❦
Понеділок, 23 листопада 1874
Lundi, 23 novembre 1874
Я скаржуся більше ніж будь-коли й більше ніж будь-коли прошуся до Парижа. Боже, зроби так, щоб я туди поїхала!
Je me plains plus que jamais et demande plus que jamais à aller à Paris. Dieu, faites que j’y aille !
Похмуро й холодно, а я свіжа й румʼяна. Я люблю холодну погоду — я негарна, але почуваюся добре.
Il fait gris et froid, je suis fraîche et rose. J’aime ce temps froid, je suis laide mais à mon aise.
Вони в Монако.
On est à Monaco.
Пан Морган, англієць, з яким Поль познайомився в Женеві, обідав у нас — він пообіцяв мені маленького мопса1.
M. Morgan un Anglais que Paul a connu à Genève a dîné chez nous, il m’a promis un petit carlin.
Щодо Поля — він процвітає на найжахливішому шляху. Розповідати все було б надто довго, але хоч скільки б я говорила, мені ніколи не вистачить слів на його неподобства. Я чекаю якогось скандалу: одного чудового ранку стане відомо, скільки він винен, — адже не водяться з актрисами й розпусними жінками і не оточують себе шахраями, такими собі кишеньковими злодіями2, маючи сорок франків на місяць. Боже мій, скільки сорому від цього хлопця!
Quant à Paul il prospère dans la plus atroce des voies. Il serait trop long de dire tout mais aussi long que je voudrais je ne pourrai jamais dire assez sur ses méfaits. Je m’attends à quelque éclat; un de ces beaux matins on connaîtra la somme qu’il doit, car on ne fréquente pas les actrices, les mauvaises femmes, et l’on n’est pas entouré de chenapans, des espèces de pickpockets, pour quarante francs par mois. Mon Dieu que de honte avec ce garçon !
Примітки
В оригіналі російською; французький переклад видавця. ↩
В оригіналі англійською: «pickpockets». ↩