цілком любʼязна, а я цілком зачарована.
І знову ввечері в готелі — і подумати, що це через брак грошей!
Париж прекрасний, я люблю Париж понад усе; але не але жити тут, як живу я, — це безглуздо; я хотіла б бути в Парижі так, як я люблю.
Мені приснився досить безглуздий сон: що я спала в одному ліжку з Блекпринсом; мені снилось, що, коли я прокинулась, він уже втік.
До того мені снився чоловік, який піднявся над морем посеред площі, освітленої місяцем, потім великими кроками побіг по воді й зник; я дуже злякалась і показувала його всім, хто зібрався у нас на першому поверсі, — родині й чужим; але ніхто його не бачив, крім Діни.
Усю ніч я бачила морські води у місячному світлі, мого дорогого Віктора, який, пишуть мені, помирає з туги, і якийсь вечір, свята, фрукти й незнайомі обличчя.

Примітки

«Misère des misères» — відлуння «суєти суєт» з Екклесіяста; Марі вживає біблеїзм, щоб передати безвихідь. ↩
«Pointes chinoises» — модні вузькі носки, натхненні азіатськими зразками. ↩
В оригіналі англійською: «Blackprince» (Black Prince, «Чорний принц») — зашифроване прізвисько, те саме, що й у записі за 30 грудня 1874; кого саме так називає Марі, достеменно невідомо. ↩