Вівторок, 29 грудня 1874

Я була на музиці з тіткою і Маркевичем, і, на свою прикрість, побачила того італійця поруч з італійкою Сомальєю — ось іще одна італійка.
Але найкраще те, що сьогодні прийшли два поліцейські сказати, що пан подав скаргу й що треба посадити собаку на ланцюг.
Ах! Мерзенне поріддя!
Я покликала Артура й послала його сказати від мого імені головному комісарові, що два поліцейські прийшли нас турбувати без жодного наказу комісара, що я прошу його захистити мене від таких вторгнень, що ніхто не має права скаржитися через собачі сварки, бо мій собака нікого не чіпає, а між собаками не може бути ні винного, ні невинного, немає ні нападника, ні потерпілого, що найкращі собаки на світі гризуться між собою, і т. д., і т. д., і т. д., і т. д., і т. д.
І справді, хіба це не дивовижно безглуздо! Яка дикість — надягати на собаку намордник через те, що він побився з джентльменом своєї породи.
Але щоб таке утнув пан! Ні любʼязності, ні чемності, ні шани до жінки, а надто до молодої дівчини, — нічого, нічого, нічого, крім зухвалого погляду.
Якби я була Я не можу пояснити собі цієї брутальності, так само як не можу зрозуміти свого нещасного брата. Проте одна річ мала б мені все пояснити: цей чоловік — італієць.
[Я починаю] Щоразу, коли я погано вбрана, мені здається, що гарних суконь не буває взагалі; так і тепер: коли я бачу такий приклад брутальності, мені здається, що всі чоловіки такі, що кожен учинив би так само, і я не тільки ненавиджу їх, а й я їх боюся! страхаюся їх.
Мама поїхала до Сан-Ремо, щоб показатися Боткіну, лікареві імператриці.
Увечері в опері «Севільський цирульник» (біла сукня, моя зачіска, добре). Театр майже повний, але нікого путнього; якщо так і далі буде, я перестану туди ходити.
Повернувшись, ми застаємо маму; Боткін каже, що вона дуже хвора, що потрібне тривале й регулярне лікування. Не можу передати, яка велика моя тривога.

Примітки

В оригіналі англійською: «policemen». ↩
Сергій Петрович Боткін (1832–1889) — один із засновників сучасної російської клінічної медицини, лейб-медик імператриці Марії Олександрівни, дружини Олександра II. Зиму 1874–1875 років імператриця провела в Сан-Ремо на італійській Ривʼєрі, і Боткін був там із нею, тож російські родини з узбережжя могли в нього консультуватися. ↩