Вівторок, 6 жовтня 1874

Вранці, до десятої, я вийшла без капелюха з усіма собаками, I walked up and down Прогулянкою і побачила більше живих істот, ніж учора й позавчора. Щоразу виходячи, проходжу повз Джоя, але ніяк не вдається її побачити.
Написала Фостеру цього ранку — знову про собаку.
Усі книги розпаковано й розставлено в кімнаті на другому поверсі (будинку), яка слугуватиме мені класом до кращих часів. Бо попри відчай позавчора, я сподіваюся, що матиму те, що хотіла й чого більше не хочу.
Справді незручно й погано обідати в павільйоні — до зими відчують неможливість цих постійних переходів між будинком і павільйоном, і в дощ — доставляння страв.
Я втомилася розставляти книги і щоб відпочити, виїхала в екіпажі близько п'ятої (біла сукня, остендський капелюх, волосся на спині). Ми поїхали в місто за кількома потрібними для дому речами, а потім до нотної крамниці Феррара; поки я розглядала вітрину, Еміль д'Одіфре [закреслено: пройшов] перейшов вулицю і пішов до Сетони, що вже кілька хвилин дивився на нас із вуличного кута, біля кіоску. Недарма ми назвали його «вуличним кутом» — у перший рік нашого перебування тут, разом із Коліньон.
Ці два герої деякий час дивилися на нас, потім пішли через міст.
Я купила «Реквієм» Верді, але тато вважає його похмурим і заважає мені його розбирати.
Буба пише, що незабаром отримає фотографію Джоя і надішле сюди.
Не знаю, чи говорила я, що доручила тітці попросити у неї цю фотографію в Парижі — і поки вона просила, я виходила з кімнати.

Примітки

«I walked up and down» (англ.) — «я ходила туди-сюди». Марі вставляє англійський вираз у французький текст.
«Messa da Requiem» Джузеппе Верді — вперше виконана в травні 1874 року. Марі купує найновішу класичну музику.