Вівторок, 8 вересня 1874

Я почуваюся так само погано, як останні дні в Спа. Жалюгідний стан. Проте в мене є сили сісти в екіпаж і об'їздити магазини. Я замовила сірий waterproof¹, парасольку з медальйоном і кинджалом і купила хлист. Список куплених або замовлених речей: костюм — Вольмерсхаузен: 11 ф. ст.; амазонка — Паоле: 10 ф. ст.; waterproof — Скотт: 3 ф. ст.; парасолька — Зо́ґстер: 4 ф. ст.; капелюх Браун: 2 ф. ст.; капелюх Харман: 18 ш.; хлист — Еллам: 2 ф. ст. 4 ш. Але трапляється неприємне: грошей більше немає. Виявляється, ми виїхали з [нрзб.]. О! Господи, коли ж нарешті скінчиться це богемне існування?!! Коли нарешті я житиму так, як люблю?! Я закохуюся в Лондон дедалі більше. З Остенде Ніцца мене приваблювала — з Лондона вона мене відштовхує. Мені байдуже до неї — нехай іде куди хоче. Кілька разів іде дощ, але попри це я в захваті. Ми були в Гайд-парку. Яка неосяжність, яка краса! Народу було мало — уявляю, що тут відбувається в сезон! Я ніколи не знаходила нічого такого гарного, такого приємного, такого відповідного моїм смакам, як Лондон і англійське життя. Я настільки задоволена, що не можу цього висловити; знаходжу стільки гарних речей, стільки комфорту, доведеного до крайності, стільки розкоші! Я вже казала, що все таке гарне, доглянуте, добре зроблене, що хочеться все купити. Особливо їжа — фрукти чудові, як ніде. Як я заздрю цим великим англійським аристократам, і особливо англійкам! До цього часу всі жінки, яких я бачила, були лише жахливими «Хічкоками». Треба приїхати до Лондона, щоб побачити такі турнюри й такі шиньони! [Закреслено: Щоправда,] Я помиляюся — ці незрівнянні красуні роблять нам честь приходити до нас; їх зустрічаєш скрізь — ці задоволені вигляди, ці задерті носи, ці монстр-шиньони, ці плоскі ноги, ці ватяні спідниці, ці шалі! Хто витворив цих особливих істот? Обідаю, як шість місяців тому в Ніцці, і після йду нагору, пишу й лягаю. Забула сказати, що до обіду нас відвідав Фостер I. Прошу Бога, щоб завтра мені не було зле! Тітка ревіла весь день. Я розумію, чому панна Колліньйон обожнює англійців і Англію і була майже зухвалою (виховання заважало їй бути дуже зухвалою) з ослами, що відгукуються про них погано. Тільки ті, хто ніколи не був в Англії, можуть відгукуватися про неї погано. Відтепер я стаю найзавзятішим захисником цього раю і його напівбогів. Є лише Англія — в інші країни можна їхати від примхи, для зміни, але часто міняєш на гірше. Але в дійсності є лише Англія; бідний маленький Париже, скромне сільце поряд із цим незмірним надприродним містом. Тут такі багатства й такий розкіш, що я сама не могла б вигадати більше, — або, мабуть, з зусиллям могла б трохи більше. Моє єдине бажання й постійна молитва будуть — жити тут і стати настільки англійкою, наскільки можу.