Понеділок, 28 грудня 1874

Кажуть, Дорія приїхав.
Фостер розповідає, що познайомилась у Проджерс з якимось паном де того-сього, який попросився їздити верхи разом із нею, але вона відповіла, що їздить верхи лише з панною де Бачкірсєв [sic], — і він сказав, що з великим задоволенням познайомився б зі мною, тим паче що має для мене звістку зі Спа.
Що це таке?
Прийом у префектурі: пан і пані Декре.
Я хотіла відмовитися їхати верхи з цим паном, сказавши, що мама не бажає, аби я їздила з паном, якого вона не знає, але Фостер каже, що тоді вона більше взагалі не зможе їздити верхи, бо не може ж вона сказати йому, що мама не хоче, аби він був поряд зі мною, поки його їй не представили; а якщо він побачить її верхи — а тут ще й пані Фостер починає переконувати, що це джентльмен, що вона не дозволила б власній доньці їхати аби з ким, що цього пана їй представила пані Проджерс. На це тітка починає вередувати, кажучи, що пані Проджерс часом буває ось такою. Тоді пані Фостер береться виправдовувати пані Проджерс і говорити за неї. Ця гра мене неабияк розважила. Тітка вередує, а Проджерс виправдовують!
Зрештою я погодилась — і в четвер їду верхи з Фостер; цей пан зустріне нас на набережній, адже щодня трапляється, що нам зустрічаються знайомі й приєднуються до нас, — і його мені представлять. Та мені таки цікаво, що ж це за звістка зі Спа.
О восьмій годині мені спало на думку піти до Французького театру, де грають аматори-англійці на користь бідних.
О, яке безглузде видовище! Жодної жінки — самі дуже звичайні чоловіки, що не знали ні ролей, ні як грати. З гальорки вигукували всілякі банальні дурниці. Далі або До побачення тощо.
Освітлення як удень, мало народу.
викресленоВівторок 29 грудня 1875
Сьогодні вранці я вийшла пішки з Сабатіні і Віктором; італієць зі своїм собакою на набережній; побачивши, що він іде назустріч, я, щоб собаки не зустрілися, переходжу вулицю навпроти будинку, але його собака підходить, Віктор теж — і вони трохи бʼються, правда, досить легко; я зупиняюсь у дверях і кличу свого собаку, який повертається; тоді чоловік підходить до ґрат і кричить: «Його треба посадити на ланцюг!» Я на мить обертаюсь, не зупиняючись, але він повторює: «Його треба посадити на ланцюг!»
Вражена цією нечуваною зухвалістю, я йду далі своєю дорогою, наче ці слова звернені не до мене, і повертаюся додому.
Я не могла уявити, що пан може так поводитись, так забутись. Недарма я думала, що італійський принц рівнозначний простому панові з іншої нації, а простий італійський пан — гірший за простого француза; що ж до простого італійця — Боже мій, навіть не знаю, з ким його порівняти!
Уявити собі, що через те, що два собаки побились, якийсь пан підійде й без жодної ввічливості голосно заговорить до порядної панни! Ні, я справді не можу цього уявити, і всі італійці заслуговують, щоб з ними поводились так, як я досі й поводилась.
Уявити собі, що пан приходить і каже, навіть не сказавши «вибачте», «панно» або бодай чогось, аби присмачити свої слова. «Його треба посадити на ланцюг!» — і не сказав, а вигукнув з одного боку вулиці на інший. О Італіє, країно варварська, дика! О італійці, лиходії, шахраї, бандити, жалюгідні носії!
Хто на світі скаже інакше — і я гадаю, що з цього дня моя відраза до італійців закріпиться назавжди.
ВкладкаAnnotation ultérieure de Marie, 1880
[Примітка 1880 р.: Вибачаюся перед італійцями.]
Але це ще не все: цей синьйор-носій підходить до воріт набережної — думаю, він мав намір пояснитись зі мною; але з гідністю, якою я пишатимусь усе своє життя, я вдала, що навіть не допускаю, аби хтось наважився на таке, — і повернулась додому: час моєї прогулянки скінчився. А Артур пішов із ним поговорити. Він наважився погрожувати, що вбʼє собаку.
Скажіть на милість! У якій країні світу роблять так, бо один собака вкусив іншого? Я розумію: якби мій собака напав на людину — це інша справа, і я сама б посадила його на ланцюг і надягла намордник.
Зрештою, чого ще чекати від італійця.

Примітки

В оригіналі латиною: «Quid est ?» — Марі вживає латинь для риторичних запитань. ↩
В оригіналі англійською: «Go on» і «Good bye». ↩
В оригіналі італійською: «a giorno» — яскраве повне освітлення. ↩
В оригіналі італійською: «O Italia paese barbaro, selvaggio ! O Italiani scellerati, birbanti, banditti, facchini miseri !» — тирада, вигукнута з одного боку вулиці на інший. ↩
В оригіналі італійською: «signor facchino» («facchino» — носій, вантажник; тут зневажлива лайка). ↩