❦
Неділя, 22 листопада 1874
Dimanche, 22 novembre 1874
Вчора, вчора
Hier hier
Я прорахувалася — і ось я без суконь: є лише сукня з білого сукна, речі від Лаферʼєр1 зіпсовані, а на синьо-золотій сукні невдало скроєний ліф. Я в розпачі й благаю тітку поїхати до Парижа — щохвилини кажу: «Їдьмо до Парижа», і на всі запитання відповідаю цими трьома словами. Крім того, я безперестанку нарікаю на брак суконь. Справді, коли я не вбрана як слід, я найнеприємніша істота на світі — і для інших, і для себе. Сподіваюся, що поїду; тітка не заперечує — заперечують гроші, прокляті гроші.
J’avais mal calculé et me voici sans robes, il n’y a que la robe de drap blanc, les choses de Laferrière sont finies et la robe bleue et or a le corsage manqué. Je suis dans la désolation et prie ma tante d’aller à Paris, à chaque instant je dis: Allons à Paris, et à toutes les questions je réponds par ces trois mots. De plus je ne cesse de me lamenter sur ce manque de robes. En vérité quand je ne suis pas vêtue, je suis la plus désagréable des créatures pour les autres et pour moi. J’espère que j’irai, ce n’est pas ma tante qui s’y oppose, c’est l’argent, ce maudit argent.
Я роблю, що хочу — і ось мені спало на думку поїхати до Парижа купити сукні, і всі погоджуються. Не знаю, лихо це чи щастя, що я тут голова — ні від кого не залежу, і коли зустрічаю якийсь спротив, то лише з боку грошей, вічних грошей, на жаль! Щасливі ті, хто їх має — що там не кажи, гроші становлять велику частку щастя. Краще бути нещасним із золотом, ніж без золота, а ганять гроші якраз ті, у кого їх немає, — як казала принцеса Надін Галіцина, жінка невеликого розуму, але, як на мене, приємна. Усі чоловіки з часом стають поганими, тому краще плакати крізь золото, ніж крізь залізо. Це золота сентенція — ця думка жила в мені й раніше, але висловила її принцеса. Виходжу мало, та й то в поганому гуморі — без суконь!!! Справді, без сукні я почуваюся незатишно.
Je fais ce que je veux voilà que l’idée me vient d’aller à Paris pour acheter des robes et l’on consent. Je ne sais si c’est malheureux ou heureux que je suis chef ici, je ne dépends de personne et lorsque j’éprouve quelque résistance c’est de la part de l’argent, toujours l’argent hélas ! Heureux ceux qui en ont, on a beau dire, l’argent fait une grande part du bonheur. Il vaut mieux être malheureux avec de l’or que sans or, et ce sont les gens qui n’en ont pas ou qui disent du mal, comme disait la princesse Nadine Galitzine, femme de peu d’esprit mais que je trouvais agréable. Tous les maris deviennent mauvais avec le temps, donc il vaut mieux pleurer à travers de l’or qu’au travers du fer. C’est une phrase d’or, la pensée était en moi avant mais c’est la princesse qui a parlé. Je sors peu et d’humeur désagréable, sans robes !!! En effet je me sens mal à l’aise sans robe.
Увечері в опері — «Італійка в Алжирі»2, та сама сукня, що й того вечора, зачіска — чудово. Я в доброму гуморі й розважаюся, хоча пристойних людей майже немає — лише граф Арнім, той самий, що й торік, Морено з родиною та ще чотири іспанки. Він підійшов до нас і своєю присутністю прогнав Ґалулу. Діна сказала, що він добре зробив!
Le soir à l’Opéra « L’Italiana in Algeria », même robe de l’autre soir, ma coiffure, très bien. Je suis de bonne humeur et m’amuse bien qu’il n’y ait presque personne de bon, seulement le comte Arnim celui de l’année passée, Moreno avec sa famille et quatre autres Espagnoles. Il vint nous voir et chassa par sa présence Galula. Dina dit qu’il a bien fait !
Цей любий Морено починає з компліментів: у його ложі казали, що я ефірна, як хмарка, вся в білому; а потім — які руки, яка вона округла, біла, білява — це говорить його дружина. Одіффре кудись зник — де він, чорт забирай? Ла Віжʼє вдягнена в червону атласну сукню з круглим вирізом «бичаче вічко»3 спереду, крізь який видно те, чого не заведено показувати на людях, а Зібін, цей старий розпусник4, наважився висунутися з ложі огидної Шестакової і роздивлятися зблизька, і всміхатися — бідна віконтеса почервоніла й прикрилася віялом. Варвари, дурні, осли! Бо вона вбрана, як убиралися колись, як на давніх портретах, — варвари й неуки наважуються на такі речі. Я метнула на Зібіна обурені погляди — він дозволив собі образити жінку, яка була в супроводі іншої жінки. Ах, якби я була чоловіком — я б йому вуха намʼяла.
Ce cher Moreno commence par des compliments, que dans sa loge on avait dit que j’étais vaporeuse comme un nuage tout en blanc, puis voyez quels bras, qu’elle est ronde, blanche, blonde, c’est sa femme qui dit cela. Audiffret a disparu, où diable il est ? La Vigier est vêtue d’une robe de satin rouge avec un œil-de-bœuf devant, dans lequel on voyait des choses qu’on n’est pas habitué de voir en public, et Zibine, ce vieux saligaud a osé se pencher hors de la loge de la dégoûtante Schestakoff et regarder de près et sourire, la pauvre vicomtesse rougit et se couvrit de l’éventail. Les barbares, les sots, les ânes ! Parce qu’il s’habille comme on s’habillait autrefois, comme les vieux portraits, les barbares, les ignorants osent des pareilles choses, et je lançai à Zibine des regards indignés, car il s’est permis d’insulter une femme qui était avec une autre femme. Ah si j’étais un homme je lui tirerais les oreilles.
Як я щаслива, що маю гарну фігуру — поки в мене таке чудове тіло, я ніколи не буду нудьгувати, а ще волосся — з цим можна розважатися. Кому дістануться ці прекрасні речі? Мені було б прикро, якби це був якийсь фат5, але сподіваюся, що ні.
Que je suis heureuse d’être bien faite, tant que j’aurai un si beau corps je ne pourrai jamais m’ennuyer et encore les cheveux, avec cela on peut s’amuser. Qui aura ces belles choses. Je serais désolée si c’était un faquin, mais j’espère que non.
викреслено[Два рядки закреслено]
[Deux lignes cancellées]
Справді прекрасні речі не повинні залишатися прихованими — ними мають милуватися всі. Honni soit qui mal y pense6. Якщо я не змінюся, я з часом замовлю собі статую. Я хотіла б, щоб вона була зі слонової кістки та золота — як статуя Мінерви в Парфеноні7; тоді її зберігатимуть як витвір мистецтва, і моє імʼя буде з нею повʼязане.
Les choses vraiment belles ne doivent pas demeurer cachées mais doivent être admirées de tous. Honni soit qui mal y pense. Si je ne change pas je ferai faire ma statue avec le temps. Je la voudrais en ivoire et or comme celle de Minerve dans le Parthénon, de cette façon on la conserverait comme un objet d’art et mon nom y sera attaché.
Примітки
Лаферʼєр — паризька кравчиня, суперниця Ворта. ↩
«LʼItaliana in Algeria» («Італійка в Алжирі») — комічна опера Россіні (1813). ↩
Œil-de-bœuf — круглий декоративний отвір у сукні чи корсажі, що відкривав декольте. ↩
Saligaud — вульгарне слово, приблизно «огидний тип» чи «розпусник». ↩
Faquin — архаїчне: нікчемний тип, фат, нахаба. ↩
«Ганьба тому, хто погано про це думає» — девіз ордена Підвʼязки (фр.). ↩
Хризелефантинова (золото та слонова кістка) статуя Афіни Парфенос роботи Фідія стояла в Парфеноні. ↩